Нуменор

Ну́менор (квен. Numenore — «Західна Земля») — у легендаріумі великий острів у морі Белегаер, на якому було розташоване однойменне королівство народу дунедайнів.

Після закінчення Першої Епохи Нуменор був піднятий з морського дна і дарований аданам валарами. На острові виникла висока цивілізація — процвітаюче королівство з народом, що мав довготривале життя. Люди Нуменору були вправними моряками, що заснували свої колонії на берегах Середзем'я і дісталися інших континентів. Однак плавання на Захід до Безсмертних Земель було їм заборонене. Це, а також страх перед смертю, зумовило бунт нуменорців проти валарів, а згодом і військовий похід на Аман, який став причиною затоплення Нуменору у водах Великого моря.

Легенда про Нуменор, ймовірно, була створена наприкінці 1920-х — на початку 1930-х років. За твердженнями самого Толкіна, одним з джерел натхнення став нічний кошмар, що переслідував його ще з раннього дитинства, пізніше названий ним «синдромом Атлантиди»: «велика хвиля здіймається до неба і неухильно насувається, накриваючи собою дерева і зелені поля, намагаючись поглинути його і все довкола». Автор хотів показати Нуменор як «специфічний варіант легенди про Атлантиду»:… після того, як нуменорці, Королі Людей, що жили на острові, розташованому далі від усього на захід з усіх смертних земель, збунтувалися в підсумку, пройняті непомірною гординею, спробували захопити Ересеа та Валінор силою, Нуменор було знищено, а Ересеа і Валінор вилучені з Землі за фізично недосяжні межі, шлях на захід став відкритим, але вів лише назад у вихідну точку — для смертних.Першопочатково падіння Нуменора розглядалося Толкіном як завершення «Сильмариліону» і «остання історія про Стародавні дні». Проте пізніше, з появою «Володаря Перснів», ця історія стала сполучною ланкою між двома творами і однією з головних частин легендаріуму Толкіна.

Коротко історія існування та падіння Нуменора викладена в частині «Сильмариліону» під назвою «Акаллабет». Незакінчена оповідь «Алдаріон та Ерендіс» стосується періоду розквіту Нуменору. Всі інші праці Толкіна про Нуменор є або короткими нотатками, або незакінченими чернетками. Відомості про Нуменор включені як додатки до «Володаря Перснів» та «Незавершених оповідей» і серії «Історія Середзем'я».

Етимологія Назва острова запозичена з квенья, ельфійської мови народу елдарів, сконструйованої Толкіном. Нуменорці використовували квенья в урочистих церемоніях і для найменування географічних об'єктів. «Нуменоре» перекладається з квенья як «Земля Заходу» або «Західна земля». Обидві ці назви перекладалися автором на сучасну англійську мову як «Вестернесс» (англ. Westernesse), тобто — «Західність». Цю назву Толкін запозичив з лицарського роману «Король Горн» (англ. King Horn), де воно використовується для позначення незвіданою західної землі, куди можна дістатися тільки морем. У легендаріумі зазначено, що після свого падіння в 3319 р. Другої епохи Нуменор стали називати Аталанте (квенья Atalantë), що в перекладі означає «Занепала». Толкін описував подібність цієї назви до «Атлантида» як збіг: одного разу він зрозумів, що квенійський корінь talat- («падати») може бути включений в назву, що стосується Нуменору, хоча деякі дослідники вважають цю назву цілеспрямованою грою слів, задуманою від початку.

Також острів мав назви Анадуне (з адунаїк «Західна Земля»), Андор («Дарований край»), Еленна та Еленна — норе («Земля Зорі»), а після його загибелі — Акаллабет (адунаїк Akallabêth — «Повалений», «Занепалий») і Мар-ну-Фалмар («Дім під хвилями»).

Населення Після Війни Гніву валари подарували острів Нуменор народу аданів за те, що вони допомагали ельфам. Більшість представників племен беора та гадора переселились на острів. З племені галет до Нуменора переселилося лише декілька людей. Також на острові поселилися кілька родин, споріднених з народом друаданів, але всі вони згодом повернулись до Середзем'я. Ті адани, що захотіли залишитись у Середзем'ї, переселились до Рованіону.

