На думку Дмитра Гаєва, керівника московського метрополітену з 1995 по 2011 рік, московський метрополітен є однією з найнадійніших систем метро світу, проте в його історії теж траплялися трагічні дні.
Радянський період
Вибух на станції «Площа Революції» 20 жовтня 1974 року на станції «Площа Революції» прогримів вибух. Постраждалих не було. За спогадами диспетчера Арбатсько-Покровської лінії мала місце аварія при проведенні зварювальних робіт.
Перший теракт Перший теракт в історії Московського метрополітену стався 8 січня 1977 року. Тоді в Москві майже одночасно сталися три вибухи. Цей інцидент стався в 17:33 за московським часом: у поїзді метро між станціями «Ізмайлівська» і «Першотравнева» прогримів вибух, в результаті чого сім осіб загинуло і ще тридцять сім отримали поранення різного ступеня тяжкості. Пошкоджений склад був відбуксований на найближчу станцію «Першотравнева», яка була закрита для пасажирів, і потяги на ній не зупинялися. Нещодавно в Москві відбулися ще два вибухи: один — в гастрономі на вулиці Дзержинського (нині супермаркет «Сьомий континент» на Великій Луб'янці), другий на вулиці 25 Жовтня (сучасна назва — Никольская).
Інформація про теракти з'явилася лише через два дні і була неточною, це призвело до безлічі чуток і домислів. Через три місяці за звинуваченням в організації вибухів були заарештовані Затикян (організатор вибуху), Степанян і Багдасарян (безпосередні виконавці). Суд над ними був таємним, про його дату і місце не були сповіщені навіть найближчі родичі обвинувачених (яких викликали до Москви і повідомили про вже винесеному вироку — розстріл). В офіційному повідомленні після суду не були опубліковані деталі (місце і час суду, прізвища двох із трьох обвинувачених). Затикян свою провину заперечував. Степанян частково визнав свою провину, але заперечував участь Затикяна. Багдасарян визнав свою вину. На думку деяких радянських правозахисників, проведення суду в таємному режимі і безпрецедентна для 1970-х років поспіх з приведення смертного вироку у виконання (через 3 дні після рішення суду) пов'язана з повною фальсифікацією справи органами КДБ. Станом на серпень 2007 року матеріали кримінальної справи про вибух у метро в 1977 залишаються секретними .
Сходження з рейок потягу на перегоні «Автозаводська» — «Коломенська» (1979 рік) На Горьковсько-Замоскворецької лінії 15 квітня 1979 року сталася аварія потягу на перегоні між станціями «Автозаводська» і «Коломенська», в тунелі перед виходом на метроміст. Через порушення верхнього габариту положення порогу спецспоруди над рівнем головок ходових рейок вагон зачепив своїм редуктором конструкцію шляху. П'ять вагонів зійшли з рейок і вагонеток - кузова впали на шлях. Наслідки аварії усували майже добу. Жертв не було, але багато пасажирів отримали забої. Цей випадок змусив метрополітен розробити спеціальний пристрій для контролю габариту вагона по нижній кромці (точці) корпусу редуктора (УКГ). Цими пристроями обладнали всі лінії. Причини аварії розглядала спеціальна науково-технічна комісія. Вона встановила, що при розробці габариту вагона типу «Е» (нижніх його точок) не були враховані всі особливості конструкції цього типу вагонів, особливо зменшення діаметра коліс і висоти буксового штиря.
Аварія на станції «Автозаводська» прискорила оснащення ПВС депо німецьким спецавтомобілем «УНИМОГ», а також переобладнання техкабинета з пультом для аварійних ігор локомотивних бригад. Все обладнання вагону типу «Е» було чинним і працюють у штатному режимі.
Пожежа на перегоні «Третьяковська» — «Жовтнева» (1981 рік) 12 червня 1981 року на перегоні Третьяковська — Жовтнева виникла пожежа в дерев'яному ящику з акумуляторними батареями під вагоном. Згоріли чотири вагони. Постраждали кілька пожежних, отруївшись продуктами горіння. Жертв не було. За іншими даними, загинули щонайменше 7 осіб.
