Вале́рій Володи́мирович Кау́ров (* 2 квітня 1956, Одеса, УРСР) — український колабораціоніст з Росією, проросійський громадський діяч, політик, лідер православних об'єднань (УПЦ МП) України. Бере участь у діяльності проросійських організацій в Україні, головний редактор порталу «Єдіноє Отєчество» і газети «Православный телеграфъ». Відомий завдяки організації акцій протесту проти української мови і навчань НАТО в Одесі. Обстоює ідеї знищення української державності шляхом федералізації й подальшого відділення її територійhttp://evrazia.info/article/3296 "Российские полководцы, в том числе Александр Суворов, отвоевывали ее у турок, развивали ее. У нас совершенно другая ментальность, поэтому мы имеем право на федерацию, чтоб нам никто не навязывал нам те культурные и духовные ценности, которые господствуют в других регионах. Я думаю, что здесь должны быть российские военные базы, ". Був нагороджений Російською Православною Церквою за свою діяльність Орденом Св. Князя Даніїла Московського III ступеня.
Біографія
Про батька Валерія Каурова нічого невідомо. Його мати працювала у Чорноморському морському пароплавстві і була вимушена віддати сина на виховання державі майже з моменту народження. Навколо етнічного походження Каурова вирує безліч чуток. Його опоненти стверджують, що він має циганське коріння, сам Валерій Володимирович ці чутки заперечує і стверджує, що він етнічний росіянин, корінням з Уралу. Після закінчення інтернату поступив на навчання до ПТУ, де отримав спеціальність фрезерувальника. Вже в 17 років Кауров був засуджений до 3 років позбавлення волі за особливо злісне хуліганство, відбував покарання в Чернігівській області. Семирічний строк відбував у виправно-трудовій колонії м. Прилуки.
Після звільнення з тюрми, до середини 1980-х продовжив працювати різноробом на одеському заводі «Електронмаш». Покинувши завод Кауров організував кооператив по пошиву штанів, до яких ліпили ярлики відомих фірм і продавали, як оригінальні. Вже в 1990-х роках стає генеральним директором фірми «Интеродекс». У середині 1990-х років його знову арештовують за звинуваченням у несплаті податків. Поки тривало слідство, Кауров сидів 2 місяці в ізоляторі і зрештою був звільнений, а пізніше — виправданий по амністії. Після визволення, свою долю в підприємстві він віддав своєму партнеру по підприємству — кримінальному авторитету Ігорю Маркову («Марадонні»), і більше бізнесом не займався.
Саме в цей час він стає віруючим і бере участь у діяльності православної громади Одеси, організовує поїздки по святим місцям та паломництво. Він також відвідує разом з сином Романом Санакарським чоловічий монастир. Пізніше його призначено уставщиком-паломником при Свято-Сретенській церкві м. Черноморка під Одесою. У цей час він також починає займатися політичною діяльністю, організує «Єдіноє Отєчество».
У 2007 році в міністерство Закордонних справ Російської Федерації на нього був написаний колективний донос «соратниками з боротьби», на ґрунті ділення фінансування з Росії, який продемонстрував значні масштаби фінансових вливань російського уряду для функціонування подібних організацій в Україні.
Працював в кредитному союзі «Україна» (Одеса). З 2011 року голова наглядової ради цієї кредитівки, яка невдовзі збанкрутувала, а її очільників обвинувачено в фінансових махінаціяхhttp://timer.od.ua/news/doljnostnie_litsa_kreditnogo_soyuza_ukraina_snova_predstanut_pered_sudom_415.html Сотрудники Одесского областного управления Госслужбы по борьбе с экономическими преступлениями отчитались о разоблачении троих бывших должностных лиц кредитного союза «Украина», от действий которых пострадали более 7 тысяч вкладчиков..
Відтак, очільника цієї спілки — Каурова, який проходив по справі як свідок, деякими журналістами також було запідозрено в доведенні фірми до штучного банкрутства, тобто — до незаконного присвоєння 59 мільйонів 835 тисяч 444 гривеньhttp://timer.od.ua/news/kreditniy_soyuz_ukraina_priznan_bankrotom_360.html в ходе судебного заседания упомянули и грехи бывшего председателя правления КСУ Валерия Каурова. В частности, он обвиняется правоохранительными органами в том, что вместе с главных бухгалтером и другими лицами, в период с августа 2006 года по ноябрь 2007 года завладел имуществом кредитного союза: средствами на общую сумму 59 миллионов 835 тысяч 444 гривны..
