Японія — східноазійська країна, що знаходиться на островах Японського архіпелагу на східних околицях континенту. Архіпелаг лежить на схід від Китаю, Кореї та Росії, він простягається від Охотського моря на півночі до Східнокитайського моря на півдні . Японський архіпелаг складається з 6852 великих і малих островів, серед яких найбільшими є острови Кюсю, Сікоку, Хонсю та Хоккайдо . Загальна площа країни 377 915 км² (62-ге місце у світі), з яких на суходіл припадає 364 485 км², а на поверхню внутрішніх вод — 13 430 км². Площа країни трохи більша за половину площі України. Більша частина Японських островів укрита горами, серед яких багато вулканів. Найвищий з них — гора Фуджі (3776 м) .

Етимологія Офіційна назва — Японія ( — Ніппон;  — Ашіхара-но накацукуні). Назва країни походить від китаїзованого варіанта японського слова Ніппон — Жи-бень-го, який у ХІІІ столітті венеційський мандрівник Марко Поло у спотвореній формі Чипан-гу поширив у Європі. У французькій, іспанській та португальській мовах назва країни була запозичена через південнокитайський діалект, в якому ієрогліфи, якими записується назва Ніппон читаються як Я-пон (Japon), за посередництвом цих мов, топонім потрапив і до української мови, де вже була додана відповідна частка -ія, що вказує на країну. У першій половині I тисячоліття н. е. країну називали Ямато. Ця назва походить від етноніма яким називали союз племен, що жив в центральній частині острова Хонсю, і означав людей гір, горян. З VII століття утверджується назва країни Ніппон (), де 処 — країна, 出 — сходження, 日 — сонце, тобто Країна сонця, що сходить, що вказує на східне положення країни. Вже у VIII столітті назву спростили до (), де 本 — основа, 日 — сонце. Початково обидва ієрогліфічні сполучення читали як Ямато, проте згодом стали вимовляти на китайський лад — Ніппон. Разом із словом Ніппон в Японії на офіційному і побутовому рівнях використовується назва Ніхон, 1946 року Конституційний комітет Японії визнав правомірними обидва варіанти. Інша древня самоназва країни, Ашіхара-но накацукуні, перекладається як очеретяна рівнина, або серединна країна. У японській міфології означає власне землю людей. Уперше згадується у міфі про Ідзанаґі. Найменування, імовірно, походить від очерету, яким вкриті береги японських островів. Згодом ця назва трансформувалась у поетичне визначення країни, а очерет поряд з вишнею і сливою є одним із символів Японії.

Історія дослідження території

Географічне положення Японія — східноазійська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Японський архіпелаг витягнутий на 3 тис. км з північного сходу на південний захід. Японія має лише морські кордони. Внаслідок своєї віддаленості, вона тільки на півночі межує з Росією, через Кунаширську протоку, протоку Зради та Радянську протоку, хоча з урахуванням російсько-японського конфлікту, Японія проводить кордон тільки протокою Фріза. Країна омивається водами Тихого океану безпосередньо на сході та окремих його морів, на півночі — Охотського, на заході Японського, на південному заході — Східнокитайського, на півдні — Філіппінського морів. Між островами Хонсю, Сікоку та Кюсю розташоване Внутрішнє Японське море. Загальна довжина морського узбережжя 29,75 тис. км.

Кордони країни врегульовані лише частково. Японський уряд не визнає російської окупації південних Курильських островів — Ітуруп, Кунашир, Шикотан і Хабомай, що були захоплені СРСР наприкінці Другої світової війни. В Японії ці острови називаються «північними територіями» й адміністративно включаються до складу префектури Хоккайдо. Так само японці не визнають юрисдикції Республіки Корея над островом-скелею Такесіма в Японському морі. На півдні Японія володіє островами Сенкаку, на які претендують сусідні китайські держави — комуністична КНР і тайванська Республіка Китай.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км), зі зменшенням аж до 3 морських миль в міжнародних протоках Лаперуза, Цугару, Осумі, Корейській. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33). Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя.

Крайні пункти

Час

Час у Японії: UTC+9 (+7 годин різниці часу з Києвом). На окупованих 1945 року СРСР Південних Курилах встановлено магаданський час UTC+11.

Геологія

Сейсмічність

Японія сейсмоактивна територія субдукції літосферних плит, тому тут часто трапляються землетруси.

Вулканізм В Японії багато діючих і згаслих вулканів. Серед них найвища точка островів — вулкан Фуджі на острові Хонсю. Вулкани Ундзен і Сакурадзіма були включені у 1990-х роках до «Десятиліття вулканів», міжнародної дослідницької програми впливу вулканічної діяльності на людство Міжнародної асоціації вулканології і хімії надр Землі (IAVCEI), як частини програми ООН зі зменшення небезпеки від стихійних лих.