Аварія ескалаторів на «Авіамоторна» (1982 рік) Другий за рахунком інцидент з людськими жертвами в Московському метро стався 17 лютого 1982 року на станції «Авіамоторна» в результаті поломки ескалатора, викликаної конструктивними недоробками і неправильним обслуговуванням.
Приблизно в 16:30 через збільшення пасажиропотоку ескалатор № 4 був включений на спуск. Близько 17 годин сходове полотно ескалатора несподівано стало прискорюватися і всього за кілька секунд розвинув швидкість, у 2 — 2,4 рази перевищує номінальну. Люди, що знаходяться на ескалаторі, не могли втриматися на ногах і падали, скочуючись вниз і загороджуючи собою вихід з нижньої площадки. Деякі, рятуючись від падіння, вистрибували на балюстради ескалатора. Менш ніж за дві хвилини майже всі пасажири ескалатора — близько 100 осіб — скотилися вниз. О 17:10 вхід на станцію був обмежений, 17:35 перекритий, 17:45 станція «Авіамоторна» була повністю закрита — поїзди пройшли її без зупинки.
Московські власті воліли приховати масштаби події, в ЗМІ не було практично ніякої інформації про аварію. В результаті місто виявився наповнений чутками. Зокрема, широко поширилася версія про те, що основне число загиблих — це пасажири, що провалилися «під ескалатори» і затягнуті в механізми.У 1982 році влітку на Авіамоторна в годину пік порвалася ланцюг ескалатора, люди падали в моторний приямок в приводні шестерні. Мені про це на наступний день розповів рецензент мого дипломного проекту, який потрапив на станцію 10 хвилин і бачив кров і людей з відрізаними ногами... За тодішньою радянською традицією про цю історію не писали, а зараз там немає ніяких меморіальних дощок... Не знаю, може, це міська легенда?Пластикова обшивка балюстради дійсно була нездатна витримати вагу "стрибунів" на неї людей, і люди дійсно провалювалися крізь неї, однак жодних механізмів під балюстрадою немає — люди лише отримували травми від падіння на бетонну основу ескалаторного тунелю з двометрової висоти. Багато померли в результаті тисняви на нижній площадці ескалатора.
Точна кількість жертв — 8 загиблих і 30 поранених — було оголошено лише 9 місяців, на засіданні Верховного Суду РРФСР.
В результаті розслідування з'ясувалося, що в грудні 1981 року на чотирьох ескалаторів станції «Авіамоторна» були встановлені робочі гальма нової системи, що вимагають налаштування за новою спеціально розробленою інструкцією. Проте майстер з експлуатації ескалаторів станції В. П. Загвоздкін продовжував налаштовувати гальма за старою звичною схемою, нехтуючи новою інструкцією. Таким чином, протягом трьох місяців з моменту встановлення гальмівних систем за день катастрофи, всі чотири ескалатора станції експлуатувалися в аварійному режимі.
Безпосередньою причиною аварії став злам ступеня № 96. Пошкоджена щабель при проходженні нижньої площадки ескалатора викликала руйнування гребінки, спрацював захист і відключився електродвигун. Електромагнітне робоче гальмо, що включилося, змогло розвинути необхідний гальмівний момент набагато пізніше встановленого значення — гальмівний шлях склав більше 11 метро. Механічне ж аварійне гальмо не спрацювало, так як швидкість полотна не досяло порогового значення, а електричної схеми контролю стану робочого гальма в ескалаторах цієї серії просто не було.
Трагічний досвід був врахований. З 12 по 28 травня 1982 року станція «Авіамоторна» була закрита на ремонт і модифікування ескалаторів. Надалі, терміново, але без закриття станцій, були модифіковані всі ескалатори серії ЕТ на інших станціях метрополітену — вироблено посилення ступенів, модернізація гальм, товщина листів облицювання балюстрад була збільшена з 3 до 8-10 мм.
Пожежа у поїзді на станції «Павелецька» 20 квітня 1987 року близько восьмої години вечора у хвостовому вагоні поїзда, що прямував у бік центру по перегону між станціями «Автозаводська» і «Павелецька», сталася пожежа.