Політична діяльність
Період до «помаранчевої революції»: 2001—2004 рр. Політичну діяльність почав у 2001 р., коли на знак протесту проти приїзду до України папи Римського Івана Павла II створив і очолив одеську обласну організацію «Єдіноє отєчество» (зареєстрована 5 березня 2001 року, співзасновниками стали Кравець Ольга Анатоліївна, та Шелепов Володимир Олександрович).
На чолі цієї організації брав участь у акціях протесту у Києві з приводу відвідин папи Римського 2001 року.
Далі, 31 серпня 2001 року зареєстрував і почав видавати в Одесі церковно-громадську газету «Православный телеграф».
У 2002 році балотувався в Одеську міськраду від «Руського блоку».
Під час Помаранчевої революції підтримував Віктора Януковича. Під час переголосування другого туру президентських виборів був ініціатором акцій протесту, зокрема розчавлювання апельсинів котком в Одесі та блокуванні автотраси Одеса-Київ. В грудні 2004 р. прокуратура Одеської області порушила проти Каурова кримінальну справу за статтею 279 УК України по факту блокування автостради.
У 2004 році Кауров допускав образливі публікації навіть проти ієрархів УПЦ-МП. Зокрема, як писала конкуруюа з ним газета «Русская Одесса»:
"В этих публикациях позволялись оскорбительные выпады в адрес Иерархов Украинской Православной Церкви. К примеру, в № 3 в «Православном телеграфе» было напечатано письмо некоего Добычина, в котором Высокопреосвященнейший Лазарь, Митрополит Симферопольский и Крымский, объявлялся «клеветником и интриганом».https://web.archive.org/web/20170515133824/http://www.accent.od.ua/walls/68-kazhdyy-umiraet-v-odinochku.html
У 2005 р. Кауров створив «Союз православних громадян України».https://web.archive.org/web/20211126100851/https://ru.wikipedia.org/wiki/Союз_православных_граждан_Украины_(организация). Дана організація з моменту свого заснування стала складовою частиною базованого у Москві міжнародного «Союзу православних громадян» — коаліції громадських організацій Росії, України та Казахстану, заснованої під егідою Московського Патріархату в 1995 році на чолі з православним журналістом Валентином Лебедєвим.https://ru.wikipedia.org/wiki/Союз_православных_граждан
При цьому, журналіст Валерій Разгулов з Закарпаття згодом відокремився від Каурова, і створив свою незареєстровану організацію під назвою «Союз православних громадян Підкарпатської Русі».
Протести проти участі в навчаннях НАТО Влітку 2006 р. Кауров разом з іншими противниками участі України в навчаннях НАТО брав участь у акціях протесту і блокуванні підрозділів НАТО в Феодосії. Це призвело до зриву навчань у 2006 р.
У 2006 р. Кауров був 10-им у списку Прогресивної Соціалістичної партії на чолі з Наталією Вітренко, однак ПСПУ не подолала 3-відсотковий бар'єр і не була представлена в парламенті. Також у 2006 р. Кауров виступив на чолі т. зв. Російського маршу в Одесі, де поруч з закликами до єдності з Росією були й антисемітські гасла.
У 2006 році з товариствами Каурова «Єдіноє Отєчєство» та «Союз православних громадян України» були афільовані ще й інші проросійські організації Одеси, діяльність яких моніторив Інститут країн СНД у Москві: Русский объединенный союз соотечественников «Русичъ» (Одеса), Одесская областная общественная организация «Единое Отечество», Одесская общественная организация «Русский дом», Одесское городское отделение Украинского общества русской культуры «Русь».https://web.archive.org/web/20071108165215/http://www.materik.ru/index.php?section=diaspora&countryid=13 Але деякі з цих організацій згодом порвали з Кауровим.
