Монго́льський Алта́й — гірська система в Монголії і Китаї.
Довжина із північного заходу на південний схід приблизно на 1500 км. Ширина від 300 до 150 км. Пересічна висота 3000— 3600 м, найбільша — 4356 м (у групі вершин Таван-Богдо-Ула) та до 4362 м (гора Мунх-Хайрхан-Ула).
Складається з декількох паралельних хребтів, розділених подовжніми тектонічними долинами. Вершини хребтів переважно платоподібні; у пасмовій частині є головним чином карові і висячі льодовики (найбільший — льодовик Потаніна).
Характерною рисою Монгольського Алтаю є асиметрія схилів, згладжені вершини, чергування гірських піднять із міжгірськими западинами.
Складений переважно палеозойськими кристалічними сланцями, порфірами, порфіритами і гранітами.
У Монгольському Алтаї беруть початок річки: Іртиш, Урунгу, Кобдо.
Південно-західні схили зволожені сильніше, ніж північно-східні, тому на південно-західних схилах розвинені лісо-лугові ландшафти (у складі лісів переважають ялина і модрина), що зміняються донизу степами, а догори — альпійськими луками. На північно-східних схилах панують степи і напівпустелі, в міжгірських западинах — напівпустелі. Схили в басейнах Іртиша і частково Кобдо вкриті лісами.
Гірська система Монгольський Алтай на півночі підходить до високогір'їв Південного Алтаю, на заході та півдні розташовуються напівпустелі і пустелі Джунгарії і Гобі, а вся північно-східна частина системи межує з напівпустелями Улоговини Великих озер. На сході Монгольського Алтаю розташовується Алаг-Нурська западина, що відокремлює його від Гобійського Алтаю (висота до 3900 м). На північно-західному краї хребта знаходиться озеро Канас.
Ресурси Інтернету Монгольський Алтай у ВРЕ Словник сучасних географічних назв — Монгольський Алтай Фотоальбом Монгольського Алтаю