Причиною загоряння стало коротке замикання в силовій електричної схемою вагона.
Сильно обгоріли кілька хвостових вагонів поїзда. На станції сильно постраждала облицювання південної частини, побудованої в 1943 році. Потрібна була значна реконструкція, тож тепер найдавніша частина станції виглядає більш сучасною, ніж основна колонна частина, відкрита при реконструкції 1953 року.
Після цього випадку почалася розробка автоматичної системи пожежогасіння для вагонів Московського метрополітену. До 1994 року корінна протипожежна модернізація рухомого складу метрополітену з установкою системи автоматичного пожежогасіння «Ігла» була повністю завершена.
Після 1991 року
Пожежа на Серпуховско-Тимірязєвської лінії (1994 рік) 17 січня 1994 року при виході на лінію поїзда з електродепо «Владикіно» загорівся останній вагон. Склад зупинився в рампі. У відповідності з діючими тоді інструкціями більшу частину складу залишили стояти в тунелі, а два вагони — на паркових коліях електродепо, хоча була технічна можливість вивести складу з тунелю і забезпечити сприятливі умови для його гасіння. Ліквідація пожежі в тунелі була надзвичайно складною. Деякі пожежники постраждали через сильний вплив високих температур і токсичні продукти горіння, згоріли чотири вагони.
Серія аварій на Серпуховско-Тимірязєвської лінії в 1994 році Протягом чотирнадцяти з половиною годин на різних перегонах лінії сталося три аварії. 20 осіб отримали каліцтва, 9 з них були госпіталізовані.
Перша аварія сталася у середу 30 березня 1994 року в 18:48 на перегоні «Нагорна» — «Нахімовський проспект». Склад рухався з центру, наздогнав попереду йде поїзд, який гальмував перед прибуттям на станцію, і врізався в нього. 31 березня під час маневрів, в 5:30, один зі складів пропускався не по тому шляху. Результат — нове зіткнення. Три вагони зійшли з рейок і загородили тунель, їх довелося розрізати автогеном. А в 9:14, коли метропоїзд прибув на станцію «Петровсько-Разумовська», але ще не встиг відкрити двері, в нього врізався склад, що йшов слідом. Останній вагон зійшов з рейок, почалося задимлення. Серед пасажирів почалася паніка, виникла тиснява. Серйозно постраждали три пасажири і машиніст другого поїзда — його госпіталізували з черепно-мозковою травмою.
Поїзд пробив стіну депо «Владикіно» У 1996 році машиніст Корнілов з депо Владикіно заснув під час керування поїздом. Некерований поїзд пробив стіну депо і виїхав на вулицю, головний вагон опинився на вулиці . При розгляді ПП намагалися звинуватити машиніста в тому, що він був п'яний. Однак причиною інциденту було те, що один машиніст виконує роботу за кількох людей, і графік роботи, при якому машиністи не в змозі висипатись.
Теракт 1996 року Другий теракт в історії московського метро стався ввечері 11 червня 1996 року. У поїзді між станціями «Тульська» і «Нагатинська» вибухнув саморобний вибуховий пристрій, чотири людини загинули, чотирнадцять отримали різні поранення. Від вибуху один вагон був зруйнований, інші пошкоджені. Пасажирам довелося пішки добиратися до найближчої станції. Вибуховий пристрій фугасного типу, еквівалентний за потужністю одному кілограму тротилу, було закладено під сидіння вагона, де знаходилося технічне обладнання складу.
7 грудня 1997 року були затримані двоє підозрюваних у скоєнні теракту, імена яких не розголошувалисяКрупнейшие террористические акты в метро // Коммерсантъ, № 142(3226) от 03.08.2005.. За даними, які наводить «Експрес-Газета», відповідальність на себе взяли чеченські терористи, однак інші джерела не підтверджують ці відомості. Найвідоміші з польових командирів чеченських сепаратистів того часу — Шаміль Басаєв і Салман Радуєв — не робили заяв, що мають відношення до цього теракту. Станом на 2001 рік кримінальну справу не було розкрито.
Теракт 1 січня 1998 року