У 2007 р. була зроблена спроба знову зашкодити навчанням НАТО. Однак, розпорядженням Приморського суду м. Одеси акції протесту проти навчань були заборонені. Попри це, «Єдиному Отєчеству» був наданий дозвіл на проведення маршу на честь останнього російського імператора Миколи II. Коли ж маніфестація відхилилася від дозволенного маршруту і перекрила рух Кауров був затриманий і оштрафований на 170 грн. за адміністративне порушення.Приморский райсуд наложил на Валерия Каурова штраф в размере 170 грн за нарушение в ходе проведения Крестного хода
Низка громадських організацій і релігійних об'єднань висловили стурбованість діяльністю Каурова і його організації, та звинуватили його в дестабілізації релігійно-суспільної ситуації в регіоні. Зокрема, про це заявив одеський пастор Петро Мартьянов.
В цей час конфліктуючий з Кауровим протоієей Одеської єпархії УПЦ МП Сергій Лебедєв оприлюднив заяву, в якій заперечувала зв'язки, або підтримку Каурова і його організації з боку церкви.
Також на явно фейкових ресурсах почали поширюватися чутки, що УПЦ МП навіть відлучила Каурова від одного з таїнств церкви — причастя.Отлучен ли Валерий Кауров от причастия?
Конфлікти з українськими націоналістами У квітні 2007 р. Кауров і «Єдіноє Отєчество» брало участь у акції в захист російської мови «Я говорю по-русски!»(). Ця акція викликала негативну реакцію представників української громади міста, оскільки, крім іншого вона проходила під такими ксенофобськими гаслами як «Наши дети — не дитлохи», «Держите государственный язык за государственными зубами» та інші.
5 квітня 2007 р. під час проведення проросійського мітингу в Одесі, у ході сутички учасників мітингу з українськими націоналістами, останні на Каурова вилили 10 літрів фекалій. Відповідальність за цю акцію, яку спочатку покладали на місцевих активістів УНА-УНСО, пізніше взяла партія «Братство» під керівництвом колишнього лідера УНСО Дмитра Корчинського. За власним визнанням організаторів акції на вебсторінці організації, ця акція було відповіддю на розпалювання Кауровим, за їх словами «міжнаціональної ворожнечі у багатонаціональному українському народі, яка упроваджується сьогодні в Україні насильницькими методами за російські кошти». Після скоєння нападу, активістів затримали, але після перевірки документів і медичної допомоги відпустили. Братство Корчинського висловило догану учасникам нападу на Каурова. Фекалії на Каурова вилив майбутній депутат Лінько Дмитро Володимировичhttps://web.archive.org/web/20240708104015/https://cont.ws/@id280767781/2129477
Цей випадок отримав розголос майже у всіх націоналістичних ЗМІ країни і став об'єктом численних жартів і глузувань, а також предметом особливого захоплення та гордості з боку українських націоналістів, як великий акт героїзму.
Колишній однопартієць Каурова Наталія Вітренко прокоментувала ці події наступним чином:
2 вересня 2007 року Кауров та Ігор Марков очолили побиття українських активістів Одеси — членів «Просвіти» та ВО «Свобода», котрі протестували проти встановлення монументу «Засновникам Одеси» (з пам'ятником Катерині ІІ). Зокрема, в ході бійки зазнали травм голова обласної організації всеукраїнського товариства «Просвіта» Олександр Степанченко, кандидат у народні депутати України від об'єднання «Свобода» Георгій Соболь, член обласної організації Соціально-Християнської партії Віталій Безеда, та член всеукраїнського об'єднання «Свобода» Сергій Назаренко.
Але вже у 2010 році справу щодо Каурова було закрито.https://web.archive.org/web/20111012181858/http://www.accent.od.ua/experts/156-prestuplenie-bez-nakazaniya-ili-politika-po-odesski.html
Нагорода РПЦ 18 червня 2007 р. за увагу та працю на благо церкви і в зв'язку з його 50-річчям Кауров був нагороджений орденом Російської православної церкви Св. князя Даніїла Московського (ІІІ ступені). Нагороду вручив голова відділу зовнішніх стосунків Московського патріархата митрополит Смоленський і Калінінградський Кирил.
Засудження Каурова довколаправославними «церковно-громадськими» організаціями