Василь Степанович Василько (справжнє прізвище — Миляєв; , Бурти — 18 березня 1972, Одеса) — український режисер, актор і педагог, народний артист СРСР (з 1944). Засновник Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва УРСР у Києві (1924).
Життєпис Народився 26 березня (7 квітня) 1893 року в селі Буртах (нині Шполянського району Черкаської області) в родині Степана Платоновича Міляєва, який був головним бухгалтером в маєтку поміщика Ханенка, і Марії Павлівни Рудкевич (усього в родині було п'ятеро дітей).
У 1904—1913 рр. навчався в Другій київський чоловічій гімназіїВасилько В. С. Театру віддане життя / Василь Василько. — Київ: Мистецтво, 1984. — с.12-51.
У 1913—1916 рр. навчався в Київському університеті на філологічному факультеті.
У 1912 р. вперше виступив на сцені професійного театру.
Виконував ролі козака та хлопця у сцені вечорниць у «Назарі Стодолі» (1912, театр Миколи Садовського) та ксьондза в «Івані Гусі» («Єретик», 1919, «Молодий театр»). Брав участь як асистент режисера і виконавець ролей кобзаря та полковника конфедератів у «Гайдамаках» (обидві вистави за Шевченком, інсценізація і режисура Леся Курбаса, 1920, Перший театр Української Радянської Республіки імені Шевченка, а також у 1921, Кийдрамте).
1922—1923 років очолював Мандрівний театр «Каменярі».
1933—1938 рр. — Художній керівник Сталінського драматичного театру.
В Одеському українському драматичному театрі (Одеська держдрама) поставив комедію «За двома зайцями» (за п'єсою М.Старицького, інсценізація В. Василька і В. Ярошенка, 1925). Після цього отримав запрошення очолити театр. На його сцені здійснив більше 30 постановок української і світової класики, сучасних п'єс, виступаючи часто в ролі драматурга., зокрема «Гайдамаків» (в інсценізації Леся Курбаса 1927, 1961) та драму С. Голованівського про Шевченка «Поетова доля» (1939).
Підготував концертні програми «На Вкраїні милій», «І вражою злою кров'ю волю окропіте» (1942–1943). Інсценізував і поставив Шевченкові поеми «Єретик» («Іван Гус») та «Відьма» (1929, 1930, Харківський Червонозаводський театр), використав мотиви творів поета в інсценізаціях «Енеїди» Івана Котляревського та «Черевичків» за Миколою Гоголем.
З 1943 по 1948 рік працював художнім керівником та директором у Чернівецькому музично-драматичному театрі. На його честь на Театральні площі Чернівців на Алеї слави встановлено зірку.
В 1961—1963 роках викладав в Одеському театрально-художньому училищі.
Нагороджений двома орденами, а також медалями.
Пішов з життя 18 березня 1972 року в Одесі. Похований на 2-му Християнському кладовищі.Любовь Федченко. Сегодня одесситы вспоминают Василя Василько odessit.ua Його друга дружина Юлія Миколаївна Розумовська сама придумала, яким буде пам'ятник на могилі Василя Степановича і, не чекаючи допомоги від влади, на свій кошт його встановила. На пам'ятнику — надпис «Від дружини» та театральні маски, які плачуть.Театр: искусство надежды: очерки / Роман Бородавко. Оптимум, 2006. — с. 42 Через роки поруч з видатним режисером поховали і його дружину.
Примітки
Література
ГУСАР Ю. Василь Василько (Миляєв): [про чернівецького актора і режисера] / Ю.Гусар // Вечірні Чернівці.- 2006.- 2 листопада (№ 43).- С. 5. ГУСАР Ю. Учень Леся Курбаса: [про мемор. дошку, присвячену актору, режисеру Чернівецького українського музично-драматичного театру Василю Васильку (Миляєву) до 100-річчя з дня народження] / Юхим Гусар // Час 2000. — 2003. 4 квітня (ч. 14). — С. 5; Чернівці та чернівчани. — 2000. — 23 червня (№ 23).-С. 3. ГУСАР Ю. Учень Леся Курбаса: [про народного артиста України Василя Василька] / Юхим Гусар // Правдивий поступ. — 2004. — грудень (№ 9). — С. 4. ГУСАР Ю. Ім'я двічі народного на «Алеї зірок» у Чернівцях: [18 березн — 40 років дня смерті режисера, актора Василя Степановича Василька] / Юхим Гусар // Буковинське віче.- 2012. — 16 березня (№ 11).- С. 4. Василь Степанович Василько — фундатор театрального музею Любовь Федченко. Под созвездием Василько // № 52 (9774) // Вечерняя Одесса, 06.04.2013 Курбас Л. Гайдамаки: поема в 3-х карт. зпрологом: за Т. Шевченком / інсценізував Л. Курбас ; записав В. Василько. — Харків: Книгоспілка, 1926. — 48 с. — (Театральна бібліотека).
Василько В. С. Микола Садовський та його театр. К.: Мистецтво, 1962. Василько Василь / — С. 216. Букач В. М. Одеське театрально-художнє училище. Особистості: Біографічний словник. — Одеса: КЦВ, 2025. — С.7 — 8.// http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/22319/1/Bukach.pdf
Посилання Г. С. Брега. Василько Василь Степанович // Василько Василь в Електронній бібліотеці «Культура України» Василько В. С. Інсценізації Василя Василька / упоряд. Ю. М. Розумовська-Василько. — Київ: Мистецтво, 1987. — 168 с. Василько В. С. Театру віддане життя / Василь Василько. — Київ: Мистецтво, 1984. — 450 с. Недзвідський А. В. Василь Василько: нарис про життя і творчість / А. В. Недзвідський. — Київ: Мистецтво, 1981. — 128 с. — (Майстри сцени та екрана). Василько В. С. Фрагменти режисури / В. В. Василько. — Київ: Мистецтво, 1967. — 412 с. Андреев А. В. С. Василько: нар. артист СССР / А. Андреев и В. Вихрев. — Київ: Мистецтво, 1951. — 44 с. — (Мастера искусства Советской Украины). Федорович, Н. Пам'яті Василька / Н. Федорович, Г. Заславець // Кіно-театр. — 2008. — № 5 (79). — С. 24. Василько, В. Творчі шляхи театру / В. Василько // Театр. — 1940. — № 3. — С. 24-26. Якубенко, К. На сцені трьох театрів / К. Якубенко // Радянська культура. — 1956. — 29 січ. — С. 3. Крыжицкий, Г. Власть земли / Г. Крыжицкий // Сов. искусство. — 1948. — 21 авг. — С. 3. Добровольський, В. Народний артист: 25-річчя режисер. діяльн. В. С. Василька / В. Добровольський // Радянська Україна. — 1945. — 17 черв. — С. 4. Василько В. С. Микола Садовський та його театр / В. Василько. — Київ: Держ. вид-во образотв. мистец. і муз. л-ри УРСР, 1962. — 234 с. Любов Павлівна Ліницька: спогади В. Василька про акторку. — Київ: Держ. вид-во образотв. мистец. і муз. л-ри, 1957. — 212 с. Василько В. С. Чашка чорної кави: докум. драма на 3 дії, 17 картин / Василь Василько. — Тернопіль: б. в., 1994. — 84 с. Кравчук П. І. В. С. Василько — режисер / П. І. Кравчук ; Акад. наук Укр. РСР, Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. — Київ: Наук. думка, 1980. — 265 с.