Сексьон Палуаз () або просто По () — французький регбійний клуб, який виступає у вищому дивізіоні національного чемпіонату. Команда розташовується в місті По (департамент Атлантичні Піренеї) та проводить домашні матчі на арені Стад дю Амо, здатному вмістити 18 тисяч глядачів. Колектив входить в структуру великого клубу Сексьон Палуаз, що включає, крім регбі, підрозділи: дзюдо, джіу-джитсу, боксу, фехтування, карате, кендо, настільного тенісу, пелоту.

Палуаз є триразовим чемпіоном Франції з регбі (1928, 1946, 1964). У сезоні 1999/2000 року французам підкорився Європейський кубок з регбі. За підсумками сезону 2005/2006 року команда покинула вищий дивізіон і до сезону 2014/2015 виступала в Про Д2, доки не виграла першість і повернулась у Топ-14.

Історія

Створення клубу та перший титул чемпіона

Клуб був заснований в 1902 році під назвою Сексьон Палуаз де ла Ліг жирондін (). Нинішню коротку назву було затверджена в 1905 році. Команда дебютувала в першому дивізіоні в 1911 році, а в 1912 кольори команди — чорний і синій — було замінено на зелений та білий. Тоді ж гравцем та тренером клубу був валлієць Том Поттер, який залишався на своєму посту до початку Першої світової війни. За час тривання Першої світової війни загинуло близько сорока співробітників і гравців клубу. У 1928 році Палуаз вперше став чемпіоном. У тому ж сезоні команда стала першою у своїй групі з п'яти команд, що дозволило їй безпосередньо вийти в чвертьфінал. Там По зіграли проти трьох клубів: Стад Франсе, Перпіньян та Ліона. В півфіналі був обіграний минулорічний переможець Тулуза, а в фіналі — Кіян . Після цього команда довгий час не вигравала ніяких титулів, але в 1939 році їй вперше вдалось стати чемпіоном Шаленж Ів дю Мануар, обігравши в фіналі збірну Тулон з рахунком 5:0.

Воєнні та післявоєнні роки (1940—1964) Під час Другої світової війни і що за тим йшло — окупації Франції, не розігрувався національний чемпіонат. Однак уже в першому повоєнному розіграші Сексьйон Палуаз став чемпіоном. Під час проведення регулярного чемпіонату були обіграні такі клуби, як Тулуза і Ажен, в чвертьфіналі збірна По знову обіграла збірну з Тулузи. У півфіналі з рахунком 6:3 було виграно матч проти Перпіньян, а в фіналі з рахунком 11:0 — програла команда Лурд. На той момент По виграли 12 матчів поспіль . Спортивна преса відзначала, що тренери та президент Сексьйон Палуаз зібрали чудову команду, хоча і без славних гравців, проте в хорошій формі.

У 1952 році клуб знову завоював Шаленж Ів дю Мануар. У 1959 році до команди приєднався колишній гравець Рейсінг 92, гравець збірної Франції — Франсуа Монкла, який через рік став капітаном національної команди. Після цього, в 1964 році, команда по раз третій і останній стала чемпіоном франції, вигравши у Безьє Еро з рахунком 14:0, хоча ця перемога далася їм зовсім нелегко . Протягом всього сезону команда то вигравала, то знову програвала. По вдалось потрапити в плей-офф тільки в останньому матчі. До матчів плей-оф гравці зуміли набрати форму і таки обіграли команди: Брів, Шалон, Авірон Байонне, Нарбонн і Безьє Еро.

Епоха Робера Папаремборда У наступних сезонах команда не домоглася серйозних успіхів, тому Франсуа Монкла завершив кар'єру в сезоні 1966/1967 року. У 1968 році в клубі змінилося керівництво. Тоді ж свій перший матч розіграв Робер Папаремборд, який під час зустрічі грав на позиції центрового, хоча згодом він прославився як один з найкращих стовпів. У чемпіонаті команда не змогла завоювати титул; в 1970 році команда не вийшла у півфінал, а в 1974-му програла в півфіналі. Сезон 1977/1978 року По довелось грати у другому дивізіоні, так званому Про Д2, за результатами якого їм вдалось повернутись в еліту. В кінці 1980-х років команда перебувала в складному фінансовому становищі, провівши ще два сезони в другому дивізіоні .

Повернення у вищий дивізіон (1990—2006) У 1990 році клуб переїхав зі свого старого стадіону Стад де ла Круа дю Пренс на новий Стад дю Амо . Це частково вирішило фінансові проблеми клубу, так як старий стадіон був проданий муніципалітету Франції. Початок 1990-х років був ознаменований відродженням клубу. У 1991 році команда зуміла залишитися у вищому дивізіоні, кількість команд у якому неухильно скорочувалася і в сезоні 1992/1993 року їх залишилося лише 32.

У 1995 році кількість команд знову скоротилась і По були змушені взяти участь у Кубку Андре Мога, щоб зберегти право виступати у вищому дивізіоні. У 1996 році клуб вийшов у фінал Шаленж Ів дю Мануар і в півфінал плей-офф, проте обидва рази програв збірній Брів.

