Світова ліга Заснована 1990 Організатор FIVB Кількість команд 36 Поточний чемпіон Найбільше число титулів (9) Офіційний сайт FIVB.org Світова ліга () — найпрестижніший комерційний турнір чоловічих національних волейбольних збірних, який проводять щороку.

Історія Перші матчі Світової ліги відбулися 27 квітня 1990 року — цього дня в Москві на Малій спортивній арені Лужників зустрілися збірні СРСР і Нідерландів, а в Белу-Орізонті грали Бразилія та Італія. У першому розіграші взяли участь 8 команд, які загалом зіграли 52 матчі, що відвідали 270 000 глядачів.

До 2006 року кількість учасників зросла вдвічі, а призовий фонд — з 1 до 20 млн доларів. При цьому наголошується, що реальна сума призових значно менша офіційно заявленої. Наприклад, трохи більше $2 млн проти $15 млн у 2004 році; менше $6 млн проти $18,5 млн у 2011 році. Крім командних організатори Світової ліги ввели індивідуальні грошові призи для кращих гравців, чого раніше в офіційних змаганнях під егідою Міжнародної федерації волейболу (FIVB) не практикували.

Учасниками всіх турнірів Світової ліги є тільки дві збірні — Бразилія та Італія. Італійці, які домінували в 1990-ті роки, ставали переможцями трьох перших турнірів Світової ліги, а всього здобули 8 перемог. У 2010 році найтитулованішою командою Ліги стала збірна Бразилії, яка здобула золото вдев'яте. Південноамериканцям належать і інші унікальні досягнення: з 2003 по 2007 рік вони виграли 5 турнірів поспіль, а на турнірі 2004 року не зазнали жодної поразки. Три перемоги на рахунку збірної Росії, у всіх випадках у фіналах брала верх над бразильцями. Дві перемоги здобула збірна США, по одній перемозі у збірних Куби, Нідерландів, Польщі, Франції та Сербії. Три рази переможці Світової ліги в тому ж сезоні ставали олімпійськими чемпіонами — це вдавалося нідерландцям у 1996 році, бразильцям у 2004 році й американцям у 2008 році. Збірна Нідерландів зразка 1996 року є останньою командою, яка перемагала у фіналі Світової ліги на домашній арені.

Система змагання Зміни кількісного складуСвітової ліги за роками

Світова ліга, як правило, стартує в травні і є першим офіційним турніром у сезоні національних збірних. Турнір складається з попереднього (інтерконтинентального) та фінального раундів. У лист заявки команди для участі в інтерконтинентальному раунді можуть входити до 22 гравців, у фінальному раунді — до 14-ти (у тому числі 2 ліберо). До участі у Світовій лізі збірні допускають на певних фінансових умовах і при забезпеченні телевізійних трансляцій домашніх матчів.

У більшості турнірів Світової ліги на попередньому етапі застосовували систему спарених матчів з роз'їздами: кожна команда проводила по 4 гри з кожним із суперників по групі — два матчі вдома (за один уїк-енд) і два матчі в гостях.

У фінальних раундах Світової ліги в різні роки брали участь від чотирьох до восьми команд. Організатора фінального раунду визначають до початку змагань і він бере участь у ньому незалежно від результатів інтерконтинентального раунду.

З 2009 року застосовують «італійську» систему підрахунку очок (3 очки за перемогу з рахунком 3:0 і 3:1, 2 очки за перемогу 3:2, 1 очко, за поразку 2:3, 0 очок за поразку 0:3 і 1:3). Також у 2009 році вперше провели відбірковий турнір за участю 6 команд: двох найгірших збірних Світової ліги-2009 і чотирьох претендентів.

У 2013 році в турнірі Світової ліги вперше взяли участь 18 збірних, розділених на інтерконтинентальному раунді на три групи по 6 команд, причому в групах A і B були зібрані найсильніші команди згідно з рейтингом Міжнародної федерації волейболу. В кожній з груп три кращі команди провели зі своїми суперниками три спарених домашніх матчі і два виїзні. У «Фінал шести» вийшли його організатор, по дві команди з груп A і B і одна команда з групи C. У тому ж 2013 році на матчах Світової ліги вперше використовувалася система відеопереглядів.

