Захаренко Олександр Всеволодович (  — ) — український ентомолог, доктор біологічних наук, професор, поборник ідеї абсолютної заповідності.

Життєпис Олександр Всеволодович народився 15 травня 1948 року в Харкові у сім'ї науковців.

З 1966 по 1971 роки навчався на біологічному факультеті Харківського державного університету ім. О. М. Горького (нині Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна).

З 1969 по 1971 роки брав участь у Комплексній експедиції з санітарно-гідробіологічного вивчення малакофауни р. Сіверський Донець.

З 1971 по 1972 роки викладач біології та хімії в середній школі № 108 м. Харкова.

У 1979 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Фауна, экология и практическое значение сечатокрылых (Insecta, Neuroptera) Левобережной Украины».

У 1997 році захистив докторську дисертацію на тему: «Сетчатокрылые (Insecta, Neuroptera) Украины и некоторые вопросы охраны редких и исчезающих насекомых» (по захисту рідкісних комах)Захаренко О. В. Критика сенокошения и других регуляционных мер в степных заповедниках. Гуманитарный экол. журн. 2014. Вып. 3. С. 1-5.. Учений був проректором по науці і професором кафедри зоології і ентомології Харківського національного аграрного університету. Їм була створена Харківська школа поборників ідеї абсолютної заповідності, до якої увійшли відомі харківські ентомологи - Грамма Віктор Микитович (кандидат біологічних наук, доцент кафедри зоології і ентомології Харківського національного аграрного університету), Борис Михайлович Якушенко (35 років очолював відділ біології Харківського Будинку піонерів), а також ентомологи Ковалик А. Й., Леженіна І. П., Філатов М. О. та ін.Борейко В. Е. Последние островки свободы. История украинских заповедников и заповедности (пассивной охраны природы) (10 век-2015 г.). К.: КЭКЦ, 2015. 240 с.Борейко В. Е. Идеологические основы и школы концепции заповедности. Гуманитарный экол. журн. 2016. № 2. С. 9-12.

З 1970 по 1985 роки ними були організовані десятки експедицій у степові заповідники України і Росії - Луганський, Асканію-Нову, Український степовий, Центрально-чорноземний (Росія; тільки у останній було організовано 24 експедиції)Вовк Д. В., Грама В. М., Леженіна І. П., Філатов М. О. Він не терпів офіціозу і суєти. Изв. Харьков. энтомол. об-вО. 2004 (2005). Вып. 1-2. С. 11-23.. Численні дослідження сформували чітку позицію харківських ентомологів, що групувалися навколо Харківського ентомологічного товариства: «антропогенні чинники — сінокосіння і випалювання степової заповідної рослинності різко зменшує біорізноманітність степової біоти» і тому «основним принципом збереження біорізноманітності степової біоти повинен стати принцип повного невтручання в заповідні екосистеми». У цьому харківські ентомологи активно підтримали одного з класиків заповідності, директора Центрально-чорноземного заповідника O. М. Краснітського, з яким були близько знайомі.

У 1989 році Олександр Всеволодович голова Харківського відділення Українського ентомологічного товариства.

На думку В. М.Грамми, О. В. Захаренка і В. М. Якушенка, «абсолютна заповідність є найближчою до природного стану природи і найсприятливішою для збереження біоценозу. На жаль, у ряді заповідників існують ділянки з різним режимом і абсолютно заповідані відносно невеликі ділянки, що мають до того ж одноманітний рельєф (як правило, ділянки плато). Для збереження видової різноманітності комах і інших мешканців степових заповідників необхідно збільшити площу абсолютно заповідних ділянок і охопити режимом абсолютної заповідності усі варіанти рельєфу»Грамма В. Н., Захаренко О. В., Якушенко В. М. Некоторые теоретические аспекты охраны насекомых степных заповедников. Теор. основы заповедного дела. Львов: Изд-во АН СССР. 1985. С. 59-60..

Харківські захисники заповідності гостро критикували сінокосіння, як таку регуляційну діяльність, що проводиться в степових заповідниках: "Вимиранню комах в степових заповідників сприяє і господарська діяльність в межах заповідної території. Так, періодичне сінокосіння, що проводиться у багатьох заповідниках під приводом необхідності збереження флористичної і фауністичної різноманітності степових екосистем, веде до прямо протилежних наслідків. Зокрема при сінокосінні гинуть ті жуки, що розвиваються в стеблах, суцвіттях або насінні рослинГрамма В. Н., Захаренко О. В. Некоторые проблемы охраны насекомых в степных заповедниках европейской части СССР. Гуманитарный экол. журн. 2014. Вып. 3. С. 13..

