Володи́мир Микола́йович Куліче́нко ( — ) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Короткий життєпис Народився 1972 року в місті Вознесенськ (також вказується Кривий Ріг); закінчив вознесенську школу.Червоний гірник Проживав у місті Кривий Ріг (Довгинцівський район), де працював на підприємствах.
Призваний за мобілізацією 17 квітня 2014 року. Солдат, гранатометник, 40-й батальйон територіальної оборони «Кривбас», псевдо «Лютий».
Загинув при виході колони з Іловайська «гуманітарним коридором», який обстріляли російські війська біля села Новокатеринівка.
2 вересня тіло Володимира Куліченка разом з тілами 87 інших загиблих в Іловайському котлі привезли до запорізького моргу. Тимчасово похований на цвинтарі міста Запоріжжя як невпізнаний герой.
Перебував у списку зниклих безвісти. У березні 2015 року упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв. 10 серпня 2015 року Миколу Куліченка перепоховали у Кривому Розі, Алея Слави.
Без Володимира лишилися дружина та син.
Нагороди та вшанування За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час Російсько-української війни, відзначений — нагороджений: 22 вересня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно); медаллю «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП) (посмертно); відзнакою міста Кривий Ріг «За Заслуги перед містом» III ступеня (посмертно); відзнакою 40-го батальйону «Мужність. Честь. Закон.» (посмертно) Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» в Києві: секція 3, ряд 1, місце 39 Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня в різні роки внаслідок російської збройної агресіїРанковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня
Примітки
Джерела Куліченко Володимир Миколайович