Склад учасників Світової ліги-2014 розширено до 28 команд. На інтерконтинентальному раунді вони були розділені на 7 груп. У «Фінал шести» вийшли його організатор, по дві команди з груп A і B (першого дивізіону, що включає в себе 8 провідних збірних світу) і переможець «Фіналу чотирьох» за участю найсильніших колективів з квартетів C, D, E (другого дивізіону). Збірні групи F і G (третій дивізіон) зіграли за туровою системою і провели «Фінал чотирьох». Переможець другого дивізіону отримав можливість замінити в наступному сезоні слабку команду з першого дивізіону, аналогічний обмін був передбачений для учасників другого і третього дивізіонів.

У 2015 році у Світовій лізі виступили 32 команди — 8 у першому дивізіоні і по 12 у другому та третьому. З 2016 року склад учасників збільшений до 36 команд (по 12 у кожному з дивізіонів), а формула проведення інтерконтинентальних раундів стала аналогічною тій, що застосовується в розіграшах жіночого Гран-прі.

Фінали

Результати РікМістоПереможецьРезультат фіналуФіналіст3-є місцеРезультат матчу за 3-є місце4-е місце1990ОсакаІталія 3:0Бразилія 3:1СРСР1991МіланІталія 3:0СРСР 3:11992ГенуяІталія 3:1США 3:11993Сан-ПаулуБразилія 3:0РосіяІталія 3:01994МіланІталія 3:0Бразилія 3:2Болгарія1995Ріо-де-ЖанейроІталія 3:1Бразилія 3:2Росія1996Роттердам 3:2ІталіяРосія 3:21997МоскваІталія 3:0Росія 3:01998Мілан —*Росія —*Італія1999Мар-дель-ПлатаІталія 3:1Бразилія 3:1Росія2000РоттердамІталія 3:2РосіяБразилія 3:0Югославія2001КатовіцеБразилія 3:0ІталіяРосія 3:0Югославія2002Белу-Оризонті, РесіфіРосія 3:1БразиліяЮгославія 3:1Італія2003МадридБразилія 3:2ЮгославіяІталія 3:12004РимБразилія 3:1Італія 3:0Болгарія2005БелградБразилія 3:1 3:22006МоскваБразилія 3:2Росія 3:0Болгарія2007КатовиціБразилія 3:1РосіяСША 3:12008Ріо-де-ЖанейроСША3:1СербіяРосія3:1Бразилія2009БелградБразилія3:2СербіяРосія3:02010КордоваБразилія3:1РосіяСербія3:22011Гданськ — СопотРосія3:2Бразилія3:02012Софія3:0Росія3:2Болгарія2013Мар-дель-ПлатаРосія3:0БразиліяІталія3:2Болгарія2014ФлоренціяРосія3:1БразиліяІталія3:0Іран2015Ріо-де-Жанейро3:0СербіяРосія3:02016КраківСербія3:0Бразилія3:0Італія * — у 1998 році фінальний раунд проходив за коловою схемою без матчів плей-оф

Медальний залік

Найкращі гравці

MVP

1990 — Андреа Дзордзі (Італія) 1991 — Андреа Дзордзі (Італія) 1992 — Лоренцо Бернарді (Італія) 1993 — Джоване (Бразилія) 1994 — Андреа Джані (Італія) 1995-2004 — приз MVP не присуджувався 2005 — Іван Мількович (Сербія і Чорногорія) 2006 — Жиба (Бразилія) 2007 — Рікардо (Бразилія) 2008 — Ллой Болл (США) 2009 — Сержіо (Бразилія) 2010 — Муріло (Бразилія) 2011 — Максим Михайлов (Росія) 2012 — Бартош Курек (Польща) 2013 — Микола Павлов (Росія/Україна) 2014 — Тейлор Сандер (США) 2015 — Ервін Н'Ґапет (Франція) 2016 — Марко Івович (Сербія)

Найрезультативніші 1995 — Дмитро Фомін (Росія) 1996 — Лоренцо Бернарді (Італія) 1997 — Гьойдо Гьортзен (Нідерланди) 1998 — Освальдо Ернандес (Куба) 1999 — Освальдо Ернандес (Куба) 2000 — Андреа Сарторетті (Італія) 2001 — Іван Мількович (Югославія) 2002 — Іван Мількович (Югославія) 2003 — Іван Мількович (Сербія і Чорногорія) 2004 — Андреа Сарторетті (Італія) 2005 — Іван Мількович (Сербія і Чорногорія) 2006 — Себастьян Рюетт (Франція) 2007 — Семен Полтавський (Росія/Україна) 2008 — Іван Мількович (Сербія) 2009 — Іван Мількович (Сербія) 2010 — Максим Михайлов (Росія) 2011 — Бартош Курек (Польща) 2012 — Тодор Алексієв (Болгарія) З 2013 року індивідуальний приз найрезультативнішому гравцю не вручали.

