Радянська окупація Латвії в 1940 році — визнаний Європейським судом із прав людини, урядом Латвії,The Occupation of Latvia at Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Latvia Держдепартаментом США«U.S.-Baltic Relations: Celebrating 85 Years of Friendship» at state.gov та Європейським СоюзомMotion for a resolution on the Situation in Estonia by EU термін на позначення військової окупації Латвійської Республіки Радянським Союзом відповідно до положень пакту Молотова — Ріббентропа, укладеного з нацистською Німеччиною у 1939 році.The World Book Encyclopedia ISBN 0-7166-0103-6«Soviet occupation of the Baltic States» at Encyclopædia BritannicaThe History of the Baltic States by Kevin O'Connor ISBN 0-313-32355-0
Коли з німецьким вторгненням у Польщу у вересні 1939 року почалася Друга світова війна, Латвія вже підпадала під сферу впливу СРСР за пактом Молотова — Ріббентропа і його секретним додатковим протоколом від серпня 1939.«The Soviet occupation and incorporation of Latvia» at Encyclopædia Britannica
Унаслідок спричиненої Перебудовою переоцінки радянської історії СРСР у 1989 році засудив секретний протокол між нацистською Німеччиною і ним самим 1939 року, що призвів до вторгнення і окупації трьох країн Балтії, в тому числі Латвії.The Forty-Third Session of the UN Sub-Commission at Google Scholar Попри те, що Росія визнала в договорі з Литвою ще до розпаду Радянського Союзу негативний вплив останнього на суверенітет Литви, відносно Естонії чи Латвії ніякого такого російського визнання не існувало, і центральна влада СРСР до самого свого розпуску не визнавала окупації.
У липні 1989 року країна ступила на шлях відновлення своєї незалежності, а після розпаду СРСР у 1991 році суверенітет Латвії було відновлено у повній мірі. 22 серпня 1996 латвійський парламент ухвалив декларацію, в якій стверджувалося, що радянська окупація Латвії 1940 року була військовою окупацією і незаконним приєднанням.CASE OF KONONOV v. LATVIA Європейський суд з прав людини. 17 травня 2010. Процитовано 15 червня 2013.
Передумови
1918–1939: Історична довідка Після російської революції 1917 р. Латвія проголосила свою незалежність 18 листопада 1918 р. Після тривалої війни за незалежність Латвія та Радянська Росія (попередниця Радянського Союзу) підписали мирний договір 11 серпня 1920 р. В його статті 2 Радянська Росія "беззастережно визнає незалежність і суверенітет Латвійської держави і добровільно і назавжди відмовляється від усіх суверенних прав (...) на латвійський народ і територію". Незалежність Латвії була дипломатично визнана Верховною радою союзників (Франція, Велика Британія, Італія, Японія, Бельгія) 26 січня 1921 р. Інші держави наслідували цей приклад. 22 вересня 1921 р. Латвія була прийнята до складу Ліги Націй і залишалася її членом до офіційного розпуску Ліги в 1946 р. 5 лютого 1932 р. Було підписано Договір про ненапад з Радянським Союзом, заснований на Договорі від 11 серпня 1920 р., основні положення якого незмінно і на всі часи складають міцну основу відносин двох держав.
Відповідні договори між СРСР та Латвією До Другої світової війни Латвійська Республіка та СРСР підписали та ратифікували такі договори:
Пакт Келлога – Бріана 27 серпня 1928 р. Пакт Келлога-Бріана про відмову від війни як інструменту національної політикиKellogg-Briand Pact at Yale University
Договір про ненапад Латвія, СРСР 5 лютого 1932 рокуLeague of Nations Treaty Series, 1934, No. 3408, pp. 123–125 and 127
Конвенція про визначення агресії 3 липня 1933 р. вперше в історії міжнародних відносин агресія була визначена в обов'язковому договорі, підписаному в посольстві СРСР в Лондоні СРСР та, зокрема, Латвією.Aggression Defined at Time magazineLeague of Nations Treaty Series, 1934, No. 3391.