Більшість нуменорців складали нащадки народу гадора: високі, світловолосі та синьоокі, що говорили мовою таліска. Нащадки народу Беора жили переважно на заході острова в місцевості Андустар. Це були високі, темноволосі та сіроокі люди, що також спочатку говорили мовою таліска, але згодом повністю перейшли на синдарин.

Мешканці острова називалися нуменорцями та дунедайн (синд. «люди заходу»).

Географія

Нуменор був розташований у Великому морі (Белегаер) далеко на захід від берегів Середзем'я біля земель Аману і Тол-Ересеа, так що з західного берега Нуменору були видні гавані ельфійського міста Авалонне. До часів останнього короля Ар-Фаразона (розбещеного злою волею Саурона) в країні не було стихійних лих, неврожаїв та епідемій, там сприятливо світило сонце і випадали дощі, оскільки край був подібним до Благословенних Земель і перебував під покровительством їхніх володарів — валарів.

Своїми обрисами острів був схожим на велику п'ятикутну зірку з центральною частиною в 250 миль у поперечнику з півночі на південь та з заходу на схід, від якої відходили п'ять півостровів: Форостар (Північні Землі), Андустар (Західні Землі), Г'ярнустар (Південно-західні землі), Г'яростар (Південно-східні Землі) та Орростар (Східні Землі)

Центральна частина називалася Мітталмар — «Середні Землі», що не мала виходу до моря, крім Роменнської затоки.

Мітталмар У центрі Мітталмара розташовувалася провінція Арандор («Королівська земля») — найбільш заселена частина острова. В Арандорі розташовувались столиця королівства Арменелос, гавань і порт Роменна та гора Менелтарма («Небесний Стовп»), на вершині якої стояло святилище бога Еру. Звідти було видно гавані ельфійського острова Тол-Ересеа. Гора була погаслим вулканом, однак до часів перед самою загибеллю острова, її вулканічна діяльність ніяк не проявлялась. Підніжжя Менелтарми плавно переходили в рівнину, однак з п'яти боків на п'ять півостровів розходилися невисокі гребені, що називались Тармасундар — «Корені Стовпа». По вершині південно-західного гребеня до гори йшла дорога, між південно-західним і південно-східним гребенями лежала неглибока долина. Вона мала назву Нойбріан — «Долина Гробниць», оскільки в її глибині у скелях біля підніжжя Гори були висічені гробниці, де покоїлися королі та королеви Нуменору. З півдня біля підніжжя гори починалася найбільша річка острова — Сіріль. У південно-західній частині Мітталмара на пологих пагорбах, що поросли травою, розташувалася провінція Емеріе, де жили вівчарі. Мітталмар був найвищою точкою Нуменору, якщо не рахувати гір та узвиш півостровів. Це був край лук та пологих пагорбів. Дерев там росло дуже мало.

У затоці Роменна розташувався невеличкий острівець Тол-Уїнен, що був створений Уїнен — дружиною маяра Оссе. Там найчастіше кидав якір корабель «Еамбар» принца Алдаріона, майбутнього короля Тар-Алдаріона. На цьому острові за наказом Алдаріона було зведено маяк Калміндон.

Форостар Форостар був найменш родючою з усіх земель Нуменора. Ґрунт там був кам'янистий, дерев там росло мало. Ближче до північного мису піднімалися круті скелі, і прямо з моря круто піднімав свої схили пік Соронтіль. У цих краях король Тар-Менельдур Елентімо збудував високу вежу, з якої спостерігав рух зірок.

Андустар У північній частині цей півострів також був скелястим і ці скелі вкривали хвойні ліси, що виходили до моря. На заході у гірський берег врізалися три невеличкі затоки, але тут пагорби у багатьох місцях не підступали до моря і біля їх підніжжя розстилався рівний берег. Найпівнічніша затока мала назву Андуніе, де було розташоване портове місто Андуніе («Захід Сонця»). Біля цього міста король Тар-Мінастір побудував високу вежу на пагорбі Оромет для огляду на Захід.

