Петро́ Васи́льович Про́хоров (*5 грудня 1923 — †10 липня 1985, Саранськ) — ерзянський прозаїк. Майстер воєнної прози.
Біографія
Народився в селянській родині. Навчався у Сталінградському, Іркутському військових училищах зв'язку, Військово—політичній академії ім. Леніна. Учасник Другої світової війни, нагороджений орденами.
1974—1985 — директор університету марксизму—ленінізму Мордовії.
Літературна діяльність Перша повість Прохорова «Штабонь начальник» («Керівник штабу») надрукована в журналі «Сятко» («Іскра», 1974).
У Мордовському книжковому видавництві побачили світ дилогія «Цидярдома» («Встояли», 1—ша книга — 1975, 2—га — 1978) та «Стака изнямот» («Важкі перемоги», 1985), «Военной повесть» («Військові повісті», 1980), «Генералдо повесть» («Повість про генерала», 1980), документально—художні твори «М. А. Пуркаев» (1986) — про мистецтво воювати, мужність, яку виявляють люди, в екстремальних ситуаціях. Військові події змальовані з погляду сучасного історичного досвіду народу.
Повість «Ракетной дивизион» («Ракетний дивізіон», 1980) розповідає про життя сучасної армії.
Проблемам колгоспного села 70—80—х рр. присвячено повість «Эрямонь лув» («Життєві шляхи—дороги», 1989).
Джерела Кирюшкин Б. Формирование нового жанра // Сов. Мордовия.— 1979.— 19 янв. Брыжинский А. И. Военная проза Петра Прохорова // Современная мордовская литература. 60—80—е годы: В 2—х ч.— Саранск, 1991.— Ч.1 Мордовия. Кто есть кто. Энциклопедический словарь—справочник. — Ульяновск, 1997. — с.330.