Джанні Амеліо

Джа́нні Аме́ліо (; 20 січня 1945, Маджизано, провінція Катандзаро, Італія) — італійський кінорежисер та сценарист. Лауреат численних міжнародних та національних фестивальних та професійних кінонагород .

Біографія та творчість Джанні Амеліо народився 20 січня 1945 року в місті Маджизано, провінція Катандзаро в Італії. Незабаром після народження Джанні, його батько емігрував до Аргентини; хлопчик ріс з мамою і бабусею. Відсутність батьківської фігури — один з постійних мотивів у творчості Амеліо. Вивчав філософію в університеті Мессіни, працював у кіножурналах, був активним учасником популярного та масового в 1960-і роки в Італії руху Клубів любителів кіно.

У 1965 році Амеліо переїхав до Рима, де працював оператором і асистентом режисера в 6 фільмах, співпрацюючи з Джанні Пуччіні, Вітторіо де Сетою, Анною Гоббі, Андреа Фрецца і Ліліаною Кавані. Паралельно, з 1967 року, працював на телебаченні, знімаючи документальні фільми та асистуючи Уго Грегоретті, Альфредо Анджелі, Енріко Санніа і Джуліо Парадізі. Брав активну участь в житті Римського Експериментального кіноцентру.

У 1970-х роках Джанні Амеліо знімає низку телепередач для каналу RAI; у цей період держтелебачення надавало простір для діяльності молодим режисерам. Так, для кіносерії «Експериментальні фільми для ТБ» Амеліо знімає у 1970 році «Кінець гри» (La fine del gioco), у 1973 «Сонячне місто» (La città del sole) (про творчість Томмазо Кампанелли), і у 1976 «Бертолуччі, наслідуючи кіно» (Bertolucci secondo il cinema) (про фільм «Двадцяте століття» Бернардо Бертолуччі). Упродовж наступних трьох років Амеліо пробує себе в жанрах трилера («Спецефекти» — Effetti speciali) і джалло («Смерть на роботі» — La morte al lavoro). «Маленький Архімед» (Il piccolo Archimede), знятий у 1979, вважається його найкращим телефільмом. Остання робота Амеліо для телебачення датується 1983 роком, «Вітрильники» (I velieri), знята у рамках кіноциклу «10 італійських письменників, 10 італійських режисерів».

У 1982 році Амеліо дебютує повнометражною кінострічкою «У саме серце» (Colpire al cuore), розгорнувши тему трагедії молодого покоління через стосунки батька та сина. Стрічка демонструвалася на Венеційському кінофестивалі та отримала багато похвальних відгуків — як широкої публіки, так і кінокритиків.

Наступна стрічка режисера «Викрадач дітей» (Il ladrodei bambini, 1982) про молодого поліцейського, якому доручено перепровадити двох дітей, брата і сестру, в сирітський притулок, не тому що вони сироти, а тому що їхні батьки нездатні дати їм любов і гідне життя. Фільм був відзначений Гран-прі Міжнародного кінофестивалю в Каннах.

Створений Джанні Амеліо у 1990 році фільм «Відкриті двері» з Д. М. Волонте в головній ролі отримав премію Серджо Леоне, премію Європейської кіноакадемії як найкращий фільм року та 4 національні кінопремії «Давид ді Донателло». Його «Ламерика» (Lamerica, 1993), про трагедію албанських біженців, отримує премію Італійського національного синдикату кіножурналістів «Срібна стрічка» як найкращий фільм року та чотири нагороди Венеційського міжнародного кінофестивалю, а фільм 1998 року «Так вони сміялися» (Cosi ridevano) — «Золотого лева» Венеційського (1998).

У 1995 році Джанні Амеліо входив до складу журі основного конкурсу 48-го Каннського міжнародного кінофестивалю, очолюваного Жанною МороJuries 1995 : Feature Films — Festival de Cannes (International Film Festival) Процитовано 10.03.2017. У 2009—2012 роках був директором Туринського кінофестивалю (Турин, Італія).

Особисте життя 28 січня 2014 Джанні Амеліо здійснив камінг-аут, зізнавшись у своїй гомосексуальності на сторінках газети La Repubblica.

Фільмографія

Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист Кінець гри La fine del gioco || || |- ||| || Місто Сонця || La citta del sole Бертолуччі з точки зору кіно Bertolucci secondo il cinema || || |- ||| || Смерть на роботі || La mortc al lavoro Спеціальні ефекти Glieffettispeciali || || |- ||| || Маленький Архімед || II piccolo Archimede Удар в серце Colpire al cuore || || |- ||| || Дівчата з вулиці Панісперна || I ragazzi di via Panisperna Відкриті двері Porte aperte || || |- ||| || Викрадач дітей || Il ladro di bambini Ламерика Lamerica || || |- ||| || Так вони сміялися || Così ridevano Ключі від будинку Le chiavi di casa || || |- ||| || Загублена зірка || La stella che non c'è Перша людина Le premier homme || || |- ||| || Самотній герой || L'intrepido Щасливий бути іншим Felice chi è diverso || || |- ||| || || La tentazione di essere felice Ніжність ''La tenerezza

Визнання

РікКатегоріяФільмРезультат Приз ФІПРЕССІСмерть на роботі Золотий левУдар в серце Золотий левЛамерика Премія Пазінетті за найкращий фільм Премія Золота Озелла найкращому режисерові Приз Міжнародної конфедерації художнього кіно (C.I.C.A.E.) Приз Міжнародної Католицької організації в царині кіно (OCIC) Золотий левТак вони сміялися Премія Серджо Тразатті — Спеціальна згадка Золотий левКлючі від будинку Премія Пазінетті за найкращий фільм Премія Серджо Тразатті Нагорода CinemAvvenire за найкращий фільм у конкурсі Золотий левЗагублена зірка Премія П'єтро Б'янкі Золотий левСамотній герой Премія Чарівний ліхтар Премія Фонду Міммо Ротелла Найкращий режисерУдар в серце Найкращий режисерВідкриті двері Найкращий сценарій Найкращий режисерВикрадач дітей Найкращий сценарій Найкращий режисерЛамерика Найкращий фільмКлючі від будинку Найкращий режисер Найкращий сценарій Найкращий фільмНіжність Найкращий режисер Найкращий адаптований сценарійНіжність «Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сюжетУдар в серце «Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботуВідкриті двері «Срібна стрічка» за найкращий сценарій «Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботуВикрадач дітей

| rowspan=1|«Срібна стрічка» за найкращий сценарій

| rowspan=1|«Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сценарій

| rowspan=1|Приз екуменічного журі

Примітки

Джерела

Посилання Амеліо, Джанні // ВУЕ

Джанні Амеліо

Źródło i licencja