Зóна очíкування (ЗО) () є маневром в авіації з метою витримування повітряного судна в режимі польоту в певному авіапросторі.Instrument Flying Handbook (FAA-H-8083-15A), Chapter 10. http://www.sheppardair.com/ACs/faa-h-8083-15.pdf

Згідно законодавства України ЗО ― це повітряний простір встановлених розмірів, розташований, як правило, над радіонавігаційною точкою, призначений для очікування повітряним судном своєї черги підходу до аеродрому, заходу на посадку або для подальшого виконання завдання

Сутність Схемою очікування для бортів в режимі інструментального польоту є режимом колового руху з прив'язкою до радіонавігаційної точки (англ. holding fix). Ця точка може бути радіомаяком (NDB або VOR) і є пунктом входу на коло. Судно летітиме на точку, після чого слідуватиме потрібній схемі обертання. Типова колова (насправді ― еліптична) схема здійснюється за годинниковою стрілкою і триває 4 хв (по хвилині ― на кожен з двох розворотів 180° і кожен з двох польотів по прямій). Відхилення від заданої схеми може мати місце в разі прогнозування значних затримок; в такому разі ймовірне призначення довших прямих відрізки (2 чи 3 хвилини на кожен з двох) або, якщо борт обладнаний приладом заміру відстані (DME), тоді розрахунок відрізків подаватиметься в морських милях, замість хвилин. Менш часті розвороти комфортніші для пасажирів та екіпажу. У випадках деяких обмежень авіапростору чи у зв'язку з погодою можуть бути призначені схеми очікування в лівобічному (проти годинникової стрілки) режимі.

В разі відсутності радіомаяка радіонавігаційною точкою може слугувати будь-яка точка в просторі, прокладена методом перехрещення двох VOR-радіалів або визначена при допомозі парного DME як певна відстань від VOR-маяка. При використанні DME вхідний (inbound, до радіонавігаційної точки) розворот може бути скоординований відстанню, а не часом. В майбутньому оснащені GPS судна зможуть виконувати маневри очікування за допомогою супутникових координат без прив'язки до наземних орієнтирів.

Зона очікування в режимі візуальних польотів є типово невелика колова схема довкола легко розпізнаваного орієнтира на землі, наприклад, моста, перехрестя доріг чи озера.

Використання

Головна мета процедури очікування є відтермінування заходу на посадку літака, що прибув в аеропорт призначення, однак не може здійснити посадку через затор, погану погоду чи закриту на чистку чи через авіапригоду ЗПС. Кілька бортів можуть одночасно літати в тій самій зоні очікування, однак на різних висотах з інтервалом у 1000 футів або більше. Така організація роботи ЗО відома під назвою стек очікування. Новоприбулі борти додаються у стек зверху. Борт із самого низу стеку буде виведений із ЗО і допущений до заходу на посадку, решта бортів рухатимуться в порядку черги зверху вниз. В ряді випадків для контролю ЗО працює спеціальний авіадиспетчер стеку ЗО (анг. stack controller) для кожної окремої схеми ЗО.

Один аеропорт може мати різні зони очікування в залежності від схеми прибуття, ЗПС в роботі, або обмеження авіаційного простору по висотах. Борт зі статусом emergency (надзвичайна ситуація) матиме пріоритет на посадку незалежно від місця в стеку. Для решти бортів у стеку вихід із зони відтерміновується пропорційно часу виходу даного борта.14 CFR 91.3 – Responsibility and authority of the pilot in command. http://www.access.gpo.gov/nara/cfr/waisidx_01/14cfr91_01.html

Обмежене використання

Судно, літаючи колами (переважно нижче оптимальних ешелонів), неефективно використовує коштовні час та пальне. В зв'язку з цим органи повітряного контролю вживають всіх заходів для обмеження польотів в ЗО. Зокрема, наземні служби затримують борти (або рекомендують таке затримання екіпажам) в порту відправлення, якщо виникнення заторів при заході в порт призначення є на певний момент невідворотним.

Політ за схемою

Багато бортів мають визначену виробником швидкість польоту в ЗО; нею є нижча за крейсерську швидкість, що заощаджує пальне. Зазвичай вона становить 210-265 вузлів IAS або 491 км/год. Швидкість також залежить від маси ПС на момент входу в ЗО. Якщо можливо, то екіпажі намагаються проходити ЗО із невипущеними механізацією (закрилками) та шасі, що економить пальне.

Процедури входу в зону очікування та точне її виконання є основами при тренуванні пілотів для інструментальних польотів, ці навички обов'язково перевіряються при складанні практичних іспитових польотів.

Сучасні системи автопілотів, озброєні комп'ютерами керування польотом (FMS) дозволяють запрограмувати зони очікування і виконувати їх в автоматичному режимі.

Процедура входу

Вхід в зону очікування зазвичай є найскладнішим етапом освоєння процедури новачками, оскільки визначення та виконання необхідних дій для входу одночасно з керуванням літаком та спілкуванням з авіадиспетчером (особливо це стосується екіпажу з одного пілота) вимагає практики. Існує три типи входу: прямий, паралельний та зміщений (краплеподібний). Потрібний тип заходу визначається різницею між курсами польоту на радіомаяк та вхідного відрізка схеми ЗО (до уваги взятий стандартний напрям польоту ― за годинниковою стрілкою).Instrument Flying Handbook (FAA-H-8083-15A), Standard Entry Procedures, page 10-12. http://www.faa.gov/library/manuals/aviation/instrument_flying_handbook/

Прямий вхід здійснюється так як зветься ― борт прямує до радіонавігаційної точки (holding fix) й відразу починає перший вихідний (outbound) розворот. Паралельний вхід передбачає, що борт летить до радіонавігаційної точки в протилежний бік (дещо збоку) від вхідного (inbound) відрізку (і паралельно вихідному) протягом хвилини, після чого розвертається і летить на точку, продовжуючи наче прямий вхід. У зміщеному (краплеподібному) вході борт летить на радіонавігаційну точку, пролітає діагонально закритий (внутрішній) простір ЗО, летить протягом хвилини, розвертається і прямує по вхідному відрізку до точки, звідки починає основну частину процедури.

При русі в зоні очікування проти годинникової стрілки, паралельний та зміщений типи відображаються дзеркально.

Обмеження швидкостей

Максимальні швидкості IAS в ЗО встановлюються для збереження часу проходження вхідного/вихідного відрізків протягом хвилини (до 14000 футів, 1,5 хвилини ― якщо вище).

Згідно стандартів ICAO:ICAO Doc 8168 Vol. I, Aircraft Operations, Volume I Flight Procedures, Part I — Section 6, Chapter 1. http://dcaa.slv.dk:8000/icaodocs/Doc%208168%20-%20Aircraft%20Operations/Volume%201%20Flight%20Procedures,%205th%20ed..pdf

< 14000 фт: 230 вузлів 14000-20000: 240 20000-34000: 265 > 34000: 0,83 Mach Примітки

Поклики Interactive Flash tutorial and holding entry trainer. Langley Flying School – IFR Rules and Procedures – En Route and Holds Aeronautical Information Manual (AIM) paragraph 5-3-8