Бранислав Секулич (; 29 жовтня 1906, Белград  — 24 вересня 1968, Берн) — югославський футболіст, що грав на позиції нападника. Відомий виступами, зокрема, за клуб «Югославія», а також національну збірну Югославії. Дворазовий чемпіон Югославії, володар кубка Франції, півфіналіст чемпіонату світу 1930 року.

Клубна кар'єра На юнацькому рівні виступав у складі різних футбольних клубів Белграда. В 1921 році приєднався до клубу «Югославія». У 1922, 1923, 1924, 1925, 1926 роках ставав з командою переможцем чемпіонату Белграда.

У 1924 року Аперше здобув перемогу у національному чемпіонаті. На шляху до фіналу команда здолала «Славію» (Осієк) (5:2) і «Сомборський» (6:1), а у головному матчі перемогла «Хайдук» (Спліт) з рахунком 2:1 завдяки голам Дам'яна Джурича і Стевана Лубурича.

У 1925 році «Югославія» повторила свій успіх. З однаковим рахунком 3:2 клуб послідовно переміг «Хайдук» (Спліт), «Славію» (Осієк) і «Граджянскі» (Загреб). Бранислав забив по голу в кожному з матчів і разом з партнером по команді Душаном Петковичем став найкращим бомбардиром змагань . Лідерами команди у чемпіонських сезонах разом із Секуличем були Милутин Івкович, Алоїз Махек, Драган Йованович, Стеван Лубурич, Душан Петкович. У наступному році «Югославія» посіла друге місце, програвши у фіналі «Граджянскі» (1:2)

У наступні роки грав за кордоном у французьких клубах «Монпельє» і «Клуб Франсе». Разом з «Монпельє» став володарем кубка Франції 1929 рокуПодробиці фінального матчу.

Далі грав у швейцарському клубі «Грассгоппер». У 1931 році перейшов до «Уранії». Влітку того року «Уранія» сенсаційно перемогла в представницькому Міжнародному турнірі до колоніальної виставки, матчі якого відбулись у ПарижіTournoi de l'Exposition Coloniale (Paris-Vincennes, May-Nov 1931). Бранислав став головним героєм цього успіху. У чвертьфіналі швейцарський клуб з рахунком 3:0 обіграв господарів змагань — паризький «Расінг». Секулич забив два голи в цій гріLe Petit Parisien від 8.06.1931. Далі команда з рахунком 2:1 перемогла одного з головних фаворитів змагань — австрійську «Вієнну» в півфіналі. Югославський нападник забив обидва голи своєї командиПротокол матчу «Уранія» — «Вієнна». У фіналі клубові з Женеви протистояв ще один фаворит — чехословацька «Славія». Чехи забили у першому таймі, а швейцарець Крамер на початку другого вирівняв положення. Переможний гол Секулич забив на 88-й хвилині поєдинку — 2:1 на користь його командиL'Auto від 15.06.1931. В наступному році в складі клубу з Женеви грав у фіналі Кубка Швейцарії 1932, де його команда програла «Грассгопперу» 1:5Півфінальні матчі і фінал Кубка Швейцарії 1932.

Згодом повернувся до «Югославії», у складі якої став срібним призером чемпіонату 1935 року Загалом у складі «Югославії» зіграв 156 матчів і забив 110 м'ячів.

Завершував кар'єру в команді «Єдинство» (Белград), у складі якого два сезони виступав у вищому дивізіоні.

Виступи за збірну 1925 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії у грі проти Італії (1:2). Загалом зіграв за збірну 17 матчів і забив 8 голів.

У 1930 році став учасником першого розіграшу чемпіонату світу. Югославія стала однією з небагатьох європейських збірних, що погодились поїхати до далекого Уругваю, до того ж команда відправилась у не найсильнішому складі, адже через конфлікт у федерації збірну представляли лише сербські футболісти. Незважаючи на це, югославська команда виступила найвдаліше з європейців, створивши найбільшу сенсацію змагань: на груповій стадії перемогла збірну Бразилії (2:1). Здолавши у другому матчі Болівію (4:0), югослави потрапили до півфіналу, де поступились майбутньому чемпіону збірній Уругваю з рахунком 1:6.

Також у складі збірної двічі ставав переможцем Балканського кубку. Під час турніру в Афінах 1934-35 югослави в першому матчі змагань програли Греції (1:2, гол забив Секулич), але завдяки перемогам над Болгарією (4:3, Бранислав знову забив) і Румунією (4:0, без участі Секулича) зуміли вийти на перше місце у підсумковій таблиці. Другу поспіль перемогу у змаганнях югославська збірна здобула 1935 році у Софії. У перших матчах команда впевнено здолала Румунію (2:0) і Грецію (6:1). У останній вирішальній грі проти господарів болгарів Югославія зіграла внічию 3:3 і випередила суперника у підсумковій таблиці завдяки кращій різниці м'ячів. У цьому турнірі Секулич зіграв лише в першому матчі з румунами і відзначився забитим голом.

Також виступав у складі збірної Белграда, за яку зіграв 28 матчів. Зокрема, у 1926 році став фіналістом Кубка короля Олександра, турніру для збірних найбільших міст Югославії.

Статистика виступів за збірну

Кар'єра тренера На батьківщині працював в командах «Воєводина» і «Црвена Звезда». Також був тренером швейцарських команд «Фрібур» і «Ювентус» (Цюрих) і бельгійського «Льєжу». Входив до комісії тренерів збірної ШвейцаріїПрофіль тренера на eu-football.info.

Трофеї і досягнення Чемпіон Югославії (2): «Югославія»: 1924, 1925 Срібний призер чемпіонату Югославії (2): «Югославія»: 1926, 1935 Найкращий бомбардир чемпіонату Югославії: «Югославія»: 1925 Чемпіон футбольної асоціації Белграда: «Югославія»: 1922, 1923, 1924, 1925, 1926 Володар кубка Франції: «Монпельє»: 1929 Переможець Міжнародного турніру до колоніальної виставки «Уранія»: 1931 Фіналіст Кубка Швейцарії: «Уранія»: 1932 Півфіналіст чемпіонату світу: Збірна Югославії: 1930 Переможець Балканського кубку: Збірна Югославії: 1934-35, 1935 Срібний призер Кубка короля Олександра: Збірна Белграда: 1926

Примітки

Посилання Профіль на сайті сербської збірної з футболу Статистика виступів у чемпіонаті Югославії Виступи за збірну