Харківські ентомологи вважали даремним зайняттям розробку методів управління степовими екосистемами і пропонували, як початкову міру, додати в степових заповідниках до 50 % території під режим абсолютної заповідностіЗахаренко О. В., Грамма В. Н., 1985, К вопросу об управлении экосистемами степи. Современное состояние и перспективы развития заповедного дела. Курск, 1985. С. 33-35..

Якнайповніше погляди харківських поборників ідеї абсолютної заповідності викладені у докторській дисертації О. В. Захаренка:

Всього по темі абсолютної заповідності у степових заповідниках і неприпустимості там заходів регуляцій О. В. Захаренком з колегами було опубліковано понад 20 наукових робіт. Крім того, харківські ентомологи неодноразово брали участь в різних нарадах по обговоренню природоохоронного режиму в степових заповідниках, де вступали у запеклі суперечки з ботаніками, що вимагають сінокосіння.

У листопаді 1992 році у селищі Володарське Донецької області відбулася науково-практична конференція, присвячена 65-річчю заповідника «Кам'яні могили». Харківські ентомологи, поборники ідеї абсолютної заповідності, взяли в ній активну участь. О. В. Захаренко відмітив, що управління режимами екосистем, по суті, неможливе, оскільки наше втручання непрогнозоване по своїх наслідках. Масштабне втручання — випас, сінокосіння, пали є неприпустимими в заповідниках.

Слід також відмітити, що в 1970-1980-х роках харківські ентомологи під керівництвом О. В. Захаренка змогли створити в Харківській області декілька десятків ентомологічних заповідників і активно популяризували цей вид заповідника в Україні. Перший ентомологічний заповідник в Україні був створений в 1977 році на землях радгоспу «Червона хвиля» у Харківській області.

І попри те, що поглядам представників Харківської школи поборників ідеї абсолютної заповідності не вдалося реалізуватися в законодавчій сфері, внесок їх у розвиток концепції заповідності величезний. Завдяки еколого-фауністичним дослідженням, проведеним ними у степових заповідниках, передусім України, вони, по-перше, зібрали великий і унікальний матеріал, що підтверджує абсурдність і екологічну шкоду від сінокосіння і інших видів регуляції в степових заповідниках для ентомофауни. По-друге, вони поставили під сумнів взагалі регуляцію як таку у заповідних степових екосистемах, оскільки вона перетворює їх на агроценози.

У зв'язку зі смертю О. В. Захаренка 23 вересня 2004 року Харківська школа поборників ідеї абсолютної заповідності перестала існувати.

Праці Основні праці:

Грамма В. Н., Захаренко О. В., Леженина И. П., Филатов М. О. Современные проблемы охраны биоразнообразия насекомых степной биоты Украины. Науч. ведомости БелГУ, сер. экология. 2005. № 1, Вып. 3. С. 3-6. Захаренко А. В., Кривохатский В. А. К познанию сетчатокрылых (Insecta, Neuroptera) Центрально-Черноземного заповедника и заповедника «Лес на Ворскле». Вести Сенкт-Петербургского ун-та. Сер. 3. 1993. Вып. 4 (№ 21). С. 26-31. Захаренко А. В. Редкие и находящиеся под угрозой исчезновения виды сетчатокрылых (Insecta, Neuroptera) фауны Украины. Изв. Харьков. энтомол.о-ва. 1994. Т. 2. Вып. 2. С. 101-104. Захаренко А. В., Сетчатокрылые (Insecta, Neuroptera) Украины и некоторые вопросы охраны редких и исчезающих насекомых. Дисс. докт. биол. наук, 1997. Київ: Нац. агр. ун-т. 256 с.

Література Білецький Є. М., Грама В. М., Євтушенко М. Д. Олександр Всеволодович Захаренко (1948-2004). Вісник ХНАУ. Серія: Біологія, 2008. № 2(14). С. 122-123. Борейко В. Е., Бриних В. О., Парникоза И. Ю. Заповедность (пассивная охрана природы). Теория и практика. Киев: КЭКЦ, 2015. 112 с. Грамма В. Н., Захаренков О. В., Якушенко В. М. Некоторые теоретические аспекты охраны насекомых степных заповедников. Теор. основы заповедного дела. Москва: Изд-во АН СССР, 1985. С. 59-61. Захаренко Олександр Всеволодович. Педагоги-вчені Харківського державного аграрного інституту ім. В. В. Докучаєва: біографічний довідник. Харків: Основа, 2001. С. 42-43. Медведев Г. С., Кирейчук О. Г., Кривохатский В. А. Памяти Александра Всеволодовича Захаренко. Энтомол. обозрение. 2005. Т. 74, Вып. 2. С. 465-470.

Примітки