Південь Андустара був дуже родючим, його вкривали листяні ліси. Між Андустар і Г'ярнустар розкинулась велика затока Ельданна, оскільки вона була відкрита в бік Тол-Ересеа. Землі довкола неї захищали гори з півночі і виходили до західних морів. Вони були теплими, тут випадало найбільше дощів. У середині луки Ельданна лежала найпрекрасніша з усіх гаваней Нуменору — Ельдалонде Зелена, на початку існування Нуменора саме сюди припливали швидкі білі кораблі з Тол-Ересеа. Довкола гавані зростали подаровані елдарами дерева, що цвіли, поширюючи тонкий приємний аромат, тому цей край був названий Нісімалдар — Пахучі Дерева. Поруч з Ельдалонде в море впадала річка Нундунне. На шляху до моря вона розливалася невеличким озером Нісінен, по берегах якого росло чимало пахучих кущів та квітів.

Г'ярнустар Західна частина Г'ярнустара була гористою і високі пагорби піднімались на західному та південному узбережжі, на сході, у теплому та родючому краї росли виноградники. Півострови Г'ярнустар і Г'яростар розташувались одне від одного на довгому узбережжі. Між ними земля та море плавно переходили одна в одну — ніде більше у Нуменорі такого не було.

Сіріль — найбільша річка острова, що починалась біля підніжжя Менелтарми в долині Найрінан і текла крізь весь Міттламар на південь і ставала у нижній течії повільним звивистим потоком. Наприкінці шляху Сіріль впадав у море серед просторих боліт і тростяних рівнин, розпадаючись на безліч мілких проток, що постійно змінювали свої русла, прокладаючи собі шлях через просторі прибережні піски. На багато миль обабіч дельти простягалися білі піски та сіра галька узбережжя. Там, серед боліт і озер на смугах сухої землі в невеличких селах жили рибалки. Головним поселенням в тих краях був Ніндамос.

Г'яростар У цьому краї росло чимало різноманітних дерев. З часів короля Тар-Алдаріона в цих краях саджали корабельний ліс.

Орростар Найхолодніший край, але від суворих північно-східних вітрів його прикривали гори, що здіймалися ближче до кінця півострова, і у внутрішній частині Орростара зростав хліб, особливо поблизу межі з Арандором.

Загалом схили Нуменора йшли по спадній з північного заходу на південь та схід.

Міста Нуменору

Андуніе — в перекладі з нуменорської мови адунаїк означає «Захід Сонця», оскільки спрямоване на Захід. Перша столиця країни. Звідти у ясні дні на обрії було видно гавані Авалонне на острові Тол-Ересеа. Згодом містом правили нащадки Елатана та дочки короля Тар-Еленділа Сільмаріен, від яких беруть початок роди королів Арнору і Гондору. Вони зберегли вірність ельдарам і валар навіть у пізніші часи, коли більшість нуменорців на чолі з королями повстали проти них. У часи короля Ар-Гімілзора всіх Вірних (їх називали еленділами) було переселено в Роменну. Скіпетр правителів Андуніе став символом влади королів Арнору.

Арменелос — столиця королівства — найпрекрасніше з усіх міст з вежею та цитаделлю, яку збудував перший король Елрос (Тар-Мініатур). Розташоване в Арандорі біля гори Менелтарма. Там знаходився королівський палац, у саду якого в дні короля Тар-Алдаріона було посаджене біле дерево Німлот, що було саджанцем дерева Келеборн з острова Тол-Ересеа. В останні часи існування острова, з ініціативи Саурона, там було збудовано храм Мелькора.

Роменна — в перекладі з квенья означає «на схід». Портове місто в провінції Арандор, звідки відпливали кораблі до Середзем'я і куди вони поверталися з вантажами та коштовностями. У часи короля Ар-Гімілзора усіх еленділів включно з родиною владик Андуніе було переселено до Роменни. Звідси відплив до Валінора Аманділ, намагаючись вимолити прощення для Нуменору. З Роменни напередодні загибелі острова відпливли син Аманділа Еленділ та його сини Ісілдур та Анаріон.

Ельдалонде Зелена — найгарніший порт і гавань на заході Нуменору на березі затоки Ельдана, в гирлі річки Нундунне. Сюди до часів бунту нуменорців прибували кораблі ельдарів з Тол-Ересеа.

Ніндамос — головне містечко рибалок в дельті Сіріла в Г'ярнустарі.

Альмайда — порт у затоці Андуніе, розташоване трохи на захід від міста Андуніе.

Ондостро — місто у Форостарі з каменоломнями краю. У перекладі з квенья означає «кам'яне місто».

Г'ярасторні — розташоване в провінції Емеріе. Належало нащадку Елроса Халлакару.

Нуменорські міста і фортеці у Середзем'ї