Вбивство відомого російського журналіста Владислава Листьєва сталося 1 березня 1995 року в Москві. На момент вбивства Владислав Листьєв обіймав посаду генерального директора телеканалу ОРТ. Це вбивство стало одним з найгучніших вбивств 1990-х років і по теперішній час залишається нерозкритим.

Вбивство Увечері 1 березня 1995 року, о 20 годині 38 хвилин, при поверненні зі зйомок програми «Час пік» Владислав Листьєв був убитий в під'їзді свого будинку на Новокузнецькій вулиці. Перша куля влучила в руку, друга — в голову. Цінності і велика сума готівки, що були у нього, залишилися на місці, що дозволило слідчим у цій справі припустити, що вбивство пов'язане з діловою або політичною діяльністю телеведучого. Незважаючи на численні заяви правоохоронних органів про те, що справа близька до розкриття, ні вбивці, ні замовники не були знайдені.

Події навколо смерті і похорону Владислава Листьєва супроводжувалися широким суспільним резонансом. 2 березня 1995 року вийшов «Час Пік» без Влада Листьєва. Програма описувала життя і передачі Владислава Листьєва. Заяву з приводу вбивства Владислава Листьєва зробив президент Росії Борис Єльцин. Похорон Владислава Листьєва відбувся на Ваганьковському кладовищі.

Олександр Кондрашов у своїй рецензії («Литературная газета») на книгу «Влад Листьев. Пристрастный реквием», зазначив, що «в його смерті так чи інакше були зацікавлені (винні) багато. Його хотіли вбити і вбивали всіх, починаючи з нього самого».

Слідство За словами слідчого Бориса Уварова, якому в 1995 році доручили розслідування вбивство Владислава Листьєва, коли він доповів в. о. Генерального прокурора Олексію Ільюшенко, що справа практично розкрита, і попросив підписати ряд санкцій на арешти і обшуки підозрюваних, тут же був насильно відправлений у відпустку.

Після вбивства В. Листьєва ряд злочинців зізнавалися в його вбивстві, але потім відмовлялися від своїх показань. Наприклад, у вбивстві Листьєва зізнався підозрюваний у вбивстві депутат Юрій Поляков, але потім він відмовився від власних свідченьЪ — Казаки признались в убийстве депутата // Коммерсантъ, 10 марта 1999.

21 квітня 2009 року слідство по справі В. Листьєва було припинене, проте новий слідчий може ухвалити рішення про його поновлення. У Слідчому комітеті вважали, що перспективи справи про вбивство Листьєва виглядали «туманними», оскільки багато фігурантів цієї справи були мертві.

Підозрюваний № 1: Борис Березовський

Статті та книги Пола Хлєбникова В 1996 році в журналі «Forbes» з'явилася стаття «Хрещений батько Кремля», в якій Пол Хлєбников висловив думку, що Борис Березовський застопорив виплату неустойки Листьєвим Лісовському. Згідно зі статтею, ситуація «виразно виглядає» так, що Березовський заправляє засновниками злочинних мереж в Росії. Борис Березовський подав до суду на журнал, а згодом відкликав свій позов за згодою з відповідачем, який опублікував спростування власних слів про відповідальність Березовського за вбивства Листьєва, за будь-які інші вбивства, а також опису Березовського як боса мафії. Згаданий в статті колега Глушков не був визнаний винним в крадіжці державного майна у 1982 році, як раніше стверджував Хлєбников«Godfather of the Kremlin?» , Forbes, 30 декабря 1996 г..

У 2000-му році Пол Хлєбников випустив книгу «Крестный отец Кремля Борис Березовский, или История разграбления России» (), де викладав свій погляд на діяльність Березовського.

Пол Хлєбников стверджував у своїй книзі, що спочатку ідея приватизації Першого каналу належала Владу Листьєву. Бувши провідним продюсером каналу і автором ідеї його приватизації, В. Листьєв був основною кандидатурою на пост керівника нової компанії. Згідно думки Хлєбникова керівництво «ЛогоВАЗа» проштовхував на цю посаду союзницю Березовського — продюсера Ірену Лєсневську. Однак генеральним директором був призначений все-таки В. Листьєв, а Березовського призначили заступником голови Ради директорів.

