Білоруська народна демонологія — комплекс уявлень білорусів про демонів, духів, нечисті сили і людей, які наділені надприродними здібностями.

На підставі даних нижчої міфології можна зробити висновки щодо психології, менталітету, рівня освіченості, релігійності народу в певний період і в певному регіоні, а на підставі порівняння даних різних часів і регіонів — їх еволюції і схожість. Демонологічні подання є дуже стійкими протягом століть, тому вони можуть говорити про світогляд людей тих часів, якщо такі відомості не записувалися в письмових джерелах.

Слов'янський фольклор, як відомо, не захопив реально зафіксованих (в усній або письмовій традиції) дохристиянських оповідних міфів про верховних божествах і героїв-першопредків, які брали участь у створенні світу. Тому єдиним (по-справжньому масовим і надійним) джерелом для реконструкції персонажів міфологічної системи, де були б відображені сліди давнього світогляду слов'ян, залишається так звана «нижча» міфологія.

Демонологічними уявленнями просочені буквально всі сторони традиційної культури і побуту. Вони є важливою базою для вивчення етичних і естетичних цінностей народу, реконструкції традиційної картини світу. Згідно однієї з легенд, демони, духи, демони походять від ангелів, яких Бог скинув на землю за спробу влаштувати бунт проти його влади. Біси потрапляли в ліси, водойми, людські садиби і ставали, відповідно, лешими, вадзянікамі, будинковими.

У білоруських демонологічних уявленнях простежується прямий зв'язок між ступенем віддаленості місця проживання від лукавого людського житла і ступенем його неподобства і ворожнечі до людини. Якщо біси-мешканці «свого» простору можуть сприяти діяльності людини (за умови, що їхні цілі збігаються), то мешканці «чужого» — лісу, водойм і т. д. — відносяться до людини переважно як до порушника їх власного простору, якого необхідно покарати.

Проблеми етнологічного вивчення 

Верифікація джерел Білоруська міфологія як наука сьогодні перебуває в складному становищі. З одного боку, ученими вже доведено, що ряд міфологічних персонажів з'явилися переважно як результат кабінетних реконструкцій дослідників другої половини XIX ст., в першу чергу П. Шпилевського. До таких персонажів можуть бути віднесені Возила, Ваструха, Любмел, Бордзя, Кумяльган, Яркун, Гарцукі та ін. З іншого боку, продовжують виходити підручники та навчальні посібники, монографії та енциклопедичні видання, де ці досягнення науки залишилися «непоміченими», і вчені продовжують з ентузіазмом міркувати про те, чого не було.

Ідентифікація персонажа У 1930-ті рр. польський етнограф К. Машиньскі вперше сформулював одну з головних методологічних проблем у вивченні народної демонології: це значна ступінь варіювання повір'їв про одному і тому ж персонажі в різних локальних зонах, що створює складності для розпізнавання окремого типу демона. Кожен конкретний образ характеризуються певним місцевості особливим складом ознак і мотивів, з яких одні — провідні, а інші — периферійні: на одній території відомо всього кілька характерних рис, які притаманні конкретній образу, а на інший фіксується цілий спектр мотивів і ознак. Часто коло міфологічних характеристик залишається ніби колишнім, але ім'я демона змінилося, — а це вже ставить завдання визначити, той самий персонажний тип або вже інший образ.

Машиньскі стверджував, що, підсумовуючи все почуте про конкретного демона від народу в різних регіонах, етнограф відтворює його повний образ, який насправді може сильно відрізнятися від реально зафіксованих в одному селі уявлень про нього. В результаті нерідко дослідник втрачає ясність, що він має справу з варіантом того ж самого персонажного типу або з іншою категорією демонічних істот.

Наявність пізнавального ім'я не завжди є надійною основою для ідентифікації конкретного образу. Таки чином, ім'я може бути визнана досить суттєвою, але не абсолютною (і не єдиною) ознакою у процедурі ідентифікації демонічного образу.

