Шир (), варіанти перекладу Гобітшир, Гобітанія, Уділ, Край — у повісті Дж. Р. Р. Толкіна «Гобіт або Туди й Назад», романі «Володар Перснів» маленька країна гобітів у краї Еріадор, автономія у складі королівства Арнор.
На вестроні країна має назву «Суза» та «Сузат» ( — «уділ»), на синдарині назва Ширу «і-Дранне» (і-Dranne).
Виникнення ідеї На мапах Толкіна Шир розташований майже там само, де й Англія на сучасних мапах Європи і є прикладом «безтурботної Англії». По всій розповіді Толкін розподілив більшість точок доторку між ними, аж до погоди, сільського господарства та діалектів мови.
Зокрема, центральна частина Ширу відповідає Західному Мідлендсу в Англії, до якого входять Вустершир (де Толкін розташував свій «дім», оскільки сім'я його матері походила з Івшема), Шропшир, Варвікшир, Херфордшир, та Стаффордшир. Північна Чверть з її сильними снігопадами могла б відповідати Йоркширу чи Озерному краєві, а Південна Чверть розташована настільки південніше, що в ній робили вино та вирощували тютюн («люлькове зілля»). Селище Гобітон розташоване на тій самій широті, що й Оксфорд, де Толкін жив і викладав у Оксфордському університеті.
Назва «Шир» нагадує про книгу Теренса Уайта «Я увесь в Англії» (), де Уайт говорить про те що він живе у «Ширі» з великої літери «Ш».
Індустріалізація Шира базується на дитячому спогаді Толкіна про появу на вустерширській глибинці численних підприємств важкої промисловості. Повстання гобітів і відновлення доіндустріального Шира може бути трактоване як порада «добровільної простоти», що може слугувати ліками проти проблем сучасного суспільства. Саруман — персонаж, відповідальний за забруднення Шира, що сподвигнув власника мирного зернового млина на перетворення його на димну й брудну фабрику, частково отримав назву від Сархоульського млина, неподалік від якого Толкін провів «найбільш ідилічний період» свого дитинства. «Перш ніж мені виповнилося десять років, — писав Толкін у своїй Передмові до „Володаря Перснів“ — у ті дні, коли автомобілі ще були рідкістю (…), та й приміські залізниці ще тільки будувались, — в ті дні місцевість, де стояв наш будинок, була спотворена наступом машинерії. Недавно я натрапив на фотографію в газеті: руїни пам'ятного для мене водяного млина на березі ставка. Треба визнати, що молодий мірошник мені ніколи не подобався, зате старий мав чорну бороду, і звали його не Сендімен (в оригіналі перекладу — Охряк)…».
Крім того, слід відзначити, що Західний Мідландс слугував прототипом не лише Ширу, але й (тоді він називався Мерсія) королівства Роганська марка.
Населення Населення Ширу складали нащадки трьох племен гобітів:
хутроноги — смагляві і невеликі зростом, вихідці з Імлистих гір, вони довше від усіх зберігали звичай рити нори та підземні ходи;
стурси — коренасті великорукі та великоногі вихідці з долини Андуїну, до цього племені в юності належав і багаторічний власник Персня Смеагол;
біляки — світлошкірі та русяві, найвищі з від усіх, змішавшись з іншими гобіти, що походили від біляків ставали вождями інших, біляцька порода тривалий час відчувалась у таких сімействах як Туки та Брендіцапи.
Заснування Ширу Заснування Ширу припадає на 1601 рік Третьої Епохи, коли вожді народу гобітів, що переселялись з поселення Брі, брати-біляки Марчо і Бланко отримали від короля Артедайну Аргелеба ІІ грамоту на землі від мосту через Брендівинну до Далеких пагорбів на заході. Від цієї дати починається Літочислення Ширу і таким чином події Третьої Епохи в літочисленні ельфів та дунаданів можна вирахувати, додавши до року Літочислення Ширу число 1600.
В обмін на землі гобіти зобов'язувались доглядати мости й дороги краю і допомагати королівськім гінцям.
Коли через триста років останній оплот Арнору Форност впав під ударами Короля-Чаклуна — володаря Ангмару, Шир став фактично незалежним краєм. Управляли країною тани, котрі номінально представляли королівську владу. Першим таном Ширу був проголошений Цаппа з Прилук у 379 р. Літочислення Ширу (1979 р. Третьої Епохи) і булава тана триста років перебувала в руках його родини, а потім перейшла до Туків.
