Вади́м Зіно́війович Рабіно́вич ( 4 серпня 1953, Харків, Українська РСР) — проросійський українсько-ізраїльський політик, бізнесмен, президент холдингу RC-Group і Media International Group. Був президентом ФК «Арсенал» (Київ). Організатор підпільних виробництв у часи СРСРКость Бондаренко К. Атланти і каріатиди з під даху президента. — Львів : Кальварія, 2000. — 184 с.. Співголова забороненої партії ОПЗЖ разом з Юрієм Бойком. Кандидат в президенти України в 2014 році. З 22 листопада 2024 року перебуває під санкціями РНБО України.
Життєпис Освіта незакінчена вища. 1970 року вступив до Харківського автодорожнього інституту. 1974 року Рабіновича виключили з комсомолу за «аморальну поведінку», а далі і з інституту (за версією самого Рабіновича, причиною стало складання на лекціях кросворду з політичним підтекстом). У 1975—1977 роках служив в армії, в частині ППО недалеко від Харкова. Після демобілізації працював у Харкові майстром будівельного управління. 20 січня 1980 року був арештований за звинуваченням у розкраданні державних коштів в особливо великих розмірах. Після 9 місяців слідства звільнений в результаті особистого втручання Генерального прокурора СРСР Романа Руденка.
З кінця 1980 року до початку 1982 року керував підпільними цехами з виготовлення кришталевого посуду, календарів і дерев'яних дверей. На початку 1982 року знов арештований за звинуваченням у розкраданні державних коштів в особливо великих розмірах (розкрадання соціалістичної власності), ст. 86 КК УРСР. За власним визнанням, перебуваючи під арештом, понад рік успішно симулював божевілля. 10 лютого 1984 року засуджений Харківським обласним судом до 14 років позбавлення волі у виправно-трудовому таборі суворого режиму з конфіскацією майна і забороною займатися професійною діяльністю протягом 5 років. Ув'язнення відбував неподалік від Харкова.
Під час ув'язнення Рабіновича завербував КДБ як інформатора на прізвисько «Жолудь». Згідно з визнанням самого Рабіновича, він лише симулював «освєдомітєльство», після чого представники КДБ дали йому підписати документ «Про припинення співпраці», хоча про існування таких документів немає ніяких доказів..
Згідно з книгою Ротта, Рабіновича звільнили з колонії 20 липня 1991 року (за іншими даними, це сталося на рік раніше; у книзі «Олігарх» також є різночитання, що дає підстави датувати звільнення з ув'язнення 1990 роком).
У 2018 році Національне антикорупційне бюро України розпочало розслідування двох кримінальних проваджень щодо незаконного збагачення і фальсифікацій податкових декларацій Вадима Рабіновича.
В березні 2021 року проти Рабіновича було відкрито кримінальне провадження за публікацію ним карти України без Криму.
Громадська та політична діяльність 1997 року Рабінович став президентом Всеукраїнського єврейського конгресу (ВЄК), на створення якого пожертвував $1 млн і який очолює досі. До того часу Рабінович вже має паспорт громадянина Ізраїлю і створює Торговельно-промислову палату «Україна — Ізраїль». Як глава ВЄКа Рабінович неодноразово заявляв, що для міжнаціональної гармонії в Україні міжнародні єврейські організації не повинні обмежуватися допомогою тільки євреям, а допомагати Україні як державі.
5 квітня 1999 року на засновницькому з'їзді Об'єднаної єврейської общини України (ОЄОУ) обирається її головою (посідає цю посаду досі). У той же час 14 квітня 1999 року створюється інше об'єднання — Єврейська конфедерація України (ЄКУ), співголовами якої стали народний депутат України Юхим Звягільський, президент «Вабанка» Сергій Максимов і президент концерну «Орлан», тодішній радник Президента України Євген Червоненко. Повідомлялося також, що на створення конфедерації пожертвував гроші Віктор Пінчук. У квітні 1999 року Рабінович говорив, що альтернативне об'єднання створюється під релігійними гаслами. Але, як заявляв тоді ж учасник конфедерації головний рабин Києва Яків дов Блайх, «Рабіновичу пропонували вступити в ЄКУ, проте не змогли гарантувати, що він буде вибраний президентом ЄКУ». При цьому, за словами головного рабина, для глави ОЄОУ «завжди відкриті двері» в ЄКУ.