Стаття II визначає форми агресії. Агресором визнається та держава, яка першою здійснила одну з таких дій:
Відповідні глави:
Друга: вторгнення збройних сил на територію іншої держави навіть без оголошення війни. Четверта: морська блокада узбережжя або портів іншої держави.
1939–1940: Шлях до втрати незалежности
Німецько-латвійський пакт про ненапад
Німецько-латвійський пакт про ненапад був підписаний у Берліні 7 червня 1939 р. У світлі наступу Німеччини на схід радянський уряд вимагав англо-французької гарантії незалежності країн Балтії під час їх переговорів про союз із західними державами. Уряди Латвії та Естонії, запідозривши радянські наміри, вирішили прийняти пакт про взаємний ненапад з Німеччиною. Німецько-естонський та німецько-латвійський пакти про ненапад були підписані в Берліні 7 червня 1939 р. міністрами закордонних справ Латвії Вільгельмом Мунтерсом і Німеччини Йоахімом фон Ріббентропом. Наступного дня Адольф Гітлер прийняв естонських і латвійських посланників, і в ході цієї бесіди наголосив на підтримці та зміцненні комерційних зв'язків між Німеччиною та країнами Балтії. Ратифікація німецько-латвійського пакту відбулася в Берліні 24 липня 1939 року, і він набув чинності того ж дня. Він був зареєстрований у серії договорів Ліги Націй 24 серпня 1939 року.League of Nations Treaty Series, vol. 198, pp. 106-109.
Німецько-радянський пакт про ненапад
Пакт Молотова – Ріббентропа, підписаний 23 серпня 1939 р., містив секретні протоколи про розподіл територій між Німеччиною та Радянським Союзом. Згідно з цими протоколами, Фінляндія, Естонія, Латвія та Бессарабія потрапляли до сфери інтересів СРСР, а Польща та Литва потрапляли до сфери інтересів Німеччини. Радянський Союз офіційно не визнавав існування цих протоколів, доки під тиском балтійських союзних республік 24 грудня 1989 р. З'їзд народних депутатів СРСР офіційно не визнав таємні угоди і не засудив їх як незаконні та недійсні з моменту їх створення.Jerzy W. Borejsza, Klaus Ziemer, Magdalena Hułas. Totalitarian and Authoritarian Regimes in Europe. Berghahn Books, 2006. Page 521.
Вторгнення в Польщу
Нацистська Німеччина вторглася в Польщу 1 вересня 1939 року.Per Hitler's request, the Soviets transmitted coded messages to support the invading German airforce. Франція та Велика Британія, які за договором зобов'язалися захищати Польщу, відповіли нотами протесту з проханням німців вийти. Після французько-британської нерішучості Британія діяла сама, висунувши двогодинний ультиматум о 9:00 3 вересня, що змусило Францію висунути власний ультиматум. Проте, незважаючи на заяви про існування воєнного стану з Німеччиною, військові конференції 4 — 6 вересня між союзниками визначили, що немає можливості підтримати східний фронт у Польщі. Згодом Франція попросила Велику Британію не бомбити Німеччину, побоюючись воєнних заходів помсти французькому населенню. Було вирішено нічого не робити, щоб не спровокувати перекидання німецьких військ на західний фронт. 12 вересня Чемберлен заявив: "Не поспішайте, оскільки час на нашому боці".Karski, pages 373–392; Chamberlain quote confirmed in two original sources cited in Karski. Покидання Польщі було повним.