Рельєф

Середні висоти — 438 м; найнижча точка — Хачиро-Гата (-4 м); найвища точка — гора Фуджісан (3776 м). У ландшафті країни переважають незграбні і загострені форми рельєфу, непридатні для ведення сільськогосподарських робіт. Тільки на півдні Хонсю і на Кюсю рельєф згладжений, ще більш плавні контури мають прибережні райони Хоккайдо. На островах Рюкю переважає низькогір'я. Рівнини займають не більше 15 % території країни.

Гори

Гори займають дві третини усієї площі Японії — близько 270 тисяч км². Власне гори становлять 60 % усієї площі (230 тисяч км²), а пагорби — 10 % (40 тисяч км²). Схили гірських пасом переважно дуже круті, скелясті. Багато гір у прибережній зоні. Переважають низькі й середньовисотні гори, в основному субмеридіонального простягання.

Найвищі гори пролягають в центрі острова Хонсю, в Центральногірському районі. Їх називають Японськими Альпами або Японським хребтом. Вони складаються з хребтів Акаїсі, Кісо, Хіда. Середня висота цих гір коливається в межах 2500—3000 м. Їхні окремі піки перевищують 3000 м над рівнем моря, а річкові ущелини врізаються на глибину до 2000 м.

Основні гірські системи Японії: Гори Кітамі Гори Ісікарі Гори Юбарі Гори Хідака Гори Сіракамі Гори Оу Гори Кітакамі Гори Етіґо Гори Канто Гори Акаїсі Гори Кісо Гори Хіда Гори Кії Гори Тюґоку Гори Санукі Гори Сікоку Гори Цукусі Гори Кюсю

Найвищі гори: Гора Фудзі (富士山, ふじさん) 3,776 м Гора Кіта (北岳, きただけ) 3,193 м Гора Хотака (奥穂高岳, おくほたかだけ) 3,190 м Гора Айнодаке (間ノ岳, あいのだけ) 3,189 м Гора Яріґатаке (槍ケ岳, やりがたけ) 3,180 м Гора Хіґасі (東岳, ひがしだけ) 3,141 м Гора Акаїсі (赤石岳, あかいしだけ) 3,120 м Гора Карасава (涸沢岳, からさわだけ) 3,110 м Гора Кіта-Хотака (北穂高岳, きたほたかだけ) 3,106 м Гора Обамі (大喰岳, おおばみだけ) 3,101 м Гора Мае-Хотака (前穂高岳, まえほたかだけ) 3,090 м Гора Нака (中岳, なかだけ) 3,084 м Гора Аракава (荒川岳, あらかわだけ) 3,083 м Гора Онтаке (御嶽山, おんたけさん) 3,067 м Гора Ноторі (農鳥岳, のうとりだけ) 3,051 м Гора Сіомі (塩見岳, しおみだけ) 3,047 м Гора Сендзьо (仙丈ケ岳, せんじょうがたけ) 3,033 м Гора Мінамі (南岳, みなみだけ) 3,033 м Гора Норікура (乗鞍岳, のりくらだけ) 3,026 м Гора Татеяма (立山, たてやま) 3,025 м Гора Хідзірі (聖岳, ひじりだけ) 3,013 м

Узбережжя

Острови

Японський архіпелаг складається з 6852 великих і малих островів, серед яких найбільшими є острова Кюсю, Сікоку, Хонсю та Хоккайдо. Менші острови: Садо, Окі, Цусіма, Ґото, Авадзі тощо. До архіпелагу також належать великі групи островів Рюкю, Ідзу та Оґасавара.

Найбільші острови:

Хонсю 231 113 км², 61 % площі країни Хоккайдо 83 457 км², 22 % площі країни Кюсю 42 191 км², 11 % площі країни Сікоку 18 792 км², 5 % площі країни Острів Ітуруп або Еторофу (択捉島　 えとろふとう) 3182,7 км² — окупований Росією Острів Кунашир або Кунасірі (国後島 くなしりとう) 1498,6 км² — окупований Росією Острів Окінава (沖縄島 おきなわじま) 1207,9 км² Острів Садо (佐渡島 さどしま) 854,5 км² Острів Амамі-Осіма (奄美大島 あまみおおしま) 712,5 км² Острів Цусіма (対馬 つしま) 696,5 км² Острів Авадзі (淡路島 あわじしま) 592,3 км² Острів Амакуса-Сімосіма (天草下島 あまくさしもしま) 574,2 км² Острів Якусіма (屋久島 やくしま) 504,9 км² Острів Танеґасіма (種子島 たねがしま) 445,1 км² Острів Фукуе (福江島 ふくえじま) 326,4 км² Острів Іріомоте (西表島 いりおもてじま) 289,3 км² Острів Шикотан або Сікотан (色丹島 しこたんとう) 250,2 км² — окупований Росією Острів Токуносіма (徳之島 とくのしま) 247,8 км² Острів Доґо (島後 どうご) 241,6 км² Острів Амакуса-Камісіма (天草上島 あまくさかみしま) 225,4 км² Острів Ісіґакі (石垣島 いしがきじま) 222,6 км² Острів Рісірі (利尻島 りしりとう) 182,2 км² Острів Накадорі (中通島 なかどおりじま) 168,4 км² Острів Хірадо (平戸島 ひらどしま) 163,7 км² Острів Міяко (宮古島 みやこじま) 159,3 км² Острів Сьодо (小豆島 しょうどしま) 153,3 км² Острів Окушірі (奥尻島 おくしりとう) 142,7 км² Острів Ікі (壱岐島 いきしま) 133,9 км² Острів Ясіро (屋代島 やしろじま) 128,4 км² Острів Окіно-Ерабу (沖永良部島 おきのえらぶじま) 93,7 км² Острів Ета і острів Номі (江田島 えたじま; 能美島 のうみじま) 91,5 км² Острів Осіма (大島 おおしま) 91,1 км² Острів Наґасіма (長島 ながしま) 90,6 км² Острів Ребун (礼文島 れぶんとう) 81,0 км² Острів Какерома (加計呂麻島 かけろまじま) 77,4 км² Острів Курахасі (倉橋島 くらはしじま) 69,6 км² Острів Хатідзьо (八丈島 はちじょうじま) 69,5 км² Острів Сімо-Косікі (下甑島 しもこしきじま) 66,1 км² Острів Омісіма (大三島 おおみしま) 64,6 км² Острів Сібоцу (志発島 しぼつとう) 59,5 км² Острів Куме (久米島 くめじま) 59,1 км² Острів Кікай (喜界島 きかいしま) 56,9 км² Острів Нісіносіма (西ノ島 にしのしま) 55,9 км² Острів Міяке (三宅島 みやけじま) 55,4 км²

Клімат

Північна територія Японії лежить у помірному кліматичному поясі мусонного типу, центральна і південна у субтропічному. превалюють помірні повітряні маси цілий рік, на півдні влітку вторгнення тропічних, західний масоперенос. Значні сезонні амплітуди температури повітря. Вологе дощове літо, на півдні досить спекотне і досить вологе; прохолодна посушлива зима, на півночі зі стійким сніговим покривом.

Кліматичні зони Японії: Зона Хоккайдо (北海道の気候). Найпівнічніший регіон помірного клімату з холодними зимами і прохолодним літом. Опади не часті, але взимку терени острова густо вкриті снігом. Зона Японського моря (日本海側の気候). Західне узбережжя острова Хонсю є місцем частих і сильних опадів, особливо в зимовий час. Влітку воно є прохолодним, хоча інколи, завдяки вітру Фен, буває надзвичайно спекотним. Зона Центральногірська (中央高地の気候). Типовий континентальний клімат з сильним перепадом температур взимку і влітку, вночі і вдень. Опади помірні. Зона Внутрішнього Японського моря (瀬戸内の気候). Гори Тюґоку і Сікоку перешкоджають проникненню сезонних вітрів, забезпечуючи відносно теплу погоду впродовж цілого року. Клімат середземноморський. Зона Тихого океану (太平洋側の気候). Східне узбережжя японського архіпелагу характеризується холодними зимами з невеликою кількістю снігопадів, та спекотним і вологим літом завдяки південно-східним вітрам. Зона Рюкю (南西諸島の気候). Острови Рюкю знаходяться у субтропічному кліматичному поясі, де зима і літо теплі. Опади дуже сильні, особливо влітку. Частими є тайфуни.

Особливість японського клімату є чіткий поділ на чотири пори року — весну, літо, осінь та зиму. Окрім них в Японії існують сезони літніх дощів, тайфунів та осінніх дощів. Японська весна триває з 1 березня по 21 травня. Її початок припадає на 1 — 17 березня, розквіт — на 18 березня — 4 травня, закінчення — на 5 травня — 21 травня. Температура повітря протягом весни поступово зростає. 3 і 4 квітня, а також 21 і 22 квітня часто буває хмарна або дощова погода. Її називають «дощем овочевих зерен», натане-дзую.. Ранок 2 і 5 травня, зазвичай, буває дуже холодним, так що в центральних районах подекуди випадає паморозь. Літо починається між 22 травня і 10 червня. Його перериває сезон дощів, що триває з 11 червня по 16 липня. Після цього, до 7 серпня, стоїть спекотне літо, завершальний період якого припадає на 8 — 20 серпня.

Середні температури повітря (°C)