Карл Мельхіор (); (13 жовтня 1871, Гамбург — 30 грудня 1933) — німецький правознавець та фінансист. Член німецької економічної місії в Києві (Українська держава) (1918). Голова фінансового комітету Ліги Націй (1926). Віцепрезидент Банку міжнародних розрахунків у Базелі (Швейцарія) (1933).
Життєпис У 1900 році Мельхіор працював юрисконсультом в Гамбурзькому банківському концерні, MMWarburg & CO. Під час Першої світової війни, він служив у баварському полку німецької армії й був серйозно поранений в Меці, коли він впав з коня. Після його одужання, Мельхіор перейшов на роботу до уряду Німеччини. 1918 року член німецької економічної місії в Києві (Українська держава), яку очолював Отто ВітфельдErinnerungen: 1917 bis 1918. Pavlo Petrovych Skoropadsʹkyĭ, Günter Rosenfeld. З 1919 року служив консультантом для фінансово-економічних переговорів, які почалися на Паризькій мирній конференції. Після виконання умов Версальського договору, Німеччина зіткнулася з численними економічними проблемами.
До 1921 року Мельхіор вважав за доцільне для країни, щоб прийняти тягар репарацій. Він вважав, що Німеччина зможе, отримавши іноземні кредити, наростити експорт, що своєю чергою зруйнує економіки Англії та США, і тоді кредитори самі прийдуть до Німеччини, щоб модифікувати домовленості.
За десятиліття, Мельхіор грає все помітнішу роль в тривалих переговорах, отримавши міжнародне визнання, як з фінансових, так і з юридичних питань. Завдяки своїм інтимним стосункам з коханкою Джона Мейнарда КейнсаJohn Maynard Keynes: Freund und Feind, S.22 на Паризькій мирній конференції, він слугував каналом, через який останній став неофіційним радником уряду Німеччини з питань відшкодування шкоди.
Після того як він став партнером MMWarburg & Co, Карл Мельхіор виступив одним із засновників Гамбурзького марокканського товариства. Юридична особа, була створена з метою сприяння німецького видобутку в Марокко і розширенню економічної діяльності при тому, що країна була під впливом французьких ділових кіл. 1922 року Мельхіор був призначений головою наглядової ради фармацевтичних пов'язаних споживчих продуктів на німецькому гіганті Hamburg Beiersdorf AG. Його дедалі більший вплив у німецькому економічному співтоваристві призвів до його призначення як представника Німеччини у фінансовому комітеті Ліги Націй у 1926 році. 1928 року він був призначений головою комітету і після його створення в 1930 році, служив членом ради Банку міжнародних розрахунків у Базелі (Швейцарія). 1933 року, бувши її віцепрезидентом, він був звільнений новою нацистською адміністрацією в Берліні, з мовчазної згоди своїх колег. На цій роботі він зблизився та потоваришував з англійським економістом Джоном Мейнардом Кейнсом.
За останні кілька років свого життя він мав серйозні проблеми з серцем, а в грудні 1933 року помер після інсульту.
Примітки
Джерела КНИГА «ПАВЛО СКОРОПАДСЬКИЙ. СПОГАДИ. КІНЕЦЬ 1917 — ГРУДЕНЬ 1918» Carl Melchior — Ein Buch des Gedenkens und der Freundschaft. Vorwort Kurt Sieveking, Mohr, Tübingen 1967. Herausgegeben vom Verein für Hamburgische Geschichte, Band 15
John Maynard Keynes: Freund und Feind. Zwei Erinnerungen. Übersetzt von Joachim Kalka und mit einer Einleitung von Dorothea Hauser, Berenberg, Berlin 2004, ISBN 3-937834-00-1. Eckart Kleßmann: M. M. Warburg & Co 1798—1998, Die Geschichte eines Bankhauses, Hamburg 1998 The Warburgs: The Twentieth-Century Odyssey of a Remarkable Jewish Family by Ron Chernow, Vintage, 1994, ISBN 0-679-74359-6 John Maynard Keynes: «Dr Melchior. A Defeated Enemy», in: Two Memoirs Ed. by David Garnett, 1949 Stephen A. Schuker, «J.M. Keynes and the Personal Politics of Reparations,» Diplomacy & Statecraft 25 (Nos. 3-4) 2014, pp. 453–71, 579-91.