Давно помічено, що кожен образ «нижчої» міфології складається з блоку певних мотивів (властивостей), але кожен мотив окремо ніколи не є приналежністю одного єдиного персонажа, а включається в набір ознак то одного, то іншого способу. Машиньскі зазначає, що демонологічні мотиви мігрують, існуючи як би незалежно від назв конкретних персонажів. Це ставить цілий ряд питань про характер співвідношення слова і поняття у демонологічної системі.

Таким чином, єдиним надійним способом ідентифікації можна визнати визначення демонологічного персонажу як сукупності ознак (функцій, мотивів), які складають ядро ідентифікуючого мінімуму характеристик і на основі якого можна відрізнити один персонажній тип від іншого.

Типологічна локалізація і класифікація Від вирішення проблеми ідентифікації залежить і розробка принципів класифікації демонологічних персонажів, яка на сьогоднішній день залишається найменш розробленою. Жодна із запропонованих до теперішнього часу класифікацій не може бути поки визнана цілком задовільною.

Виходячи з цього, персонажа можна класифікувати по різному: за місцем проживання; щодо основної функції; за ступенем міфологічності образу (К. Машиньскі); за ступенем ірреальності демонологічного персонажа (В. А. Черепанова); за демонологічної персоніфікації — як соціальне явище (Л. Пелка).

Але це систематизація нечистої сили працює недостатньо ефективно, так як через амбівалентність персонажів інформація про них може виявитися в різних рубриках та розділах книги, що створює значні труднощі при описі, аналізі та пошуку даних.

Невдачі з класифікацією пов'язані із загальними проблемами вивчення народної демонології — покладена в основу класифікаційної системи одна прикмета (навіть сама головна) не може служити достатнім критерієм для виділення стійкого і неповторного персонажного типу. Необхідно враховувати всі найбільш характерні ознаки, інакше один і той же персонаж неминуче буде потрапляти в різні рубрики.

Нижча міфологія включає як самостійні парадигми не тільки демонів, що традиційно виділяються, але і персонажів з менш вираженим міфологічним статусом, тобто духів, які не наділені конкретним ім'ям і які не мають яскраво виражених індивідуальних характеристик. Облік таких «периферійних» персонажів у загальному складі демонології виявляється дуже істотним для системи вірувань у цілому.

Крім того, необхідно враховувати і окремі демонологічні ознаки персонажів інших рівнів.

Походження Для будь-якого персонажа відомості про його походження виявляються дуже важливими. Частина добре відомих мотивів походження персонажів зазвичай враховується у дослідженнях з народної демонології, але на думку фахівців (Е. В. Померанцева, Н. В. Толстой, М. Власова, В. С. Кузнєцова), вони сходять до відносно пізніх апокрифічних сказань. Серед них відомі у фольклорі перекази про походження демонічної раті від повалених Богом з небес ангелів; або походять з «потаємний дітей» Адама, яких він сховав від очей Всевишнього; або сам чорт створив для себе нечистих духів-посібників, розбризкуючи краплі води або висікаючи з каменів іскри.

Головною ознакою демонів, згідно з народними уявленнями, є їх буденне (а не божественне) походження і виразно помітний зв'язок зі світом померлих.

Сучасні дослідники згодні з міфологічним концептом Д. К. Зеленіна, який пояснює демонологізацію душ людей, що померли «не своєю» смертю. Він знаходить підтвердження в масовому матеріалі і роз'яснює походження деяких персонажів.

Класифікація

Духи дому та садиби Домовик Хлеўнік Овиннік (еўнік, асетнік) Гуменнік Пуннік Банник (лазеннік, банник) Кікімора (вешчыца)

Духи природного простору Лісовик (лісовик, льоші, лісовий дід) Водяний Русалка (русаўка, вадзяніца, казытка, купалка, галка)

Люди-біси Ваўкалак (вовкулак, ваўкалека) Вупыр Відьма (чаклунка) Чорт (диявол, сатана, нечистий дух) Люцыпар (Анцыпар, Никифор)

Духи хвороби Лихоманка Холера Чума Нічниці

Див. також Білоруська міфологія Білоруський фольклор

Примітки

Джерела Т. А. Навагродскі [і інш.] Этналогія Беларусі: традыцыйная культура насельніцтва ў гістарычнай перспектыве. Вучэб.-метад. дапам. — Мінск, БДУ, 2009. — 335 с. іл. ISBN 978-985-518-121-8

Левкиевская, Е. Е. Механизмы создания мифологических фантомов в «Белорусских народных преданиях» П. Древлянского / Е. Е. Левкиевская. Рукописи, которых не было. Подделки в области славянского фольклора. М., 2002. Богданович А. Е. Пережитки древнего миросозерцания у белорусов. Гродно, 1895.

