Адаптерні білки — білки, що є допоміжними для основних білків шляхів сигнальної трансдукції. Адаптерні білки містять безліч білок-зв'язуючих модулів, що об'єднують докупи білок-зв'язуючі партнери і сприяють створенню більш великих сигнальних комплексів. Ці білки, як правило, самі не мають ніякої внутрішньої ферментативної активності, зате опосередковують специфічні білок-білкові взаємодії, які стимулюють утворення білкових комплексів. Прикладами адаптерів білків є MyD88, Grb2 і SHC1.
Компоненти сигнальної трансдукції Значною мірою специфічність трансдукції сигналу залежить від наявності в короткоживучих активних комплексах кількох сигнальних компонентів, таких як протеїнкінази і G-білки, що активуються у відповідь на сигнал, як, наприклад, при зв'язуванні фактора росту з його рецептором. Домени Адаптерні білки зазвичай містять кілька доменів в межах їх структури (наприклад, SH2()- і SH3-домени), які дають змогу утворювати специфічні взаємодії з декількома іншими специфічними білками. SH2-домени розпізнають специфічні амінокислотні послідовності в межах білків, що містять залишки фосфотирозину, а SH3-домени розпізнають пролін-збагачені послідовності в специфічних контекстах амінокислотної послідовності білків.
Є багато інших типів доменів знайдених в межах адаптерних і інших сигнальних білків, які дають змогу утворювати багато різноманітних специфічних білок-білкових взаємодій, які залучені до трансдукції сигналу. Гени Генами, що кодують адаптерні білки є: BCAR3 (); GRAP (); GRAP2 (); LDLRAP1 (); MYD88 (); NCK1 (); NCK2 (); NOS1AP (); PIK3AP1 (); SH2B1 (); SH2B2 (); SH2B3 (); SH2D3A (); SH2D3C (); SHB (); SLC4A1AP (); GAB2 ().
Посилання