Вторинні матеріальні ресурси Вінницької області представлені відходами гірничо-видобувної промисловості та продуктами, які отримуються при переробці або використанні мінеральної сировини. Найбільший інтерес, як в економічному так і екологічному плані, являють: вапнякові відходи цукрозаводів (дефекат), вапнякове борошно, що утворюється при виготовленні стінових блоків, зола і шлаки Ладижинської ГРЕС, фосфогіпс Вінницького хімзаводу, відходи збагачення каолінів, гранітні відсіви, розкривні породи ряду кар'єрів .
Дефекат, накопичений в відстійниках цукрових заводів, практично складається з гашеного вапна з домішкою дрібних частинок вапняку, ґрунту й органіки. В області щорічно акумулюється до 500 тис. тонн дефекату. На цукрозаводах його накопичено, щонайменше, кілька мільйонів тонн. Дефекат є одним з найкращих і найбільш дешевих меліорантів для кислих ґрунтів, що складають близько 70 % орних земель Вінниччини. Він може бути повторно використаний в цукроварінні, для виробництва цементу та інших цілей. Основна проблема, що виникає при його використанні — висока вологість відходів.
Для вапнування кислих ґрунтів також успішно можна використовувати вапнякове борошно.
У відвалах Ладижинської ГРЕС накопичено понад 16 млн м3 золошлаков. У незначних обсягах вони разом із золою використовуються як наповнювачі при виробництві залізобетонних виробів.
Ладижинські шлаки, після їх просіювання, можуть бути використані як замінники щебеню в бетонах і матеріалах для дорожнього будівництва. Золошлаки також можуть бути використані для виробництва цементу і безклінкерний в'яжучих, штучних пористих наповнювачів бетонів — аглопорита, зольного гравію і глинозольного керамзиту, мінеральної вати і литих виробів. Вони являють собою ефективне сировину для виготовлення силікатної цегли, пінобетону, глинозольного кераміки. Добавка золи і мелених шлаків до цегельних глин і суглинків значно покращує якість керамічної цегли. Неподалік ГРЕС розвідано родовище глинистого сировини, при змішуванні якого з золою отримують високоякісний керамічна цегла.
Фосфогіпс Вінницького хімзаводу раніше частково використовувався для меліорації солончаків в південних областях України. Однак існує проблема його утилізації у відвалах. Отриманий при переробці Хибинского апатиту фосфогіпс, на відміну від аналогічного продукту з африканських фосфоритів, повністю відповідає радіаційним і гігієнічним вимогам до будівельних матеріалів. Ще в 70-і роки був розроблений проект цеху по переробці фосфогіпсу на високомарочних гіпсові в'яжучі речовини.
При збагаченні Глуховецького і Турбовського каолінів піски діляться на дві окремі фракції: грубозернисту, використовувану в інших виробництвах, і дрібнозернисту, використання якої є досить проблематичним у зв'язку з накопиченням в ній радіоактивних мінералів.
Значні обсяги розкривних порід багатьох кар'єрів можуть бути використані як сировина для виготовлення цегли та іншої кераміки. Наприклад, на Дмитрашку-Трудовська, Клембівському, Студенському вапнякових кар'єрах. Як будівельні піски — матеріали Погребищенського, Черепашинського гранітних кар'єрів, Вендичанського глинового кар'єра.
Див. також Корисні копалини Вінницької області
Джерела Месторождения полезных ископаемых Винницкой области. Винницкая область Паламарчук М. М., Горленко І. О., Яснюк Т. Є. Географія мінеральних ресурсів Української РСР. — К.: Рад. школа, 1985. — 135 с.