Озе́рна — село в Україні, у Маловільшанській сільській громаді Білоцерківського району Київської області. До 2020 року адміністративний центр Озернянської сільської ради, якій підпорядковувалися села Коржівка та Межове. Населення становить 2970 осіб.

Населення У 1971 році у селі мешкало 4043 особи. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, населення становило 2975 осіб, у 2023 році — 2970 осіб.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним: + Мовний склад населення с. ОзернаМоваКількість осібВідсоток українська 2936 98,69 російська 37 1,24 білоруська 2 0,07+

Історія Вперше Озерна згадується у 1656 році, коли поблизу села відбулася зустріч Богдана Хмельницького з кримським ханом, який ішов на допомогу розбитим польським військам.

Під час другого поділу Речі Посполитої до Київського намісництва були приєднані прикордонні землі Київського воєводства Речі Посполитої. На цих землях, у «частині, на повіти не розділеній», також у середній частині колишнього Київського воєводства був утворений Білоцерківський округ до складу якого входило й село ОзернаРудакова Ю. К. Формування територіально-адміністративного устрою на землях Правобережної України в 1793—1801 рр. / Ю. К. Рудакова / Києво-Могилянська академія. Наукові записки. Т. 41: Історичні науки. — К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2005. — С. 4—12.. Округ складався із «секвестрованих» польських маєтків, якими керували управителі та наглядачі. Указом від 29 жовтня 1796 року Білоцерківський округ був скасований, а 12 грудня того ж року Київське намісництво було ліквідоване. Наступного 1797 року відновлено Київську губернію, а на території колишнього Білоцерківський округу утворений Васильківський та Сквирський повіти. Село Озерна увійшло до складу Васильківського повіту, Київської губернії. У селі діяла церква Різдва Пресвятої Богородиці. У XIX столітті село належало до Єзерянської волості Васильківського повіту Київської губернії.

У селі Озерна, тоді Васильківського повіту, мешкав Болеслав Новінський () — польський шляхтич родом з Таращанського повіту, син Тимоша Новінського, учасник Січневого повстання 1863 року. За участь у повстанні, вироком 1866 року, він був засуджений до каторжних робіт у Сибіру. ​​Покарання відбував в Іркутській губернії, а з 1871 року перебував на поселенні у Тамбовській губерніїPowstańcy styczniowi więzieni w Twierdzy Kijowskiej: W 160. rocznicę Powstania Styczniowego / Opracował Stanisław Stępień przy współpracy Michała Micela; Przedmowa Eugeniusz Niebelski. — Przemyśl, 2022. — S. 167. .

Значний розвиток село зазнало в 1847 році, коли Браницькі побудували цукрорафінадний завод. На заводі працювали місцеві жителі, а керував заводом С.М. Мочинський. Через наднормову роботу працівники протестували. 27 листопада 1905 року завод припинив роботу і 480 робітників зібралися на мітинг з вимогами встановити три зміни замість двох, 8-годинний робочий день. Адміністрація пішла на поступки і завод продовжив працювати.

Постаті Гарнага Богдан Павлович (* 1991) — підполковник Збройних сил України. Учасник російсько-української війни.

Примітки

Джерела

Посилання