Микола То́фан (9 грудня 1892, с. Русів, нині Снятинський район — 18 грудня 1974, м. Мюнхен) — український галицький педагог, військовик. Директор Чортківської і Тернопільської української коедукаційної гімназій товариства «Рідна Школа».

Життєпис Народився 9 грудня 1892 року в с. Русів (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Снятинський район, Івано-Франківська область, Україна).

У 1910—1914 роках навчався у Чернівецькому університеті. Брав участь у першій світовій війні, отримав ранг поручника. Після проголошення ЗУНР та створення УГА вступив до лав українського війська, воював у 1918—1920 роках. У 1924 році закінчив Віденський університет. У 1924—1936 роках працював учителем математики Гімназії українського педагогічного товариства «Рідна школа» в м. Станиславів. У 1936 році став директором Чортківської гімназії товариства «Рідна Школа», був організатором будівництва нового корпусу закладу. У 1938—1939, 1941—1944 роках — директор Тернопільської української коедукаційної гімназії товариства «Рідна Школа». У 1939—1941 роках викладав фізику в Тернопільській педагогічній школі, потім — Тернопільському інституті вдосконалення учителів, працював інспектором обласного відділу народної освіти.

1944 року виїхав до Австрії, у 1945 році переїхав до Німеччини, де з 1957 року в м. Мюнхен був постійним членом делегації УНДО в Уряді Української Народної Республіки в екзилі.

Був автором статей.

Помер 18 грудня 1974 року в м. Мюнхен (Федеративна Республіка Німеччина).

За спогадами гімназистів Чорткова, був суворою, похмурою людиною. яку мало хто з учнів любив (можливо, й учителів).Боднар Л. До з'їзду колишніх учнів Рідної Школи в Чорткові // Свобода. — 1992. — Ч. 128 (8 липня). — С. 7.

Примітки

Джерела Мельничук Б., Пиндус Б. Тофан Микола // Микола Тофан (1892-1974) [Текст] / П. Гайда // Шляхами Золотого Поділля / Наукове товариство імені Шевченка ; редкол.: Р. Миколаєвич, П. Гайда, М. Кінасевич та ін. — Філядельфія, 1983. — Т. 3 : Тернопільщина і Скалатщина : Регіональний Історично-Мемуарний Збірник. — С. 581-582.