Географія Згідно з «Прологом до „Володаря Перснів“» територія Ширу простягається на 40 ліг (що відповідає приблизно 120 милямУ нуменорській лізі було 3 милі (див. Толкин Дж. Р. Р. Неоконченные предания Нуменора и Средиземья — нуменорские меры длины), або 193 кілометрам) від Брендівиннського мосту до Далеких пагорбів та на 50 ліг (150 миль або 241 кілометрів) від північних боліт до південних трясовин. Як передає Толкін у своєму есе стосовно «перекладу давніх сказань», площа країни складає 18 000 квадратних миль (47 000 квадратних кілометрів).
Межі території Ширу складали: північна — пагорби в центрі стародавнього королівства Арнор; східна — річка Брендівинна (гобітська адаптація ельфійської назви Барандуїн); південна — плавні річки Межевої (притока Барандуїну); західна — Білі пагорби. Згодом гобіти заснували дві колонії — виселки Цапів Край на лівому березі Барандуїну біля Старого Пралісу та у Четверту Епоху — Західне Пограниччя (околиця) між Білими та Вежовими пагорбами (Емін-Берайд).
Територія краю поділялась на чотири чверті (, в деяких перекладах — «уділи») — Північну, Західну, Східну та Південну; до складу яких не входили вищезгадані Цапів Край і Західне Пограниччя. На Східній Дорозі стояв Межовий Камінь Трьох Чвертей (), що позначав стик територій Західної, Східної і Південної чвертей.
Крізь Шир проходили велика дорога, що з'єднувала Ліндон та Сині гори з горою Еребор та містами Дейл і Есгарот, нею користувалися ельфи, що відходили в Сірі Гавані та гноми, які йшли до своїх старих копалень у Еред-Луїн (Синіх Горах), однак гобіти з ними не підтримували зв'язків.
Регіони Ширу
Північна Чверть Північна Чверть () — найпівнічніша і найменш заселена частина Ширу. Єдине місце, де бувають холодні зими з сильними снігопадами. На землях Північної чверті вирощували ячмінь.
Довгий Яр, Довгий Ліг, Довга Улоговина () — поселення північної гілки клану Туків нащадків Бандобраса Бикорева, що оселились там після битви на Зелених Ланах (1147 р. Л. Ш. — 2747 р. Т. Е.).
Твердопляшка () — село, місце мешкання родини Шлейколямкин (Bracegirdle), звідки походила Лобелія Кошіль-Торбин.
Твердопнистий Ліс () — найбільший лісовий масив Ширу. Назва походить від bole («стовбур») і означає «перекручені стовбури», що свідчить про його густоту.
Західна Чверть Західна Чверть () — найбільша з чвертей, що простяглася від Межового Каменя до Білих Пагорбів на заході.
Великий Ритів на Білих Пагорбах (; варіанти перекладу «Мічел Делвінг», «Землерійськ» та «Грабарня») — назва означає «Великі Ями». Столиця і найбільше місто країни, резиденція мера Великого Ритова та всього Ширу — виборної посади, що протягом останніх століть набула реальної влади (у тана лишились тільки представницькі повноваження).
Малий Ритів (; у деяких перекладах «Малорийка») — село на Білих Пагорбах, розташоване на північ від Великого Ритова.
Розпуття () — село на перетині Великого Західного Шляху до Сірих Гаваней та Великого Південного Шляху, що вів до Сарнського броду на Брендівинній, який виконував функції переправи до зведення Брендівиннського мосту.
Ту́кборо () — селище, де розташоване родове помістя Туків — Великі Сміали, в яких жили тани Ширу.
Го́бітон () — містечко уздовж річки Водь (; у деяких перекладах — «Річка», «Ручай»), де починається і закінчується дія «Гобіта» і «Володаря Перснів». Саме тут на Пагорбі (, варіанти перекладу «Круча», «Пригірок») Бунго Торбином було збудовано сміал Торба-на-Кручі (; варіанти перекладу «Бег-Енд», «Торбин Кут»), де мешкали його син Більбо Торбин, племінник Більбо Фродо Торбин та Сем Гемджі. Біля підніжжя Пагорба розташовано провулок Торбин Узвіз (, варіант перекладу — «Бегшот-Роу»). Назву Hobbiton має і село в Новій Зеландії, штучно створене спеціально для зйомок трилогії «Володар Перснів» і «Хоббіт».
