Потоцька сотня

Потоцька сотня (1649—1775 рр.) — військово-територіальна одиниця Війська Запорозького з центром у містечку Потоки.

Історія

XVII століття Сотня виникла у складі Чигиринського полку наприкінці 1648 року. Закріплена Реєстром 1649 року у складі 181 козака. У 1661—1663 роках, під час адміністративних реформ, перебувала у складі Кременчуцького полку, після ліквідації якого у 1663 році повернулася до Чигиринського полку.

За умовами Андрусівського перемир'я (1667) територія сотні формально мала відійти до Миргородського полку Лівобережної Гетьманщини. Однак фактично містечко Потоки та прилеглі села залишалися під військово-політичним контролем правобережного гетьмана Петра Дорошенка, який розглядав цю територію як стратегічний плацдарм на лівому березі Дніпра.

Після обрання Івана Самойловича гетьманом Лівобережжя (17 червня 1672 року) московська адміністрація розпочала кампанію з примусової присяги населення лівобережних територій. Влітку 1672 року відбулася масова присяга сотників Лубенського та Полтавського полків на вірність цареві.

Однак підписів на цій присязі сотників Кременчука та його ближньої лівобережної околиці (Власівка, Градизьк, Потоки, Омельник) немає. Це свідчить про те, що Потоцька сотня, разом із сусідніми територіями, відмовилася визнавати владу Самойловича та залишилася вірною Петру Дорошенку. Внаслідок цього Кременчуччина (разом із Потоками) перетворилася на прифронтову зону постійних зіткнень між військами двох гетьманів.

Ще влітку 1674 року Кременчук та його околиці (включно з Потоками) контролювалися Дорошенком. Під час облоги Чигирина у червні 1674 року 500 кременчуцьких козаків перебували у складі гарнізону столиці Дорошенка та обслуговували гармати.

Лише після невдалої облоги Чигирина, у серпні 1674 року, Самойлович, відступаючи на Лівобережжя та організовуючи охорону дніпрових перевозів, розквартирував Миргородський полк у Чигирин-Діброві. Саме цей військовий маневр остаточно призвів до того, що Потоцька сотня де-факто опинилася під контролем Миргородського полку.

Після переходу до Миргородського полку Потоцька сотня втратила своє стратегічне прикордонне значення, перетворившись на звичайну адміністративну одиницю Гетьманщини.

XVIII століття На початку XVIII століття Потоцька сотня входила до Миргородського полку. У 1716–1718 роках козаки Потоцької сотні, брали участь у так званому Царичанському поході — висуванні на «лінію» під Царициним на Волзі. За наказом Петра I, генеральний хорунжий Іван Сулима повів 10 тисяч козаків із семи полків на будівництво каналу між Волгою та Доном.

За даними Генерального слідства про маєтності (1729—1731) та ревізій 1726—1730 років, до її складу входили містечко Потоки та село Дмитрівка.

У 1711–1732 роках, після Прутського трактату, задніпрські землі, що історично належали до сотні, опинилися під польською владою. 1732 року комісія на чолі з генерал-квартирмейстером Карлом фон Штофелем повернула їх під російський контроль.

Під час російсько-турецької війни (1735—1739) населення задніпрських поселень було евакуйоване. 1740 року мешканці (переважно з Потоків і Дмитрівки) повернулися й відбудували село Кам'янку на правому березі Дніпра. З того часу воно входило до складу Потоцької сотні

1752 року на задніпрських територіях, які входили до Потоцької та сусідніх сотень, було створено військову колонію Нова Сербія. Козацькі землі конфіскували, а населення виселили або підпорядкували новосербській адміністрації. Село Кам'янка стало 4-ю ротою Пандурського полку (Каменський шанець). 1754 року, під тиском гетьмана Кирила Розумовського та через економічну необхідність, українцям дозволили селитися поруч із сербськими ротами, але без козацьких прав.

1764 року Нову Сербію ліквідували, а її територію включили до Новоросійської губернії. Сербську адміністрацію скасували, шанці перетворили на державні села. Остаточно Потоцьку сотню розформували 1775 року.

Сотники: Гулячка Василь (1649), Дубовицький Гаврило (1661), Вольовач Антін (1719), Крушевський Прокіп (1721, н.), Розсоха Йосип (1723—1724), Малишев Данило (1725, н.), Крушевський Трохим (1729 —1731), Сахатов Юрій (1736—1750), Булах Антон (1739, н.), Шутенко Ілля (1754 —1768).

Джерела:

1. Адміністративно-територіальний устрій Лівобережної України 50-х рр. XVIII ст. Каталог населених пунктів (за матеріалами архівних податкових реєстрів). — К. 1990. — с. 47.

2. Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648—1782 роках. — Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2007. — с. 194.

3. Хорольщина та навколишні землі в Генеральному слідстві про маєтності 1729—1731 рр.: науково-довідкове видання / укладач Микола Костенко; передмова Павла Сацького. — К., 2014. — с. 91.

4. Ревізія Миргородського полку 1752-1753 рр. / ЦДІАУК, ф. 51, оп. 3, спр. 19350.