Учасники Розподіл команд по дивізіонам показано для турніру 2016 року:

Збірні Участь Участь у фінальних турнірах Найкращі результати 4 (1999, 2014—2016) 1 (2014) 8-е місце (2015) 18 (1996—2002, 2005—2007, 2009—2016) 5 (1999, 2009—2011, 2013) 4-е місце (2011) 3 (2014—2016) — 9-е місце (2016) 19 (1994—1998, 2003—2016) 10 (1994, 1995, 1997, 2003, 2004, 2006, 2007, 2011—2013) 4-е місце (1994, 2004, 2006, 2012, 2013) 27 (1990—2016) 24 (1990, 1993—1997, 1999—2016) 1-е місце (1993, 2001, 2003—2007, 2009, 2010) 8 (2001—2003, 2005, 2008, 2009, 2015, 2016) — 7-е місце (2005) 12 (1992—1994, 2001—2003, 2010—2014, 2016) 1 (2012) 5-е місце (2012) 12 (1993—1996, 1998, 2001—2005, 2015, 2016) 1 (2003) 5-е місце (2004) 6 (2006—2008, 2010, 2015, 2016) — 13-е місце (2006—2008) 4 (2013—2016) 1 (2014) 4-е место (2014) 14 (1995—2004, 2008, 2014—2016) 3 (1999, 2002, 2003) 5-е місце (1999, 2002, 2003) 27 (1990—2016) 22 (1990—2004, 2006, 2010, 2011, 2013—2016) 1-е місце (1990—1992, 1994, 1995, 1997, 1999, 2000) 2 (2015, 2016) — 28-е місце (2015) 10 (1991, 1992, 1999, 2000, 2007, 2012, 2013—2016) 1 (2013) 5-е місце (2013) 1 (2016) — 31-е місце (2016) 17 (1990, 1992—1997, 2002, 2004, 2006—2010, 2014—2016) 1 (1996) 6-е місце (1996) 26 (1991—2016) 15 (1991—1999, 2001, 2005, 2009—2012) 1-е місце (1998) 3 (2014—2016) — 25-е місце (2014) 20 (1990—2003, 2009, 2010, 2013—2016) 10 (1990—1992, 1994, 1996—1998, 2000—2002) 1-е місце (1996) 19 (1998—2016) 9 (2001, 2002, 2005, 2007, 2008, 2011, 2012, 2015, 2016) 1-е місце (2012) 19 (1999, 2001—2006, 2011—2016) — 5-е місце (2005) 4 (2011, 2014—2016) — 16-е місце (2011) 18 (1991—1995, 1997, 1998, 2006—2016) 1 (1995) 6-е місце (1995) 22 (1993—2003, 2006—2016) 19 (1993—2003, 2006—2011, 2013, 2014) 1-е місце (2002, 2011, 2013) 10 (2007—2016) 5 (2008—2010, 2015, 2016) 1-е місце (2016) * 9 (1997, 1998, 2000—2006) 7 (2000—2006) 2-е місце (2003, 2005) 3 (2014—2016) — 21-е місце (2016) 1 (2016) — 25-е місце (2016) ** 3 (1990—1992) 2 (1990, 1991) 3-є місце (1991) 19 (1990—1995, 2000, 2001, 2006—2016) 10 (1992, 2000, 2007—2009, 2011, 2012, 2014—2016) 1-е місце (2008, 2014) 1 (2016) — 28-е місце (2016) 3 (2014—2016) — 27-е місце (2014) 3 (2014—2016) — 16-е місце (2016) 12 (1993, 2006—2016) — 7-е місце (2007, 2009) 18 (1990—1992, 1999—2016) 6 (2001, 2002, 2006, 2007, 2015, 2016) 1-е місце (2015) 2 (2015, 2016) — 22-е місце (2015) 4 (2003, 2014—2016) 1 (2003) 4-е місце (2003) 23 (1990—1997, 2001—2009, 2011—2016) 1 (2008) 6-е місце (1990, 1993, 2008) * До 2002 року — збірна Союзної Республіки Югославія. ** В 1992 році — збірна Співдружності Нежалежних Держав.

Див. також Чемпіонат світу з волейболу Світове Гран-прі з волейболу (аналогічний турнір серед жіночих команд) Чемпіонат світу з волейболу серед жінок Міжнародна федерація волейболу Європейська конфедерація волейболу

Посилання Офіційний сайт Міжнародної федерації волейболу (ФІВБ)