Історія освіти Хорольщини
Освіта козацькі часи
Історія освіти Хорольщини починається в XVI-XVII ст. За Компутом, 1723 року в Хоролі при Воскресенській церкві була школа, в ній дяк Афанасій Пукаленко, а при Свято-Пречистенській церкві викладав дяк Антон Іваненко, у с. Вергуни при Хресторіздвяній церкві викладав дяк Данило Додон, у с. Шишаки при Свято-Пречистенській церкві була школа, а в ній дяк Василь Василенко, у с. Стара Аврамівка при Свято-Георгіївській церкві також діяла школа, в ній дяк Петро Спиця, у селі Ковалі при Свято-Михайлівській церкві у школі навчав дітей дяк Остап Клепаченко, при Троїцькій церкві с. Вишняки у школі викладав дяк Іван Григоренко. За матеріалами ревізії Хорольської сотні Миргородського полку від 27 липня 1738 року, в Хоролі, як сотенному містечку, було чотири школи.
У 1760—1762 роках лубенський полковник І. Кулябко наказав сотенним правлінням усіх дітей, козацьких синів, здібних до науки, посилати в парафіяльні школи, а «нездібних і у літах перерослих» навчати військових справ. Ініціативу Кулябки схвалив гетьман Кирило Розумовський, і у 1765 році генеральна військова канцелярія розіслала аналогічні розпорядження до всіх полків. Саме в цей час активно відкриваються парафіяльні школи у Хорольському краї, бо населені пункти Хорольщини відносилися відповідно до Миргородського та Лубенського полків.
Розвиток освіти в XIX ст. — на поч. ХХ ст.
На кінець XVIII століття парафіяльні школи припинили своє існування, оскільки не були передбачені церковними штатами.
Після 1803 року знову почали відкриватися парафіяльні школи згідно з правилами Міністерства народної освіти.
Активну участь у відкритті сільських парафіяльних шкіл взяли місцеві прогресивні діячі: П. В. Капніст у Трубайцях (1800 р.), М. А. Цертелєв у с. Андріївці (1838), І. В. Капніст у с. Бригадирівці (1842) та інші.
У Хоролі у 1813 році засноване перше на Хорольщині приватне однокласне повітове чоловіче училище. Ще через 20 років у Хоролі відкрили приходське чоловіче училище. Існували на початку XIX ст. приходські училища у с. Новоаврамівці і Шишаках.
Систематично в Хоролі проводилися педагогічні з'їзди для вчителів народних училищ Хорольського повіту.
На 1 січня 1876 в Хоролі і повіті існувало 33 початкові народні училища, в тому числі церковно-парафіяльні школи. З них 6 училищ у місті та повіті. Серед них: міське приходське училище утримувалося за рахунок міста, приватне училище, утримуване дочкою купця Олександрою Шеліховою, міське Покровське училище утримувалося за рахунок церковного попечительства з допомогою від земства, приватне училище, утримуване дворянкою Марією Маньківською, приватне училище дворянки Єлизавети Федяєвої, церковно-парафіяльна школа утримувалася псаломником Хорольської Соборно-Успенської церкви Омеляном Діонісьєвим. Три інші училища, у яких розпочиналися заняття, до кінця року закрилися. Власниці двох виїхали з Хорола, третя утриманка померла.
У 1876 році постановою Хорольського земського зібрання відкрито трикласну жіночу прогімназію з четвертим підготовчим класом.
На 1900 р. навчанням було охоплено лише половину учнів тодішнього Хорольського повіту, а саме із 12216 дітей шкільного віку відвідували школи лише 5958 дітей.
Існували на Хорольщині, різні навчальні майстерні для здобуття професії, які відіграли важливу роль у справі професійної освіти. У 1897 році відкриті повітовим земством Хорольська слюсарно-ковальська навчальна майстерня і Софинська навчальна столярно-колісна майстерня. У 1912 році ним же відкрита Покровськобагачанська навчальна ткацька майстерня, а 1915 року — Хорольська рукодільна майстерня. Місцевими сільськогосподарськими товариствами відкриті: 1911 року у с. Вергуни — навчальна шевська майстерня, 1913 року — Новоіванівська навчальна ткацька майстерня, 1915 року — Кузубо-Єлизаветівська ковальсько-слюсарна майстерня, кушнірська навчальна майстерня у с. Вергуни, шевська майстерня у с. Трубайцях.