П. Хлєбников цитував Олександра Коржакова, який стверджував, що приватизація Першого каналу відбулася взимку 1995 року, і що Б.Березовський продав акції поза конкурсом структурам підприємців, зручних йому. Оскільки за російським законом приватизація повинна проводитися через публічний аукціон, ОРТ з формального погляду приватизували незаконно. Згідно зі словами П. Хлєбникова, Борис Березовський надав перевагу банкам «Менатеп», «Столичний», «Альфа» і «Національний кредит», «Газпром» і «Національний фонд спорту». П.Хлєбников також стверджував, що Б.Березовський відмовив змагатися з його інтересами банкам «Лукойл», «Онексім-банк» і «Інкомбанк».

За даними Пола Хлєбникова, загальний акціонерний капітал ОРТ склав 2 мільйони доларів. Компанії Б.Березовського купили 16 відсотків акцій. Березовський контролював крім цього ще 20 відсотків. Згідно з Хлєбниковим, вклавши близько 320 тисяч доларів, Березовський придбав контроль над основним російським телеканалом, а держава отримала 51 відсоток акцій. П. Хлєбников стверджував, що переговори Влада Листьєва з главою «Реклами-холдингу» Сергієм Лісовським затягнулися. Передбачалося, що держава, маючи 51 відсоток акцій, продовжуватиме робити масові вливання в бюджет телекомпанії. У книзі «Влад Листьев. Пристрастный реквием» спростовується причетність Лісовського до вбивства Владислава Листьєва.

Відразу після приватизації ОРТ генеральний директор Влад Листьєв вирішив зосередитися на діяльності, через яку канал недоодержував мільйони доларів: продаж рекламного часу. Він почав вести переговори з главою «Реклами-холдингу» Лісовським. Рекламний магнат, напевно, запропонував заплатити ОРТ відступні за право розпоряджатися рекламою на каналі і тим самим зберегти одноосібний контроль. 20 лютого 1995 року Влад Листьєв ввів тимчасовий мораторій на всі види реклами, поки ОРТ не розробить нові «етичні норми». Коржаков стверджував, що «скасування реклами (на ОРТ) означало особисто для Лісовського і Березовського втрату мільйонних прибутків».

За матеріалами П. Хлєбникова, в одній із доповідей співробітник столичного РУОПа відзначав, що В. Листьєв побоювався нападу і в кінці лютого розповів найближчим друзям, за що його можуть вбити. Коли він вирішив покінчити з монополією на рекламу, до нього з'явився Лісовський і зажадав відшкодувати збиток в розмірі 100 мільйонів доларів, пригрозивши розправою. Влад Листьєв сказав, що знайшов європейську компанію, яка готова платити за право розпоряджатися рекламним часом на ОРТ набагато більше — 200 мільйонів доларів. За словами П. Хлєбникова Влад Листьєв звернувся до головного фінансиста ОРТ Бориса Березовського з проханням провести операцію з виплати 100 мільйонів Лісовському. Хлєбников писав, що гроші були переказані на рахунок однієї з компаній Березовського, і що Березовський пообіцяв переказати кошти Лісовському через три місяці.

Пол Хлєбников стверджував, що за повідомленням аналітичної служби «Онексім-банку», заборона Листьєва на рекламу на ОРТ пояснювався тим, що він домагався вигідніших пропозицій за право розпоряджатися рекламою на ОРТ. Лісовський запропонував ОРТ 100 мільйонів доларів, але Листьєв розраховував на 170.

Хлєбников писав, що Б.Березовський вів тоді переговори з декількома злочинними угрупованнями, і що на початку 1995 року бандитський авторитет, що сидів у в'язниці, заявляв про отримання прохання вбити Владислава Листьєва від помічника Березовського Бадрі Патаркацишвілі. Однак Бадрі заарештували в ході масштабної зачистки Москви від кримінальних елементів і помістили у в'язницю. Згідно з даними з книги П. Хлєбникова, 28 лютого, за день до вбивства Листьєва, Березовський зустрівся із злодієм в законі на ім'я «Ніколай» і передав йому 100 тисяч доларів готівкою. Згідно з інформацією П. Хлєбникова Борис Березовський стверджував, що передав гроші «Ніколаю» для того, щоб знайти винних у вибуху його машини біля будівлі «ЛогоВАЗу» минулого літа. П. Хлєбников писав, що Б.Березовський зустрічався із злодієм в законі в присутності двох співробітників РУВС і велів двом своїм агентам зі служби безпеки записати зустріч на відеоплівку, «щоб довести, що його шантажують».