Потім Сталін заходився втілювати свою частину Пакту, наказавши 17 вересня Червоній Армії перетнути радянсько-польський кордон під заявленою необхідністю захистити білорусів та українців на території Польщі, яка, як стверджували Ради, "припинила своє існування". на хвилі німецьких успіхів.Moscow dispatched a telegram of congratulations to Berlin on the premature news that Warsaw had fallen to the Nazis. Karski, Jan. The Great Powers and Poland 1919–1945. 1985. University Press of America. Lanham, MD. Потім Сталін запропонував Гітлеру "торг" задля вирішення "балтійської проблеми".These Names Accuse. 1982. Stockholm. "Having learned that Germany after the defeat of the Polish army planned to create the State of Little Poland, Stalin suggested the exchange of Lithuania for two Polish voyevodstva (provinces) with the view of immediately 'solving the Baltic problem' with Hitler's consent. Thus, the second secret protocol, which was signed on September 28 in Moscow, came into being." 28 вересня 1939 р. Німеччина та Радянський Союз, розділивши Польщу, підписали прикордонну угоду, включаючи другий секретний протокол, передаючи Литву Сталіну в обмін на дві польські провінції. Незабаром після цього, 3 жовтня 1939 р., посол Німеччини в Радянському Союзі Фрідріх Вернер фон дер Шуленбург також запропонував Молотову різні зміни в кордонах литовської території, поки "Радянський Союз включить Литву, на чому, як він вважав, була заснована домовленість щодо Литви від початку ".Telegram transmitted October 3, 1939. Documents presented to U.N. General Assembly, September 1948 Згодом Радянський Союз погодився компенсувати нацистській Німеччині 7 500 000 золотих доларів (або 31 500 000 рейхсмарок) за відмову Рейху від своїх "претензій" на литовські території, якими він мав спочатку володіти на підставі угоди від 28 вересня.Secret Protocol, signed Moscow, January 10, 1941 by Schulenburg and Molotov. Documents presented to U.N. General Assembly, September 1948
Таким чином, Радянський Союз окупував трохи більше половини всієї польської території, а держави союзників продемонстрували свою неспроможність до військового втручання на Східному фронті. Сталіну не було перешкод, домовитися з Гітлером про досягнення своїх цілей у Прибалтиці.
Балто-радянські відносини восени 1939 р 24 вересня 1939 р. військові кораблі Червоного флоту з'явилися біля північного сусіда Латвії, коло естонських портів, а радянські бомбардувальники розпочали загрозливий патруль над Талліном та сусідньою місцевістю.Moscow's Week at Time on Monday, October 9, 1939 Потім СРСР порушив повітряний простір усіх трьох країн Балтії, здійснюючи масові операції збору розвідданих 25 вересня. Москва вимагала від країн Балтії дозволити СРСР створювати на своїх землях військові бази та розміщувати війська на час європейської війни.The Baltic States: Estonia, Latvia and Lithuania by David J. Smith, Page 24,
Під час переговорів у Москві, 2 жовтня 1939 року, Сталін сказав міністру закордонних справ Латвії Вільгельму Мунтерсу: "Чесно кажу вам, поділ сфер інтересів уже відбувся. Що стосується Німеччини, ми могли б вас окупувати".latvians.com: The Story of Latvia: The Tragedy of 1940 Прибалтика сприйняла цю загрозу серйозно.
Уряд Естонії прийняв ультиматум, підписавши відповідну угоду 28 вересня 1939 р ., Латвія після 5 жовтня 1939 р ., а Литва незабаром після цього, 10 жовтня 1939 р. у справі Латвії її підписали міністр закордонних справ Латвії Вільгельмс Мунтерс та радянський комісар закордонних справ В'ячеслав Молотов. Ратифікаційні документи були вручені в Ризі 11 жовтня 1939 р., і договір набув чинності того ж дня. Він був зареєстрований у серії договорів Ліги Націй 6 листопада 1939 р. Статтями договору були:
Стаття 1 передбачала військову співпрацю між сторонами у разі нападу третьої сторони. Стаття 2 зобов'язувала радянський уряд допомагати уряду Латвії у забезпеченні озброєння. Стаття 3 дозволяла радянському уряду створювати військові та морські бази на території Латвії. Стаття 4 зобов'язувала радянський та латвійський уряди не вступати у військові союзи проти іншої сторони. Стаття 5 передбачала, що договір не зачіпає політичної та економічної систем і суверенітету обох сторін. Стаття 6 стосувалась ратифікації та передбачала, що договір залишається чинним протягом десяти років із можливістю подовження його дії ще на десять років.
Як зазначає Латвійський національний фонд, угода вимагала від Латвії:
орендувати бази Радянському Союзу в Лієпаї, Вентспілсі та Пітрагсі до 1949 року;
будувати спеціальні аеродроми за радянськими вимогами; і надати розміщення радянських військових гарнізонів загальною кількістю 30 000 військовослужбовців.These Names Accuse: Historical Introduction, Part 2