Вугледар

Вугледа́р — зруйноване місто у Волноваському районі Донецької області. Адміністративний центр Вугледарської міської громади.

Бої та окупація

Місто фактично зруйноване в ході російського вторгнення.

1 жовтня 2024 року російські окупанти захопили територію, де знаходилося місто.

Загальні відомості Місто Вугледар було засновано в 1964 році, розташоване в південно-західній частині Донецької області на відстані 57 кілометрів від обласного центру.

Загальна площа міста — 532 га. Населення — 17500 осіб. З них працездатного — 13,1 тис. осіб.

Народжуваність — 7,9 на 1000 осіб, смертність — 10,2, природний спад — −2,3, сальдо міграції негативне (-17,8 на 1000 осіб).

Історія Місто своїм народженням зобов'язане початку опанування Південнодонбаського вугільного регіону. У 1963 році інститутом «Донгіпрошахт» було виконано генеральний план об'єднаного масиву шахт Південного Донбасу та проєктне завдання житлово-побутового будівництва шахти «Південнодонбаська» № 1. 18 лютого 1964 року 12 робітників тресту «Донецькшахтобуд» було висаджено на посту № 90 Донецької залізниці. Освоювання регіону почалося з будівництва залізничної станції та 8 житлових будинків для залізничників.

У 1964 році першими на будівництво комплексу нової шахти прибув колектив будуправління № 15. Загалом на будівництві шахти працювало багато організацій, зокрема «Спецбуд», БУ-2, 4-та проходка. У 1964 році у фундамент першого житлової будівлі було закладено перший камінь. Водночас зводились ще три будинки та три гуртожитки. Перший дім було заселено в 1966 році й селищу було надане ім'я «Південний Донецьк». У 1974 році почалися роботи на «Південнодонбаській» № 3.

Хронологія подій: 1966. Побудовані котельна, дитячий комбінат, їдальня. 1967. Розпочалося будівництво першої школи. Народилася перша дитина селища. 1968. Відкрито літній кінотеатр. На прохання мешканців селище було перейменовано на Вугледар. 1969. Утворена селищна рада. 1974. Почалося будівництво лікарні. 1975. Відкрився перший пам'ятник: Стела 13 десантників.

З 1964 року перша шахта і селище Південний Донецьк були підпорядковані Мар'їнському району, а з 1973 року вже як селище Вугледар перепорядковане Петровському району м. Донецька. 02.10.1989 Вугледару було змінено статус і вже як селище міського типу було віднесено до категорії міст районного підпорядкування.

6 грудня 1991 року місто Вугледар набуло статусу міста обласного підпорядкуванняhttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1943-12#Text.

Російсько-українська війна

4 вересня 2014 року під час виконання бойового завдання в районі м. Вугледар загинув старший солдат 13-го окремого аеромобільного батальйону Сергій Гуц.

6 квітня 2022 року російський агресор обстріляв з реактивної артилерії місце роздачі гуманітарної допомоги, внаслідок чого відомо про двох загиблих та п'ятьох поранених. Надвечір того ж дня стало відомо про 4 загиблих та 4 поранених.

1 жовтня 2024 російські окупанти захопили територію, де знаходилося місто.

Населення Населення міста станом на 1.06.2011 року становило 15549 осіб. За даними перепису населення 2001 року — 17,4 тис. осіб; 2004 рік — 16,6 тис. осіб; 2025 рік — 25 осіб .

За даними перепису 2001 року населення міста становило 17518 осіб, із них 28,18 % зазначили рідною мову українську, 70,80 % — російську, 0,06 % — білоруську, 0,02 % — вірменську, молдовську та гагаузьку, 0,01 % — болгарську мову.

Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці63.14%росіяни33.05%білоруси0.96%греки0.53%татари0.37%молдовани0.22%сакартвельці0.17%азербайджанці0.13%вірмени0.10%інші/не вказали1.33%

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокросійська1240270.80%українська493728.18%білоруська100.06%інші/не вказали1690.96%Усього17518100%

Природні ресурси. Екологічна ситуація Місто Вугледар засновано як центр майбутнього великого району видобутку кам'яного вугілля, розвідані запаси якого становлять 1395 млн тонн.

Основні природні ресурси: висококонцентровані запаси коксового вугілля марки ГЖ, ГЖО, Ж з низьким вмістом сірки — 5,5 млрд тонн; родовище вугільного метану — 3467 млн м3 газу.

Ілові відходи комбінату комунальних підприємств використовувалися для удобрення земель с/г «Червоний Жовтень». Шлакові відходи вугільних котельних, очисних споруд — для ремонту доріг, а також для їх посипання під час ожеледиці. З метою зниження відходоутворення підприємствами міста здійснювалися закладки породи у вироблений простір.

Економіка Вугледар — шахтарське місто з моноструктурою господарського комплексу, основа якого — вугільна промисловість.

