Шахда́зькі народи () — спільна назва трьох невеличких народів, що живуть у високогірному районі поблизу гори Шахдаг (звідси й назва), розташованому на північному сході Азербайджану: кризи, будухи та хіналузьці.
Часто їх зараховують до складу азербайджанців, але кожен з цих народів має власну мову, історію, культуру і етнічну самосвідомість.
За мовою шахдазькі народи належать до північно-павказької мовної сім'ї, кризька і будуська мови включаються до лезгинської групи, а хіналузька мова займає окреме місце серед нахсько-дагестанських мов. Крім рідної, всі вони володіють також азербайджанською мовою, яка є офіційною мовою Азербайджану, а також літературною мовою і мовою шкільного навчання для шахдазьких народів.
Кожен із шахдазьких народів отримав свою назву від назви селища, в якому ці люди проживають. Кризи живуть у декількох селищах і, відповідно поділяються на декілька субетносів: власне кризи (кризьці), джеки (джекці), аликці, гапутлинці, ергюджинці.
Шахдазькі селища Хіналуг (Хиналиг, ), Криз (Гриз, ), Джек (), Алик (), Гапут (), Єргюдж (), Будуг () розташовані в горах на заході Губинського району (). Через свої географічні особливості цей регіон значною мірою ізольований від інших районів Азербайджану, що сприяло збереженню етнографічних особливостей його населення.
Основним заняттям кризів, будухів і хіналузьців є вівчарство.
У Хачмаському районі () є рівнинні поселення кризів. Тут вони займаються садівництвом.
Джерела Народы «шахдахской группы» (будугцы, крызы и хиналугцы) Народы Кавказа. Том II . Под редакцией Б. А. Гарданова, А. Н. Гулиева, С. Т. Еремяна, Л. И. Лаврова, Г. А. Нерсесова, Г. С. Читая. Серия: Народы мира. Этнографические очерки. Москва: Издательство Академии наук СССР, 1962. с. 199-204