Худи́ківці — село в Україні, у Мельнице-Подільській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Дністер, на півдні району.
Населення — 632 особи (2014).
На околиці села є Худиківське відслонення нижньокрейдових відкладів.
Географія
Село розташоване на відстані 376 км від Києва, 111 км — від обласного центру міста Тернополя та 21 км від міста Борщів.
До села приєднаний хутір Колонія, належав хутір Під Лісом. Хутір Колонія розташований за 2 км на північ від села. У березні 1949 року на хуторі було 17 дворів (68 осіб); у лютому 1952 р. – 13 дворів (62 особи). Хутір був залишений для обслуговування тваринницької ферми колгоспу.
Під Лісом — хутір, приєднаний до села Худиківці. Розташований за 4 км на північ від нього. У 1951 році на хуторі було 2 двори (6 осіб); тоді ж хутір вилучений із облікових даних у зв’язку з переселенням жителів у Худиківці.
Історія
На території села знайдено кістки мамонта, залишки давніх городищ та поховань.
Відоме з 15 століття. Перша письмова згадка – 1410 рік. М. Крищук пов'язує назву села з прізвищем Худик (Худиковський).
Протягом 19 століття і до початку Другої світової війни селом володіли графи Лянцкоронські. Селяни здавна займалися переважно землеробством і тваринництвом.
Діяли «Просвіта», «Луг», «Сільський господар» та інші товариства, кооператива.
Під час повеней 1941 і 2008 село було практично повністю затоплене.
До 2015 було центром Худиківської сільської ради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Мельнице-Подільської селищної громади.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Мельнице-Подільської селищної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Борщівського району, село увійшло до складу Тернопільського району.
Населення
У 1810 році в селі було 108 родин, 103 житлових будинки і 511 мешканцівАкт передачі Тернопільського краю Австрією Росії (Leschyński Jan. Rzady Rosyjskie w kraju Tarnopolskim. 1809–1815. — Kraków, Warszawa, 1903. — S. 198–204). Лещинський Ян. Російський уряд в Тернопільському краї. 1809–1815. — Краків, Варшава, 1903. — С. 198–204..
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 808 осіб, з яких 348 чоловіків та 460 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 691 особа.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 99,14 % російська 0,72 % молдовська 0,14 %
Село розташоване на території наддністрянського (опільського) говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Худиківцях:
а-ціба («уживають, щоб відігнати собаку»), билинь («коротка частина ціпа, якою молотять»), біль («білий гриб; біляк»), бодляк («будяк»), бохончик, бохонец («буханець хліба»), бубнист, бубніст («бубняр»), бунт («кілька низок (шарів) тютюну, зв'язаних докупи»), бусько («лелека»), возівня («приміщення для воза»), галимбец («молочний суп із кукурудзяного борошна»), галунка («крашанка»), головка («маточина; середня частина колеса»), горн («комин печі у хаті»), ґарґоню («жоржина»), добинька («довбня; колода, на якій рубають дрова»), замисник («полиця для посуду; мисник»), кантапуня («рогатка»), каравишня («сорт великих вишень»), кічка («передня чи задня частина воза»), корито («ночви»), коцювилно («держак»), лівак («шульга»), марциз («нарцис»), під («горище над хатою»), повонея («півонія»), постіль («ліжко»), прунькє («сорт великих червоних слив»), таркатий («рябий, плямистий, про бика чи корову»), трачиня («тирса»), трепета («осика»), трунво («труна»), цвігай («ситник, оситняк»), цимбаліста («той, хто грає на цимбалах»), шараґі («козел для різання дров»), швара («низка тютюну»).
Економіка
У селі був торговельний заклад.
1880 року у власності поміщика було: орної землі – 427, луків і городів – 232, пасовиськ – 29, лісів – 79 морґів. У власності селян: орної землі – 713, луків і городів – 123, пасовиськ – 25 морґів.
Відомо, що 1925 року працював млин власника Можема Шехтера.
Освіта Працювала ЗОШ 1-2 ступ. до вересня 2026 року, була бібліотека.
Перша школа збудована у 1880 році, нині у цьому приміщенні функціонує сільська рада.
Культура
У 2004 році під час пожежі згорів сільський клуб, в якому була розташована школа.
Худиківці здавна славилися вишивками й ткацтвом.
Традиціі:
Шопка (вертеп)- театральна вистава, організована селянами під час Різдва.
Колядники, добровольці, які колядують в кожній хаті під час різдвяних свят.
Маланка - постанова, в якій перебрані хлопці «пляшуть» до незаміжніх дівчат в їх хаті 13 січня (день св. Меланії за старим календарем).
Охорона здоров'я
У селі є ФАП.
Пам'ятки
Є церква святої Параскеви Терновської (1702), капличка (1998).
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965), встановлено пам'ятний хрест воякам УПА (1992).
Є каплиця СВЯТОГО Володимира на Колонії.
Відомі люди Народилися лірник-співак Й. Ковдраш. Берник Мирон Степанович (22 вересня 1944) — електромонтер, громадський діяч. Депутат Тернопільської обласної ради 4-го скликання (від 2002). Закінчив Кам'янець-Подільський індустріальний технікум. Від 1980 працює електромонтером Борщівського району електромереж. Від 1996 — голова районної організації НРУДацко О. Берник Мирон Степанович // .
Світлини
Примітки
Джерела
"Моє Поділля! Барвінковий краю!" [Текст] : під такою назвою відбулася літ. зустріч з поетесою Г. Костів-Гускою у Худиків. ЗОШ І-ІІІ ступенів Борщів. р-ну / Н. Савчук // Свобода плюс Тернопільщина. — 2019. — № 26 (29 берез.). — С. 4 : фот.