Література Беларуская міфалогія / уклад. У. А. Васілевіч. Мінск, 2001. Беларускі фальклор: энцыклапедыя. Мінск, 2005. Т. 1; 2006. Т. 2. Беларуская міфалогія: энцыкл. слоўн. Мінск, 2004. Бобровский П. Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального штаба. Гродненская губерния. Часть 1. СПб., 1863. Богданович А. Е. Пережитки древнего миросозерцания у белорусов. Гродно, 1895. Виноградова, Л. Н. Народная демонология и мифо-ритуальная традиция славян / Л. Н. Виноградова. М., 2000. Вуглік, І. Р. Міфалогія беларусаў : навучальна-метадычны дапаможнік / І. Р. Вуглік. — Мінск: Сучасныя веды, 2005. — 151 с. Добровольский В. Н. Народные сказания о самоубийцах // Живая старина. Кн. II. СПб., 1894. Левкиевская, Е. Е. Механизмы создания мифологических фантомов в «Белорусских народных преданиях» П. Древлянского / Е. Е. Левкиевская. Рукописи, которых не было. Подделки в области славянского фольклора. М., 2002. Ляцкий, Е. А. Представления белоруса о нечистой силе / Е. А. Ляцкий // Этнографическое обозрение. 1890. № 4. Народная духоўная культура Брагіншчыны: фальклорна-этнаграфічны зборнік / склад.: В. С. Новак, У. І. Коваль / навук. рэцэнзенты: А. У. Марозаў, А. С. Ліс. — Гомель: Белдрук, 2007. — 240 с.: іл. Народная духоўная спадчына Гомельскага раёна / Укладанне, сістэматызацыя, тэксталагічная праца В. С. Новак. Гомель: ААТ «Полеспечать». 2007. — 456 с.: іл. Никифоровский, Н. Я. Нечистики. Свод простонародных в Витебской Белоруссии сказаний о нечистой силе / Н. Я. Никифоровский. Вильно, 1907. Пяткевіч Ч. Рэчыцкае Палессе / Уклад., прадм. У. Васілевіча. Мінск: «Беларускі кнігазбор», 2004. 670, с. іл. 21 см. Романов, Е. Р. Белорусский сборник / Е. Р. Романов. Вып. 4. Витебск, 1891 ; Вып. 8. Быт белоруса. Вильно, 1912. Россия: Полное географическое описание нашего отечества. Том девятый. Верхнее Поднепровье и Белоруссия / Под. ред. В. П. Семёнова. СПб., 1905. Сержпутоўскі А. К. Прымхі і забабоны беларусаў-палешукоў / прадм. У. К. Касько; маст. В. Р. Мішчанка. — Мн.: Універсітэцкае, 1998. — 301 с. Славянская мифология: энцикл. слов. М., 1995. Славянские древности: этнолингвист. слов. :в 3т. М.,1995. Т. 1 ; М., 1999. Т. 3 ; М., 2004. Т. 2. Цебриков М. Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального штаба. Смоленская губерния. СПб., 1862. Эремич М. Очерки белорусского Полесья / составил Иван Эремич. — Вильна: в Типографии М. Ромма, 1868. — 89 с. Шамак, А. А. Міфалогія беларусаў / А. А. Шамак. Мінск, 2005. Шейн П. В. Материалы для изучения быта и языка русского населения Северо-Западного края, собранные и приведённые в порядок П. В. Шейном. Т. 3. СПб., 1902. Federowski M. Lud bialoruski na Rusi Litewskiej: materyaly do etnografii slowianskiej zgromadzone w latach 1877—1905. T. 1. Wiara, wierzenia i przesady z okolic Wolkowyska, Slonima, Lidy i Sokolki. Krakow, 1897.