На лівому березі річки Водь з північного боку розташовано Водяний Млин з великим колесом () та просторим двором позаду нього, котрими володіли мірошник Пісочник та його син Тед. У 3018 р. Т. Е. (1418 р. Л. Ш.) Лото Кошіль-Торбин викупив млин, зруйнував його, звівши на тому місці потворну будівлю з червоної цегли з різноманітними коліщатками, пристосуваннями та великою трубою, котра викидала густий ядучий дим. З нового млина в річку виливався бруд. Керували роботю млина люди з півдня, а Тед Пісочник залишився допомагати їм. Коли у вересні 3019 р. (1419 р.) до Ширу прибув Саруман зі своїм слугою Гримою Гадючим Язиком на новому млині помол зерна було взагалі припинено, перевівши його на індустріальне виробництво невідомо чого з гучним грюкотом і стукотом. Після повстання гобітів проти саруманових бандитів (напівлюдей-напіворків) яке очолили члени Братства Персня, що повернулися, і котре завершилося перемогою у битві під Байуотером 3 листопада 3019 р. (1419), загибелі Сарумана та його слуги, будівлю було знесено і відбудовано старий млин.
Поріччя (, у деяких перекладах — «Приводдя», «Байуотер») — село на березі річки Водь розташоване на Східній дорозі. Відоме двома своїми тавернами «Зелений Дракон» () та «Кущ Плюща» (). Неподалік від села 3 листопада 3019 р. (1419) відбулась остання битва Війни Персня.
Очеретяна Твань () — заболочена місцевість на річці Водь розташована на південь від містечка Голконори.
Голконори () — село на березі річки Водь неподалік від межі Північної Чверті.
Південна Чверть Південна Чверть () — південна частина Ширу, межує зі Західною і Східною Чвертями.
У цій частині Ширу вирощували тютюн, оскільки м' який клімат краю сприяв його розведенню. Також у Південну Чверть іноді заходили люди.
Довгий Діл () — саме тут в часи тана Ізенгріма ІІ в 1070 р. Л. Ш. (2670 р. Т. Е.) Тобольд Дудар (у деяких перекладах «Горнблоуер», англ. Hornblower) у своєму садочку вперше виростив тютюн («люлькове зілля»).
Зелені Пагорби () — пагорбова місцевість у Західній, Південній та Східній Чвертях. Під час узурпації влади Лото Кошіль-Торбином та окупації Ширу людьми Сарумана Туки на чолі з таном Паладіном ІІ стали чинити опір на Зелених пагорбах і ніхто з саруманових бандитів не зміг захопити їх.
Межові болота () — болотиста місцевість на західному березі Барандуїну напроти гирла Верболозки. Через ці болота річка Межева (Межова, Ширборн) впадає у Барандуїн.
Сарнський Брід () — кам'яний брід через річку Барандуїн (Брендівинну), що слугував переправою ще до побудови в час розквіту Північного королівства Брендівинського мосту. Дорога до нього вела від Великого Східного Шляху біля Розпуття. Після перетину броду зустрічалася з Зеленим Шляхом. Брід охоронявся слідопитами Півночі, однак у вересні 3018 р. вони не змогли встояти перед натиском назгулів. Частина слідопитів втекла на північ і була перебита назгулами, що переслідували їх. Інші протягом дня утримували брід, але вночі були зметені і Примари Персня прорвались до Ширу.
Східна Чверть Східна Чверть () — простягалася від Межового Каменя до мосту через Брендівинну, нижче — до Цапова Краю.
Жаб'є () — село на Великому Східному Шляху. Там розташовувався трактир «Плавуча колода». У Жаб'єму Фродо, Сем, Меррі й Піппін були заарештовані ширифами після свого повернення до Ширу.
Малі Борозни () — село на Великому Східному Шляху.
Прилуки () — сільськогосподарська місцевість з родючим, проте трохи заболоченим ґрунтом. Заселена гобітським племенем стурсів через тридцять років після заснування Ширу. Тут проживала перша династія танів Староцапи, а їхні нащадки Брендіцапи залишались найшанованішою родиною. Фермер Меггот жив у Прилуках на хуторі Бамферлонг.
Колодяне () — найбільше містечко Прилук, напроти якого був розташований Барандуїнський пором. У Колодяному знаходилась таверна «Золоте сідало», знаменита на всю Східну чверть своїм пивом.
Ель () — низовинні сільськогосподарські землі біля дороги від Великого Східного Шляху на Колодяне.