П. Хлєбников також стверджував, що о 3 годині дня, коли Б.Березовський повернувся з панахиди в будівлю «ЛогоВАЗу», там було багато міліціонерів з РУОПу і омонівців. Вони пред'явили ордер на обшук і дозвіл на допит Березовського як свідка у справі Владислава Листьєва. Олігарх зажадав пояснень, і його охорона (в тому числі співробітник ФСК Олександр Литвиненко) не пропускала міліціонерів. Протистояння тривало до півночі. Зрештою, руопівці попросили Березовського і його помічника Бадрі під'їхати у відділення міліції на допит. Хлєбников стверджував, що Березовський зателефонував виконавцю обов'язків Генерального прокурора Олексію Ільюшенко, і що останній наказав зняти показання з Бориса Березовського і Бадрі в офісі «ЛогоВАЗа», а не у відділку міліції.

Згідно інформації П. Хлєбникова Борис Березовський попросив Ірену Лєсневську, подругу дружини Бориса Єльцина і одного з головних продюсерів Першого каналу, виступити разом з ним. Хлєбников написав, що Ірена Лєснєвська звинуватила у вбивстві Влада Листьєва Володимира Гусинського, мера Москви Юрія Лужкова і КДБ. Згідно з книгою Пола Хлєбникова, в результаті відеозвернення, керівників розслідування прокурора Москви Геннадія Пономарьова та його заступника звільнили, а міліції наказали дати «ЛогоВАЗу» і Борису Березовському спокій. П. Хлєбников цитував Коржакова, який стверджував, що Б.Березовський «відкрито використовував свої політичні зв'язки, щоб уникнути належного за законом допиту». За інформацією П. Хлєбникова Березовський приховував від слідчих, що він зустрічався з В. Листьєвим в будинку приймань «ЛогоВАЗу» напередодні вбивства.

У справі Владислава Листьєва були й інші підозрювані — в день, коли була зроблена спроба обшукати будинок «ЛогоВАЗу», міліція також нагрянула з обшуком на роботу до рекламного магната Сергія Лісовського.

Пол Хлєбников писав, що після вбивства правоохоронні органи жодного разу не допитували Володимира Гусинського у справі про вбивство.

Пол Хлєбников був убитий у Москві невідомими 9 липня 2004 року. Злочин досі залишається нерозкритим.

Заява засудженого

Євген Вишенков з Агентства журналістських розслідувань повідомляв про показання засудженого у справі про вбивство Галини Старовойтової Юрія Колчина. Останній, за словами Є.Вишенкова, заявив, що один з опальних олігархів Борис Березовський замовив вбивство Владислава Листьєва кримінальному авторитету Костянтину Яковлєву, і що останній організував вбивство руками Едуарда Канімото, Валерія Суліковського і неназваного третього виконавця. Згідно інформації Ю.Колчина, свідками розмови організаторів із замовником стали він та інший кримінальний авторитет Володимир Барсуков. Мотивом стала заборона В. Листьєва на рекламу на ОРТ. Сам Володимир Кумарин заявив слідчому, що версія відверто вигадана, так як згідно з медичними документами в другій половині 1994 року і майже до кінця 1995 року він знаходився на лікуванні в госпіталі Німеччини, де після важкого кульового поранення спочатку лежав в комі і не міг самостійно пересуватися. Згодом Юрій Колчин невдало пройшов випробування на поліграфі (детекторі брехні), що показав свідому недостовірність показів свідка, якого перевіряли.

Думка колег

Наставник убитого Володимир Мукусєв, розповідаючи про вбивство, причетність до злочину Бориса Березовського заперечуєКоллега Листьева: Убийц нужно искать в телецентре — АиФ — Петербург, а в березні 2010 року, коли виповнилося 15 років з дня загибелі Влада Листьєва, його колега виступив з інтерв'ю «Влад, вы рано или поздно перестреляете друг друга» .

Тетяна Москвіна в газеті «Аргументы недели» відзначила, що в книзі «The Взгляд» — бітли перебудови «відкидається версія винності Бориса Березовського у вбивстві Влада Листьєва».