Сапогі́в — село в Україні, у Борщівській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване в центральній частині району. Було центром однойменної сільради.
Населення — 826 осіб (2007).
У Сапогові збереглися унікальні зразки давньої народної вишивки. У Сапогові — вхід до гіпсової печери Ювілейна.
Також є Сапогівський ботанічний заказник, зростають Сапогівські буки.
Географія
Село розташоване на відстані 372 км від Києва, 98 км — від обласного центру міста Тернополя та 8 км від міста Борщів.
Історія
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки скіфського часів
Перша писемна згадка — 1428 року. Є щонайменше дві версії походження назви села. Згідно з першою, за легендою тут проживали шевці, які шили взуття для потреб галицьких князів. Інша версія — назва села походить від слов'янського прізвища Сапог (Чобіт). Враховуючи ту обставину, що дана назва є класичним присвійним прикметником, найімовірніше вона походить від поширеного шляхетського прізвища СапѢга (Сапіга) з чергуванням звуків «і» та «о» за правилами української мови.
1704 року в Сапогові діяв загін опришків під проводом Пискливого.
Діяли «Просвіта», «Луг», «Сільський господар» та інші українські товариства, кооператива.
До 19 липня 2020 р. належало до Борщівського району.
З 20 листопада 2020 р. належить до Борщівської міської громадиПерша сесія Борщівської міської ради VIII скликання // Борщівська міська рада, 25 листопада 2020 р..
Населення
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким :
+МоваЧисло ос.Відсоток українська 99,89 молдовська 0,11+
Пам'ятки
церква святого Миколая (1777, реставрована 1989, ПЦУ), церква Перенесення мощей святого Миколая (2014, мурована, УГКЦ).
Пам'ятники Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1990), насипано символічну могилу УСС (1991), могилу на місці перепоховання вояків УПА (1993).
Соціальна сфера
Працюють ЗОШ 1-2 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, завод мінеральної води, торговельний заклад.
У жовтні 2016 року до села підведено газогін. // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 28 жовтня.
Культура
Фольклор
У селі побутувала народна казка «Як горобчики гостювали». Під час фольклористичної експедиції у 1883 році її записав Іван Ляторовський. Поміщена у антології «Казки Західного Поділля» (1994, укладач — Петро Медведик).
1883 року Дмитро Шимчук записав ряд народних анекдотів у селі, зокрема "Парубок", "Шах", "Не віддана", "За що?", "Перекупка", "Яку сам власть мав, таку друrому дав", "Як чоловік умер через жону", "Жид сьвідком", "Брехун і підбрехун" поміщених відтак у "Етнографічному збірнику"Етноrрафічний з6ірник. Львів, 1899. Т. VI: Галицько-руські анекдоти. ст 25, 32, 53, 98, 125-126, 130-222, 320-324..
Відомі люди
Народилися Чолган Іларіон Іванович (1918–2004) — український письменник, драматург, член Спілки письменників України.
Працювали Душпастирював фольклорист о. Іван Ляторовський.
перебували фольклористки сестри Людмила і Меланія Ляторовські, громадська діячка А. Фіґус-Ралько.
Примітки
Література
Б. Мельничук, В. Уніят. Сапогів // Розпорядження Ради Міністрів Української РСР № 611 р. від 2 серпня 1971 року [Текст] : список пам'яток природи республіканського значення, що беруться під охорону держави - печера "Оптимістична" с. Королівка Борщів. р-ну; печера "Озерна" с. Стрілківці Борщів. р-ну; печера "Млинки" с. Залісся Чортків. р-ну; печера "Перлина" с. Крутилів Гусятин. р-ну; печера "Ювілейна" с. Сапогів Борщів. р-ну; печера "Вертеба" с. Більче-Золоте Борщів. р-ну // Збірник постанов і розпорядженнь уряду УРСР. — 1971. — № 8 (21 лип. ; 2-9 серп.). — S. 305.