Бенгальська суба — одна з суб імперії Великих Моголів від 1574 до 1757 року. 25 вересня 1574 року Мунім-хан, командувач могольскої армії, захопив Танду, столицю останнього афганського правителя Бенгалії Дауд-хана Каррані. Таким чином в Бенгалії було введено могольське панування. У 1713 році Муршид Кулі-хан отримав посаду наїб назіма (заступника субадара) Бенгалії. У 1717 році він став її субадаром (правителем суби), і Бенгалія стала повністю незалежною від імперського контролю. Слідом за поразкою останнього незалежного субадара Бенгалії Сирадж уд-Даула в битві під Плессі 23 червня 1757 року і його смертю 2 липня 1757 року Бенгалія перейшла під контроль Британської Ост-Індійської компанії.
Бенгалія у 16-18 ст. була найбагатшим та індустріально найрозвиненішим місцем у світі, а її економіка демонструвала ознаки промислової революції.
Могольська Бенгалія описувалася як «рай народів», а рівень життя та реальна заробітна плата її жителів були одними з найвищих у світі. Вона становила 12 % світового ВВП. Східна частина Бенгалії була одним із світових лідерів у галузях текстильного виробництво та суднобудування; вона була головним світовим експортером шовку, бавовни, сталі, селітри, сільськогосподарської та промислової продукції. Її столиця Джахангір Нагар (зараз Дакка), мала понад 1 мільйон населення.
Історія 25 вересня 1574 року Мунім-хан, командувач могольської армії, захопив Танду, столицю останнього афганського правителя Бенгалії Дауд-хана Каррані. Після розгрому бенгальського султана Дауда Хана Каррані в Раджмахалі в 1576 році, могольський падишах (імператор) Акбар Великий оголосив про створення Бенгалії як однієї з оригінальних дванадцяти суб (провінції верхнього рівня), що межувала з субами Біхар і Оріасою, а також з Бірмою. Так у Бенгалії було встановлено могольське правління. 1713 року Муршид Кулі-хан отримав посаду наїб назіма (заступника субадара) Бенгалії. 1717 року він став її субадаром або назімом, а Бенгалія стала цілком незалежною від імперського контролю. Слідом за поразкою останнього незалежного субадара Бенгалії Сіраджа уд-Даули у битві під Плессі 23 червня 1757 року та його смертю 2 липня 1757 року Бенгалія перейшла під контроль Британської Ост-Індійської компанії. Наступники Сіраджа уд-Даули були просто ляльками в руках останньої.
Адміністративний поділ Відповідно до системи стягнення земельного податку Тодар Мала 1582 року Бенгальська суба поділялась на 24 саркари (округи), що включали 19 саркар власне Бенгалії та 5 саркар Одіши. 1607 року, за часів правління Джаханґіра Одіша стала окремою субою. 19 саркар згодом було розділено на 682 паргани. 1658 року, після реформи системи земельного оподаткування Шах Шуджі, було додано 15 нових саркар і 361 нова паргана. 1722 року Муршід Кулі-хан розділив усю субу на 13 чакал, які згодом було розділено на 1660 парган.
Первинно столицею суби була Танда. 9 листопада 1595 року новою столицею став Раджмахал завдяки Ман Сінгху I, який перейменував його на Акбарнагар. 1610 року столицю було перенесено з Раджмахала до Дакки й перейменовано на Джаханґірнагар. 1639 року Шах Шуджа знову переніс столицю до Раджмахала. 1660 року Муаззам-хан (Мір Джумла) знову переніс столицю до Дакки. 1703 року Муршід Кулі-хан, потім дивані (головний податковий інспектор) Бенгалії та майбутній наваб Бенгалії, переніс своє відомство з Дакки до Максудабада, а згодом перейменував його на Муршідабад.
19 саркар Саркар Кількість парган Удамабар (Танда) 52 Джаннатабад (Лакхнауті) 66 Фатхабад 31 Махмудабад 88 Халіфатабад 35 Бакла 4 Пурнія 9 Таджпур 29 Гхорагхат 84 Пінджара 21 Барбакабад 38 Базуха 32 Сонаргаон 52 Сілет 8 Читтагонг 7 Шарифабад 26 Сулейманабад 31 Сатгаон 53 Мандаран 16
Список субадарів Бенгалії У списку подано імена і дати правління субадарів Бенгалії у 1574—1757 роках: Ім'я Термін правлінняМунім-хан25 вересня 1574 — 23 жовтня 1575Хан Джахан I15 листопада 1575 — 19 грудня 1578Музаффар-хан Турбаті1579—1580Мірза-Азіз Кока1582—1583Шахбаз-хан18 травня 1583—1585Садік-хан1585—1586Вазір-хан1586—1587Саїд-хан Чагтай1587—1594Ман I Сінґх4 червня 1594—1606Кутб уд-Дін-хан Кока2 вересня 1606 — травень 1607Джаханґір Кулі Бек1607—1608Іслам-хан IЧервень 1608—1613Касім-хан Чішті1613—1617Ібрагім-хан1617—1624Махабат-хан1625—1626Мукаррам-хан1626—1627Фідаї-хан1627—1628Касім-хан Джувайні1628—1632Азам-хан Мір Мухаммед Бакар1632—1635Іслам-хан II1635—1639Шах Шуджа1639—1660Мір Джумла IIТравень 1660 — 30 березня 1663Шаїста-ханБерезень 1664—1678Фідаї-хан (Азам-хан Кока)1678Мухаммад Азам Шах1678—1679Шаїста-хан1679—1688Хан-і-Джахан Бахадур-хан1688—1689Ібрагім-хан1689—1697Азім уш-Шан1697—1712Хан-і-Джахан1712—1713Джаханґір-Шах Багадур (Фархунда-Сійяр)Лютий 1713 — травень 1713Музаффар Джанг Мір Джумла1713—1716Муршід Кулі-хан1717—1727Шуджа уд-Дін1727—1739Сарфараз-хан1739—1740Аліварді-хан1740—1756Сірадж уд-Даула1756 — 2 липня 1757
Примітки