Нарешті, у 1997 році Сексьйон Палуаз вдалося виграти Шаленж Ів дю Мануар, обігравши в фіналі Бургуен-Жальє . У наступному році вони дійшли до півфіналу Кубка Хайнекен, де програли майбутньому володарю трофею — команді Бат. У 2000 році в фіналі Європейського кубку з регбі з рахунком 34:21 був обіграний Кастр і Палуаз вперше став володарем континентального трофею.

Наступні сезони не виправдали надій тренерів. Команда здебільшого знаходилась у нижній частині таблиці, хоча і утримувалась в еліті французького регбі, незважаючи на те, що учасників знову поменшало. За підсумками сезону 2004/2005 року команда стала однією з найгірших у лізі й повинна була провести матч за право залишитися у вищому дивізіоні. Тоді гравцям По пощастило і вони зуміли виграли матч проти у Орійяк. У тому ж році клуб знову дійшов до фіналу Європейського кубку з регбі, але на цей раз програв з Сейл Шаркс . Після цього збірній вдалось посісти передостаннє місце в новоствореному скороченому національному чемпіонаті Франції, знаному як Топ 14. Протягом 2000-х років Палуаз показали себе командою, яка вкрай успішно тренує першокласних регбістів, таких як Лайонель Боксіс, Ніколя Бруск, Іманоль Арінордокі, Дам'ян Трайл та Філіпп Бернат-Саль, які стали важливими гравцями національної збірної.

Наші дні (2006-) У наступні роки команда залишалася у другому за значущістю дивізіоні, але кілька разів була близька до повернення в еліту. Так, у сезоні 2011/2012 року вони посіли друге місце в регулярному чемпіонаті, причому команда встановила рекорд (вони не програли на своєму полі 34 гри поспіль). По навіть зуміли дійшти до фіналу, де програли Стад Монтуа. У сезоні 2012/2013 року клуб знову дійшов до фіналу, але на цей раз програв дружині Брів.

У наступному році команда покинула плей-офф на стадії півфіналу, після чого керівництво вирішило запросити на пост головного тренера новозеландця Саймона Меннікс, який почав прищеплювати команді більш жорстку дисципліну і новозеландські манери гри. 11 квітня 2015 року Палуаз став чемпіоном, за 4 тури до кінця турніру обігравши Монтобан з рахунком 31:5, що перенесло їх просто в Топ 14.

Імідж клубу

Кольори З 1912 року офіційними барвами Сексьйон Палуаз є зелений та білий, хоча на початку вони грали в синьо-чорних формах. Вважається, що зелений колір є ознакою надії клубу, а білий — це сніг Піреней. Як правило, команда розігрує домашні матчі в зелених футболках, а всі інші в білих. Протягом кількох років під час виїзних матчів гравці грали в чорно-зелених футболках.

Емблема На емблемі клубу можна побачити гору Міді-д'Осо в барвах клубу, яка є символом Беарна. Другий варіант емблеми було затверджено у 1998 році, коли команда отримала професійний статус. Остання версія емблеми почала використовуватися з сезону 2012/2013 року. Емблема має світліші кольори, а зверху видніє напис Берн Піренеї (), який показує регіональне походження команди.

Гімн та талісман З 2012 року офіційним гімном клубу є Honhada написаний Дідьє Фуа і виконуваний уболівальниками на початку кожного матчу.

Талісман клубу — ведмідь на ім'я Берні . Ім'я його одночасно відсилає і до англійського слова ведмідь () і до назви регіону, де розташовується команда .

Останні 20 сезонів клубу Сезон Змагання Кількість команд Дивізіон Місце Плей-офф Титул 2015—2016 Топ 14 14 Перший - - - 2014—2015 Про Д2 16 Другий 1 - Чемпіони Про Д2 2013—2014 Про Д2 16 Другий 4 Півфінал - 2012-2013 Про Д2 16 Другий 3 Фінал - 2011—2012 Про Д2 16 Другий 2 Фінал - 2010—2011 Про Д2 16 Другий 9 - - 2009—2010 Про Д2 16 Другий 5 Півфінал - 2008—2009 Про Д2 16 Другий 8 - - 2007-2008 Про Д2 16 Другий 10 - - 2006—2007 Про Д2 16 Другий 8 - - 2005—2006 Топ 14 14 Перший 13 Понизення - 2004—2005 Топ 16 16 Перший 13 Дод. матч - 2003—2004 Топ 16 8 Перший 6 - - 2002—2003 Топ 16 8 Перший 4 Кваліфікація - 2001—2002 Топ 16 8 Перший 6 - - 2000—2001 Про Д1 10 Перший 8 - - 1999—2000 Про Д1 12 Перший 2 Півфінал Кубок з регбі 1998—1999 Про Д1 8 Перший 3 Кваліфікація - 1997—1998 Про Д1 10 Перший 5 - - 1996—1997 Про Д1 10 Перший 4 Чвертьфінал Шаленж Ів дю Мануар 1995—1996 Про Д1 10 Перший 6 Півфінал -