Типовими приміщеннями для сільських шкіл були великі глинобитні сільські хати, вкриті очеретом або соломою. Саме такі будівлі були у селах Бутівці, Штомпелівка та інших.
1908 року в Хоролі відкрили дворічні учительські курси, які в 1921 році були реорганізовані в педшколу, а в 1922 році — в педкурси. Цього ж року дозволялося відкрити в Хоролі реальне училище.
У 1910 році міська влада збудувала двоповерхове приміщення, у якому з 1916 року була влаштована приватна гімназія Гладуна, в якій навчалося до 200 учнів.
1913 року асигнування на освіту складали 298,7 тисяч крб. Місто мало чотирикласну школу — одну, земські двокласні — чотири, а у повіті однокласних шкіл — 128, церковно-парафіяльних — 53, шкіл грамоти — 1. Всього — 187 шкіл. Учнів — 10 987. Одна школа приходилася на 1028 душ населення, друге місце після Лубен в губернії. Із 100 дітей навчалися — 64. Число шкільних і народних бібліотек — 123, перше місце в губернії.
На 1914 рік у Хоролі були такі училища: Хорольське реальне училище, восьмикласна жіноча гімназія, вище початкове чоловіче училище імені імператора Олександра І Благословенного, перше міське приходське училище, друге міське приходське училище, міське початкове жіноче училище, церковно-парафіяльна жіноча школа при Миколаївській церкві. Діяла училищна рада і повітове відділення єпархіальної училищної ради.
Станом на січень 1917 року розвиток освіти в місті та повіті був таким:
1. Нижчих початкових шкіл: трьохкласних — 3, двокласних — 6, однокласних — 133. Число комплектів у них: у місті — 11, у селі — 253. Всього — 264.
2. Церковно-парафіяльних шкіл: у місті — 4, у селах — 52. У школах було учнів всього 14293, в тому числі: а) у нижчих початкових школах — 11 388 (відсоток дівчат — 31,6); б) у школах церковно-парафіяльних — 2905 (відсоток дівчат — 52,2). Відсоток дівчат у всіх школах — 35,8.
На 100 дітей шкільного віку залишилось поза школою — 34,7. На одну школу припадало учнів у всьому повіті 72,2. Число вчителів — 278, на 100 вчителів було 27 чоловіків і 73 жінки. На 100 нижчих початкових шкіл було приміщень власних — 85,2 %, найманих — 14,8 %.
Число вчителів: у місті — 8 (з неповним освітнім цензом — 2), у селах також 8 (з неповним освітнім цензом — 8). Були в місті одні педагогічні курси — 30 слухачів. Грамотність загальна — 24,6 %, у жінок — 9,6 %, у чоловіків — 39 %.
Розвиток освіти в Радянські часи
5 квітня 1919 року Хорольський повітвиконком ухвалив рішення щодо охоплення всіх дітей шкільного віку навчанням.
Створювалися різного роду освітні курси, дошкільні виховні заклади, дитячі майданчики і ясла. У Хоролі було відкрито дитячий клуб «Будинок майбутніх громадян».
У 1919 році припинили своє існування Хорольське реальне училище, а у 1920 Хорольська жіноча гімназія та інші заклади освіти. По селах всі народні училища, земські школи та гімназії на початку 20-х років були реорганізовані в початкові та семирічні школи. З жовтня 1920 року створено трудові семирічні школи № 1 та № 2 в місті Хоролі в гарних приміщеннях та з непоганою навчально-матеріальною базою. Діяло Хорольське ремісниче училище.
1919 року в Хоролі у поміщицькому маєтку був створений Дитячий будинок і Дитяче містечко. Діти з патронату навчалися в місцевих початкових та семирічних школах. Відкриті в цей час семирічні школи в Андріївці, Грушиному, Новоаврамівці, Покровській Багачці, Староаврамівці, Шишаках.
На селах під школи часто надавали приміщення панських будинків, зокрема у Хвощівці, Орликівщині.
З 1932 року опорною школою в районі була перша школа, яка одержала назву зразкової.
Із середини 30-х років в районі діяло 7 середніх шкіл, з них три у Хоролі: перша (1935); друга (1933), четверта (1937), а також Покровськобагачанська, Новоаврамівська, Шишаківська, а з 1939 року Андріївська.
Жертвами сталінських репресій стали 11 вчителів Хорольського району.
