Ли́сянка — селище, до листопада 2020 року центр однойменного району Черкащини. Розташована в межах Придніпровської височини та лісостепової зони в долині річки Гнилий Тікич. День міста — перша неділя вересня. Деякі польські автори дотримуються думки, що в Лисянці народився батько Богдана Хмельницького — Михайло Хмельницький.

Історія

Під час монголо-татарської навали Лисянка і навколишні території були повністю спалені. З того часу люди це місце називають Лисиною, гору на шляху до Черкас — Лисою, річку, що протікає під горою, — Лискою, а відроджене поселення — Лисянкою.

Вперше Лисянку згадують у документах за 1593 рік. Саме того року містечко з навколишніми селами і землями польський король Сигізмунд ІІІ Ваза подарував шляхтичу Валентію Чермінському (зустрічається в описі Александера Валеріана Яблоновського).

1622 року воєводі руському корсунському старості Янові Даниловичу король Сигізмунд ІІІ Ваза видав грамоту, за якою він міг закласти місто Лисянку і надав йому Магдебурзьке право, право обирати собі війта, бурмістра, райців з-поміж міщан. Місто мало було опасоване частоколом з вежами і мала бути збудована ратуша. Базари повинні бути щопонеділка та щоп'ятниці. Після смерті Яна Даниловича (весна 1628 року) Лисянка перейшла до його другій дружини-вдови — Софії Жолкевської.

У 1637 році Миколай Остроруг-«латина» отримав дозвіл короля Владислава IV Вази на випалювання поташу в лісах немирівських і на 12 років в — Лисянці.Majewski W. Ostroróg Mikołaj h. Nałęcz (1593—1651) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/3, zeszyt 102. — S. 518.

1645 року — Лисянка належала Самуелю Єжи Каліновському.

1648 року — Лисянка підтримала Богдана Хмельницького. За тих часів була багатим містом. Мало воно 4 церкви, на передмістю монастир св. Трійці, недавно закладений і сильно укріплений, посвячений 1653 року патріархом Макарієм.

1654 року місто було взяте коронним військом і спалене.

За часів Івана Виговського Лисянка дісталась Костянтинові Виговському.

1674 року тут після того як зазнав поразки від московського війська, перебував брат гетьмана Петра Дорошенка Григорій з татарським військом. Міщани видали Григорія Дорошенка московитам, а татар перебили. Незадовго після цього, коли мешканці почули, що козаки ідуть до Чигирина, вони всі до єдиного з майном і родинами перебрались за Дніпро. Дорошенко застав пусте місто, яке зрівняв із землею. Через 8 років місто знову заселили 800 господарів.

1702 року Самійло Самусь винищив в місті євреїв та шляхтуЧухліб Т. Самійло Іванович (Самусь) — полковник та наказний гетьман правобережної частини Українського гетьманату // «Істину встановлює суд історії». Збірник на пошану Федора Павловича Шевченка. — Т.2: Наукові студії. — К.,2004. — С.276 — 290.. Війтом був Дмитро Старий.

В січні 1711 р. поблизу Лисянки відбувся бій між армією гетьмана Пилипа Орлика та війська під командуванням генерального осавула Степана Бутовича. У наслідку бою загін Бутовича зазнав поразки, а самого осавула було взято у полон. Ця битва була частиною походу на Правобережжя проти російської влади.

1733 року Александр Яблоновський фундував тут францисканський костел, місце давнього замку віддав о. василіянам і сприяв будівництву нового оборонного замку з вежами. Це сприяло розвитку міста.

1777 року тут було 457 осель. У місті був Свято-Троїцький василіянський монастир (колись православний).

Біля Лисянки є городище. Поблизу нього є ліс «Добрий день», за переказами, там козаки розбили польське військо. Біля Гнилого Тікича знаходиться джерело з мінеральною водою збагаченою залізом, колись тут лікар Сродовський мав водолікарню.