20 грудня 1999 року Рабінович разом із групою бізнесменів отримав від голови Української Православної Церкви митрополита Володимира, орден Миколи Чудотворця першого ступеня «За примноження добра на Землі». 17 липня 2001 року Рабінович отримав вищу нагороду Української Православної Церкви Київського патріархату — орден Святого рівноапостольного князя Володимира першого ступеню «За заслуги у відродженні духовності в Україні».
На виборах 1998 року Рабінович надавав підтримку низці партій (зокрема «зеленим», надаючи рекламні знижки на «1+1»), а також «прогресивним соціалістам», Народному Руху. На виборах 2002 року він давав підтримку блоку «Райдуга», знятому з реєстрації ЦВК. Головний редактор «Столичних новин» Володимир Кацман входив до першої п'ятірки блоку. Характер публікацій у «СН» дозволяє припустити, що Рабінович також підтримував блок «Єдність» і «Народний рух» Бойка.
11 вересня 2005 року за ініціативою Вадима Рабіновича в Києві відкрито пам'ятник на честь жертв тероризму — за участі Президента України Віктора Ющенка, американського посла Джона Гербста і російського посла Віктора Чорномирдіна.
Вибори Президента України 2014
У 2014 році балотувався на посаду Президента України. 25 березня 2014 року подав до Центральної виборчої комісії документи для реєстрації у кандидати в президенти України як самовисуванець. 28 березня 2014 року зареєстрований кандидатом у Президенти України як самовисуванець. Отримані на виборах результати стали справжньою сенсацією: за кандидата Вадима Рабіновича віддали свої голоси 2,25 % (406 301) виборців, що вдвічі більше, ніж, наприклад, результат Олега Тягнибока, який контролював цілу фракцію у Верховній Раді, або Дмитра Яроша, який став досить популярним після драматичних подій на Майдані. Найкращий результат кандидат Рабінович показав у Запорізькій, Миколаївській та Одеській областях, а також у Дніпропетровську — майже 5 %.
14 листопада 2018 року депутат Верховної Ради України (фракція «Опозиційний блок») Вадим Рабінович заявив, що вирішив не балотуватися на посаду Президента України на виборах у 2019 році.
2014 року обраний народним депутатом за списком політичної партії «Опозиційний блок». У липні 2016 року Рабінович розриває відносини з «Опозиційним блоком» і створює з іншим колишнім політиком від «Опозиційного блоку» Євгеном Мураєвим партію «За життя!». Однак зі складу фракції ОБ не виходить, щоб не втратити депутатський мандат.
Виходячи з даних аналітиків ІА «Слово і діло», за час перебування Вадима Рабіновича на посаді народного депутата України, зміг виконати 21 % своїх обіцянок.
Виступав проти перейменування київської площі Льва Толстого, яку громадські активісти хотіли назвати іменем відомого українського мецената Євгена ЧикаленкаГнаткевич Ю. Непатріотична топономіка: чому в Києві має з'явитись вулиця Євгена Чикаленка // Україна молода. — 2018. — № 84 (7 серпня). — С. 2. (ІнФорум).
Після виборів 2019 року 3 лютого 2021 року, депутат від ОПЗЖ Вадим Рабінович, під час виступу у Верховній Раді України, назвав партію «Слуга народу» фашистським дияволом, а президенту Зеленському пригрозив імпічментом.
3 листопада 2022 року, Верховна Рада України достроково припинила повноваження народного депутата Вадима РабіновичаРабіновича та Васильковського достроково позбавили депутатських мандатів. 03.11.2022, 14:22.
26 липня 2023 року, ДБР повідомило Рабіновичу про підозру у державній зраді (ч. 1 ст. 111 ККУ)ДБР повідомило про підозру у держзраді екснардепу від ОПЗЖ Рабіновичу (ВІДЕО). 26.07.2023Рабінович отримав підозру в держзраді. // Автор: Маркіян Климковецький. 26.07.2023, 11:01.