Напередодні війни в середніх школах навчалося близько 3123 дітей, 18 неповних середніх шкіл — у них 3864 учні, 34 початкових школи — у них 5013 дітей. Разом 12 тисяч школярів.
У Хоролі була школа медичних сестер, технікум механізації сільського господарства, учкомбінат, що готував для народного господарства трактористів, комбайнерів, водіїв.
У роки війни приміщення шкіл міста відразу були зайняті під різні військові об'єкти. З липня 1941 року учні та вчителі брали участь у зборі врожаю. Понад 300 педагогів та 4150 учнів працювали в колгоспах на різних роботах.
Евакуювати школи і шкільне майно не вдалося.
Більшість випускників шкіл та інших навчальних закладів, учителів та викладачів призовного віку були мобілізовані в армію.
У роки окупації вересень (1941—вересень 1943) перша хорольська школа була зайнята німецькими військами, друга і п'ята школи — лазаретом для військовополонених, четверта — комендатурою. Припинили навчання і були зайняті приміщення технікуму механізації сільського господарства, школи ФЗН № 3 та інші об'єкти. Під час окупації майже всі школи району не функціонували, за виключенням кількох спроб у 1942 році навчання дітей німецької мови.
При відступі німці спалили шкільні приміщення, знищували навчальне приладдя і майно. Згідно акту від 22 квітня 1944 року збитки нанесені німецько-фашистськими загарбниками закладам освіти складали 1 млн. 545 тисяч 500 крб.
Із визволенням міста та району розпочалася робота по відновленню навчання у школах та інших навчальних закладах.
10 жовтня 1943 року відбулася конференція вчителів району на якій було вирішено відкрити три середні школи: в Хоролі, Шишаках і Новоаврамівці.
З 1 жовтня 1944 року розпочалися заняття в Хорольському технікумі механізації сільського господарства, а з початком 1945 року почала діяти школа ФЗН № 3 Наркомату трудових резервів.
Учителі, що навчали дітей у роки війни, були нагороджені медаллю «За доблестный труд в годы Великой Отечественной войны 1941—1945 годы».
Станом на 2 вересня 1946 року 57 шкіл району відкрили свої двері 8585 учням. У місті діяли дві середні (№ 1, № 2) й одна неповна середня школа (№ 3).
У 1957—1961 роках семирічні школи в деяких селах стали восьмирічними: Мусіївська — у 1957; Бригадирівська — у 1958; Грушинська — у 1960 році. З 1957 року середньою стала Трубайцівська семирічна школа. У 1960 році в ряді сіл були відкриті вечірні школи, які з 1963 року стали консультпунктами Хорольської районної заочної школи. Діяв у Хоролі дитячий будинок. Працювала Хорольська вечірня школа робітничої молоді, дитячо-юнацька спортивна школа. Будинок піонерів був відомий на всю республіку технічною творчістю гуртківців.
У середині 50-х років частина вчителів Хорольщини були відзначені орденами і медалями, а Сметанко Ольга Микитівна, Кузьміна Ніна Микитівна та Гапоненко Оксана Матвіївна були нагороджені орденами Леніна.
У першій половині 60-х років на Хорольщині запроваджені табори праці і відпочинку переважно для школярів міста.
Авторитетом і повагою користувалися в с. Покровська Багачка заслужена вчителька Української РСР Мороз Ірина Григорівна та заслужений працівник культури України Книш Марія Дмитрівна.
Учитель Закревський П. І. у с. Трубайці заснував краєзнавчий музей. В приміщенні середньої школи № 2 відкрито краєзнавчий музей, завідував ним Макар Миколайович Хвиль.
Добре в 60-ті роки в районі розвивалася туристсько-краєзнавча робота, команди Хорольського району неодноразово були переможцями обласних змагань. Серед школярів розвивалися види спорту: баскетбол, гандбол, футбол.
У 1965—1991 роках на Хорольщині, почали будувати нові приміщення шкіл, особливо на селі. У всіх школах Хорольщини навчання проводилося виключно українською мовою. Зменшувалася кількість учнів внаслідок зниження природного приросту населення і, як наслідок, відбувався процес закриття малокомплектних, переважно початкових шкіл.
Кращим з кращих учителів: Карпу Остаповичу Ходосову, учителю української мови та літератури, та Ірині Григорівни Мороз з Покровської Багачки присвоєне звання «Заслужений учитель Української РСР».