Під час турецької війни (якої з 12 ?) тут бачили стада диких коней з херсонських степів.

Містечко оспіване у творах багатьох письменників, зокрема, Пантелеймона Куліша і Тараса Шевченка.

У часи Другої світової війни містечко понад два роки входило до Корсунського ґебіту. На початку 1944 р. тут проходила Корсунь-Шевченківська операція.

Влітку 1996 року до Лисянки підведено природний газ.

Населення У січні 1989 року чисельність населення становила 8858 осіб .

На 1 січня 2013 року чисельність населення становила 8 136 осіб.

Мова Рідна мова населення за даними перепису 2001 року: Мова Чисельність, осіб Доля Українська 7 968 97,64 % Російська 160 1,96 % Вірменська 20 0,25 % Білоруська 4 0,05 % Румунська 2 0,02 % Німецька 1 0,01 % Інші/Не вказали 6 0,07 % Разом 8 161 100,00 %

Пам'ятки природи В адміністративних межах Лисянської селищної ради розташовані: Гнилий Тікич — гідрологічний заказник місцевого значення. Карлзбад — гідрологічний заказник місцевого значення. Лисянський — гідрологічний заказник місцевого значення. Лисянський — ІІ — гідрологічний заказник місцевого значення. Джерело «Громова вода» — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.

Лисянка в культурі

В Лисянці розгортається сюжет повісті Михайла Старицького «Останні орли».

Персоналії Народились Лео Бірінськи (1884—1951) — драматург, сценарист і режисер єврейського походження. Бісновата Рива Давидівна (* 1919 — ?) — радянський український звукорежисер. Горбатенко Петро Олександрович — старший лейтенант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Горський Проспер Антонович (1813—1888) — український художник. Даник Володимир Олексійович — український поет і прозаїк. Коваль Олег Миколайович (1972—2014) — старший лейтенант ЗСУ, загинув у боях за Дебальцеве. Кузьменко-Титаренко Іван Дем'янович — український військовий діяч, сотник Армії УНР. Кузьмін Віталій Володимирович (1974—2022) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Макушенко Іван Семенович — художник та педагог Макушенко Олекса Іванович — підполковник Армії УНР.Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 264 с. ISBN 966-8201-26-4 Маловічко Олександр Анатолійович (1980—2023) — головний сержант збройних сил України, учасник російсько-української війни. Мартиненко Євгеній Васильович (25.01.2000—24.03.2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Михайлюк Юрій Володимирович (* 1989) — капітан ЗСУ, Герой України. Омельченко Віктор Семенович (нар 1944) — український перекладач, дипломат, член Національної спілки письменників України (1995). Письменний Ярослав Васильович (1982—2022) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році. Проценко Тарас Станіславович (1976—2018) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Скрипник Тетяна Олексіївна (1923—2002) — кандидатка історичних наук, доцентка, завідувачка кафедри бібліотекознавства Харківського інституту культури. Авторка книги «Життя прожити — не поле перейти». Слешинський Іван Владиславович — польський математик Август Доброгост Яблоновський — був похований в монастирі оо. василіян.J. Dobrzyniecka. Jabłonowski August Dobrogost Stanisław Wolfgang Żegota (1769—1791) // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków, 1963. — Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom Х/2, zeszyt 45. — 161—320 s. — S. 219.

поховані Стукало Олег Юрійович (1974—2015) — підполковник (посмертно) Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Галерея

Див. також Лисянський замок Лисянський історичний музей Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

Примітки

Джерела та література Маньковська Р. В. Лисянка // Савченко О. В, Шушківський А. І. Лисянка //  — S. 302—308.

Посилання Лисянка на сайті ВРУ Офіційний сайт Лисянської районної ради Неофіційний сайт Лисянського району Погода в смт Лисянка Погода в смт Лисянка Тут був Монастирок. На місці родинного маєтку Хмельницьких з'явився пам'ятник // Україна молода, 236 за 16.12.2010 Громадське повстання на Лисянщині 1918 року