Джерела Статистика Топ 14 і Про Д2 до сезону 2009/2010 и Більш ранішня статистика и

Досягнення Топ 14 Чемпіон: 1928, 1946, 1964

Про Д2 Переможець: 2015 Фіналіст: 2012, 2013

Кубок Хайнекен Півфіналіст: 1998

Європейський кубок з регбі Переможець: 2000 Фіналіст: 2005

Шаленж Ів дю Мануар Переможець: 1939, 1952, 1997 Фіналіст: 1953, 1959, 1962, 1964, 1996

Кубок Франції Фіналіст: 1946

Кубок Андре Мога Фіналіст: 1995

Шаленж Антуан Бегер Фіналіст: 19

Фінальні матчі

Чемпіонат Франції ДатаЧемпіонФіналістРахунокСтадіонВболівальники6 травня 1928Сексьйон ПалуазКіян6:4Стад де Пон Жюмо, Тулуза20 00024 березня 1946Сексьйон ПалуазЛурд11:0Стад де Пон Жюмо, Тулуза30 00024 травня 1964Сексьйон ПалуазБезьє Еро14:0Муніципальний стадіон, Тулуза27 797

Шаленж Ів дю Мануар ДатаПереможецьФіналістРахунокСтадіонВболівальники13 грудня 1939Сексьйон ПалуазТулон5:0Шабан-Дельмас», Бордо1946ТулузаСексьйон Палуаз6:31952Сексьйон ПалуазРейсінгпереможець групи1953ЛурдСексьйон Палуаз8:0 6 червня 1959ДаксСексьйон Палуаз12:8 Парк де Пренс, Париж2 червня 1962Стад МонтуаСексьйон Палуаз14:9 Парк де Пренс, Париж1964Безьє ЕроСексьйон Палуаз6:3 27 січня 1996БрівСексьйон Палуаз12:6 Стад Шарлеті, Париж11 50026 квітня 1997Сексьйон ПалуазБургуен-Жальє13:11Стад де Кост'єр, Нім15 732

Кубок з регбі ДатаПереможецьФіналістРахунокСтадіонВболівальники27 травня 2000Сексьйон ПалуазКастр34:21Стад Ернест-Валлон, Тулуза600021 травня 2005Сейл ШарксСексьйон Палуаз27:3Кассам Стедіум, Оксфорд7230

Сезон 2016/17 Топ 14

2016–17 Топ 14 таблиця[ watch] · [ edit] · discussКлубРозігранихВигранихНічияПрограшБали заБали протиРізниця балів Проби заПроби протиЗдобуті бонусиВтрачені бонусиБали 1 Атлантик Стад Рошель 17 10 3 4 439 313 +126 42 24 5 3 54 2 АСМ Клермон Овернь 17 10 3 4 497 351 +146 52 36 5 2 53 3 Монпельє Еро 17 10 0 7 434 378 +56 38 33 3 3 46 4 Кастр 17 9 1 7 438 347 +91 42 27 3 2 43 5 Тулон 17 8 1 8 408 363 +45 37 35 4 4 42 6 Тулуза 17 9 0 8 348 333 +15 32 24 2 4 42 7 Бордо-Бегль 17 8 1 8 397 388 +9 33 34 1 4 39 8 Сексьйон Палуаз 16 8 0 8 366 395 –29 35 36 1 4 37 9 Брів Коррез 17 8 1 8 366 414 -48 24 37 0 2 36 10 Рейсінг 16 8 1 7 350 349 –1 34 30 2 0 36 11 Стад Франсе 17 7 1 9 397 431 –34 38 39 2 2 34 12 Ліон 16 6 2 8 325 361 –36 24 26 2 3 33 13 Гренобль 16 4 0 13 392 537 –145 37 49 1 6 23 14 Авірон Байонне 16 4 2 10 256 453 –197 18 47 0 0 16Якщо команди знаходяться на одному рівні в таблиці на будь-якому етапі, будуть застосовані тайбрейкі в наступному порядку: Конкурсні бали здобуті під час матчів head-to-head Різниця балів здобутих під час матчів head-to-head Різниця спроб здобуття балів під час матчів head-to-head Різниця балів здобутих під час усіх матчів Різниця спроб здобуття балів під час усіх матчів Бали здобуті в усіх матчах Спроби здобуті в усіх матчах Менша кількість анульованих матчів Класифікація в попередньому сезоні Топ 14 Зелений фон (1 та 2 рядки) отримують пів-фінальні плей-офф місця і візьмуть участь у 2017-18 Європейському кубкові чемпіонів з регбі.Голубий фон (рядки від 3 до 6) здобудуть чвертьфінальні плей-офф місця і візьмуть участь у Кубку чемпіонів. Жовтий фон (7 рядок) авансують до плей-офф щоб отримати шанс позмагатись в Кубку чемпіонів.Білий фон вказує на команди, які здобули місце в Кубку Європи з регбі.Червоний фон (13 і 14 рядки) — команди будуть перенесені до Регбі Про Д2. Фінальна таблиця