Кримінальне провадження 1 серпня 2023 року Печерський суд Києва задовольнив клопотання слідчого ДБР та обрав Рабіновичу запобіжний захід у вигляду тримання під вартою. З 5 вересня 2023 року Рабінович перебуває у розшуці ДБР, відповідне повідомлення направлено у вигляді запиту про міжнародну правову допомогу до ІзраїлюДБР розшукує екснардепа Рабіновича за держзраду. 05.09.2023, 15:35.
Позбавлений державних нагород у листопаді 2024.
21 листопада 2024 року Печерський райсуд Києва арештував три будинки загальною площею 1,1 тис. кв. м і три земельні ділянки площею 4,91 га у рамках кримінального провадження за фактом посягання на територіальну цілісність України, у якому фігурує Рабінович.
Бізнес Через декілька днів після звільнення Рабінович створив із колишнім начальником свого табірного загону Андрієм Алєшиним фірму «Пінта». Наприкінці 1991 — на початку 1992 року, після невдалих спроб торгівлі італійськими меблями та британською косметикою на внутрішньому ринку, перейшов до експортних операцій з торгівлі металом. Деякі ЗМІ розповсюдили інформацію, що в ці ж роки Рабінович був причетний до появи недержавного телебачення в Харкові.
З осені 1993 року Рабінович стає українським представником австрійської фірми «Нордекс» (Nordex), яка за сприяння Президента України Леоніда Кравчука стала ексклюзивним оператором з постачання до України російської нафти і розрахункам за неї українськими товарами. Репутація президента «Нордекса» вихідця з СРСР Григорія Лучанського як голови «російської мафії» негативно позначилася і на репутації самого Рабіновича. 1994 року (за іншими джерелами — 1995 року) Рабіновичу закрили в'їзд у США на підставі того, що він був українським представником «Нордекса». Державні чиновники американської розвідки повязували Нордекс з торгівлею зброї, відмивання грошей, а також спроби продати зброю та ядерні матеріали країнам-ізгоям. За твердженням самого Рабіновича, заборону вже знято — і він буває в США. Рабінович вільно відвідує більшість європейських держав, зокрема ФРН, а в Ізраїлі його приймають і керівники держави. З травня 1994 року «Нордекс» стає генеральним спосором збірної України з футболу, про це було повідомлено на прес-конференції з журналістами після товариського матчу з командою Білорусі. Сама фірма була представлена як австрійсько-швейцарська. Документи про договір після досить тривалого обговорення у Відні підписали президент Нордексу Григорій Лучанський і президент компанії Україна Футбол Інтернешнл, що стала ексклюзивним комерційним представником ФФУ Володимир Лашкул. Розповідаючи про перспективи співпраці, віце-президент «Нордексу» Вадим Рабінович зазначив, що відстоювання інтересів збірної України дуже важливе для їхньої компанії з погляду економічного розвитку та іміджу.
Рабінович заявляв, що ніколи не займався нічим, крім законного бізнесу, і лише допоміг Лучанському організувати одну угоду з постачання нафти, за яку Рабінович, за словами Рабіновича, йому ніколи не платили. Однак у звітах того часу вказується, що Рабінович був віце-президентом Nordex до середини 1990-х років і що потім він підпорядкував принаймні деякі операції Nordex фірмі Ostex. У 1996 році імена Рабіновича і Лучанського спливли поряд під час слухань у Сенаті США розслідування незаконної або неправомірної діяльності у зв'язку з федеральними виборчими кампаніями 1996 року.
Влітку 1995 року він заснував у Женеві компанію «Остекс АГ». Спочатку половина її акцій належала «Нордексу», проте до березня 1996 року Рабінович викупив цю половину за $500 000, остаточно порвавши з «Нордексом».
1996 року Рабінович заснував у Женеві компанію RICO («Рабінович і компанія»), незабаром перейменовану в RC-Group (або RC-Capital-Group). За твердженням Рабіновича, причиною перейменування стало те, що початкова назва компанії повторювала абревіатуру американського Закону «Про осіб, що перебувають під впливом рекетирів і корумпованих організацій», що було сприйняте ЦРУ як знущання російської мафії з американської поліції.
За підсумками 1997 року Вадим Рабінович отримав диплом лауреата загальнонаціональної української програми «Людина року» в номінації «Бізнесмен року».
24 квітня 1999 року агентство Ассошиейтед прес (з посиланням на українські ЗМІ) оцінило статки Рабіновича в $1 млрд.