Основні промислові підприємства

Працюючі шахти ДВАТ шахта «Південнодонбаська» №1 імені Героїв 9-ї стрілецької дивізії виробничою потужністю 1200 тис. тонн вугілля у рік. Введена в експлуатацію у 1973 році. Шахта — первісток родовища Південнодонбаське. Промислові запаси вугілля на 01.01.02 — 58,67 млн тонн. Шахта — надкатегорійна за газом, небезпечна за вибухами пилу.

Закриті шахти ДВАТ шахта «Південнодонбаська» № 3 виробничою потужністю 1200 тис. тонн вугілля у рік (перша черга). Введена в експлуатацію у 1985 році. Розташована на південно-західній межі Донецького басейну. Вона пов'язана залізничною гілкою довжиною 23 км зі станцією «Південнодонбаська» на залізничній магістралі «Донецьк—Маріуполь» і автомобільною дорогою Мар'їнка—Павлівка. Розміри шахтного поля 8,5 км за протягом та 5,5 км за падінням. Загальна площа шахти 47 км². Промислові запаси за станом на 01.07.02 — 150026 тис. тонн. Шахта — надкатегорійна за газом та пилом. 28 липня 2017 року розпочалася рішенням власників в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України процедура банкрутства та ліквідації юридичної особи підприємства.https://opendatabot.ua/c/39528169

Обидві шахти були віднесені до числа перспективних молодих шахт. Працювали стабільно, нарощуючи видобуток вугілля.

Ринок праці: рівень зареєстрованого безробіття становив 7,3 %. 2/3 працездатного населення працювало на вугільних підприємствах міста.

Відповідно до Закону України «Про спеціальні економічні зони й спеціальний режим інвестиційної діяльності у Донецькій області», місто віднесено до території пріоритетного розвитку.

У Вугледарі була наявна інфраструктура, яка забезпечувала потреби мешканців міста.

Транспортні зв'язки: автомобільне сполучення з містами Донецьк, Мар'їнка, Волноваха.

Освіта У місті функціонують три середні загальноосвітні школи I—III ступенів (у тому числі денна та очна-заочна форми навчання). Загалом у середніх навчальних закладах навчається близько 3000 учнів. Школи мають мережу профільних класів, класів з поглибленням вивчанням окремих предметів, класів з державною мовою навчання, міжшкільних факультетів. В цілому, державною мовою навчається 19,0 % учнів шкіл та 34,6 % дітей дошкільного віку. Здійснюється робота з обдарованими дітьми, створено міський банк даних.

Мережа дошкільних дитячих закладів у місті представлена двома дошкільними дитячими закладами, де у 18 групах нараховується 408 дітей. Розвивається мережа груп соціального призначення для дітей з недоліками фізичного і психічного розвитку, профільних груп.

Позашкільний заклад — дитячо-юнацька спортивна школа, де у 30 групах займаються близько 600 дітей за такими видами спорту, як футбол, баскетбол, греко-римська боротьба, важка атлетика, шахи.

З вищих навчальних закладів у місті з 1996 року працює академічний коледж Донецької державної Академії управління. Навчання ведеться за спеціальностями «Менеджмент» та «Фінанси». Форми навчання — очна та заочна. Освітньо-кваліфікаційний рівень — бакалавр.

У місті Вугледар Донецької області на обліку перебуває 2 пам'ятки історії та монументального мистецтва.

Культура Восени 2018 року та восени 2019 року у Вугледарі провели мандрівний культурно-просвітницький фестиваль «З країни в Україну». Його мета — відроджувати у Донецькій та Луганській областях забуту українську культуру. А також сформувати локальну громаду, яка продовжить роботу після від'їзду організаторів. Фестиваль ставить за мету популяризувати сучасне українське мистецтво, музику, фотографію, винаходи, і водночас не забуваючи про традиційні ремесла, показує весь спектр унікальності України. У Вугледарі вдалось зібрати більше сотні волонтерів.

Пам'ятки історії № ппОхорон. номерНайменування пам'яткиМісцезнаходження пам'яткиРік встановленняАвторРішення 1.2840Могила Кушніра С.І, воїна-афганця, рядового.Вугледарська м/р, м. Вугледар, міський цвинтар.1986 р. -14.07.1993 р. № 419 2.2059Пам'ятник на місці загибелі 13-х партизанів-десантників.Вугледарська м/р, м. Вугледар, траса «Донецьк-Вугледар», в'їзд до північної частини міста.1975 р. -10.11.1984 р. № 663р

Персоналії Руслан Біленко (1984—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Анастасія Лисенко — українська важкоатлетка, майстер спорту України. Денис Ляшко (* 1980) — український професійний футболіст. Данило Голуб (* 2003) — український професійний футболіст, нападник клубу Української Прем'єр-ліги «Чорноморець». Дмитро Хомченовський (*1990) — український футболіст, лівий вінгер «Кривбаса». Грав за національну збірну України.

Примітки

Джерела

Інформаційний портал Донеччини Пам'ятки Донецької області Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с. Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с. Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8 Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с. Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.

Посилання