Хлі́вище () — село в Білорусі, у Кам'янецькому районі Берестейської області. Орган місцевого самоврядування — Верховицька сільська рада.

Назва Хлі́вище (; ; ) — сучасна назва; від слова «хлів»Куліковіч У. Гучанне беларускага слова. Асновы фанетыкі, арфаэпіі, графіікі. — Минск: Пачатковая школа, 2017. — С. 29.. Хлі́виське () — стара назва села в XVII ст. Хлі́вищі () — альтернативна назва.

Географія Хлівище розташоване за 34 км на північний захід від Кам'янця, за 56 км на північ від Берестя. Село лежить за 12 км на північ від залізничної станції Високе-Литовське (лінія Берестя—Білосток). 500 м на північний захід від Хлівища проходить державний кордон Білорусі з Польщею. Селом пролягає місцева автодорога Н-349 (Верховичі—Прикордонна).

Історія Засноване у ХІІІ ст. як одне з поселень половців хана Тегака, яких переселив руський король Данило Галицький для захисту своєї держави від нападів ятвягів та литовцівЕвстигнеев Ю. А. Кыпчаки (половцы) куманы и их потомки. (к проблеме этнической преемственности). Санкт-Петербург, 2010..

Вперше згадується 1566 року в ревізії Берестейського старостваАлексеюк М. И. Палавецкія паселішчы на Беларусі… С. 33—35..

1667 року польський король і великий князь литовський Ян ІІ Казимир подарував 24 волоки в селі Хлівище римо-католицькій церкві в Милейчицях. Вони залишалися у церковній власності до реформи 1861 року.

1778 року в Хлівищах була збудована греко-католицька філіальна церква при парафії архангела Михаїла з сусіднього села Голя. 1864 року в селі збудували православну Церкву святого Олександра Невського.

У 1921 році село входило до складу гміни Половце Берестейського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.

Під час Німецько-радянської війни (1941—1945) загинуло 5 мешканців села.

Адміністративна історія з 1566: Велике князівство Литовське, Берестейське воєводство, Берестейське староство, Милейчицька волость, Половецьке війтівство. з XVIII ст.: Велике князівство Литовське, Берестейське воєводство, Берестейський повіт, Половецька волость. з 25 грудня 1795: Російська імперія, Слонімське намісництво, Берестейський повіт, Половецька волость (за результатами третього поділу Речі Посполитої). з 12 грудня 1796: Російська імперія, Литовська губернія, Берестейський повіт, Половецька волость. з 28 серпня 1802: Російська імперія, Гродненська губернія, Берестейський повіт, Половецька волость. з 14 вересня 1917: Російська республіка, Гродненська губернія, Берестейський повіт, Половецька волость. з 7 листопада 1917: Російська РФСР, Гродненська губернія, Берестейський повіт Половецька волость. з 7 червня 1919: Цивільне правління (Польська Республіка), Берестейський округ, Берестейський повіт, Половецька гміна. з 12 грудня 1920: Тимчасове правління (Польська Республіка), Поліський округ, Біловезький повіт, Половецька гміна. з 19 лютого 1921: Польська Республіка, Поліське воєводство, Берестейський повіт, Половецька гміна (за результатами радянсько-польської війни). з 18 квітня 1928: Польська Республіка, Поліське воєводство, Берестейський повіт, Високо-Литовська гміна. з 2 листопада 1939: Білоруська РСР (за результатами німецько-радянського поділу Польщі). з 4 грудня 1939: Білоруська РСР, Берестейська область. з 1940: Білоруська РСР, Берестейська область, Кліщельський район. з 1 серпня 1941: Німецька імперія, Білостоцька округа, Більський крайскомісаріат. з серпня 1944: Білоруська РСР, Берестейська область, Кліщельський район. з 1945: Білоруська РСР, Берестейська область, Високівський район. з 8 липня 1948: поділене між Польщею і Білоруссю; на північній частині села утворено польське село Хлівище. з 17 квітня 1962: Білоруська РСР, Берестейська область, Кам'янецький район. з 25 серпня 1991: Білорусь, Берестейська область, Кам'янецький район.

Населення До початку XVI століття місцеві жителі згадувалися як половці. У XIX столітті польський історик Юзеф Ярошевич, зазначав, що вони асимілювалися й нічим не відрізнялися від русинів.

Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 59 будинків та 237 мешканців, з них: 112 чоловіків та 125 жінок; 236 православних, 1 римо-католик; 230 українців (русинів), 7 «тутейших».

Динаміка зміни чисельності населення: 1857: 304 осіб. 1897: 490 осіб, 73 двори (церква, хлібна крамниця, 3 вітряки, кузня). 1905: 498 осіб. 1921: 237 осіб. 1950: 267 осіб, 69 дворів (колгосп імені Верховної Ради СРСР) 1960: 370 осіб 1970: 224 особи (колгосп імені Дзержинського). 1999: 63 особи 2005: 56 осіб, 32 двори. 2009: 40 осіб.

Примітки

Джерела Алексеюк М. И. Палавецкія паселішчы на Беларусі // Помнікі гісторыі і культуры Беларусі, 1978. № 1. С. 33—35. Алексеюк М. И. Половецкие поселения на Брестчине. // Этногенез белорусов. М., 1973. Города и сёла Беларусии. Энциклопедия. Брестская область. Книга 2, Минск, 2006. Евстигнеев Ю. А. Кыпчаки (половцы) куманы и их потомки. (к проблеме этнической преемственности). Санкт-Петербург, 2010. Назвы населеных пунктаў Рэспублікі Беларусь: Брэсцкая вобласць: нарматыўны даведнік / І. А. Гапоненка і інш.; пад рэд. В. П. Лемцюговай. — Мінск: Тэхналогія, 2010. — 318 с. ISBN 978-985-458-198-9. Гарады і вёскі Беларусі: Энцыклапедыя ў 15 тамах. Т. 4, кн. 2. Брэсцкая вобласць / Рэдкалегія: Г. П. Пашкоў (галоўны рэдактар) і інш. — Менск: БелЭн, 2007. — 608 с. — С. 94. ISBN 985-11-0303-0.

Посилання