Зимогі́р'я — місто в Україні, адміністративний центр Зимогір'ївської міської громади Алчевського району Луганської області. Від 2020 року — центр територіальної громади.
Знаходиться на тимчасово окупованій території України.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області» увійшло до складу Зимогір'ївської міської громади
Відстань до Луганська залізницею 36 км, шосейними шляхами — 42 км.
Видобування кам'яного вугілля (шахта «Черкаська» ДП «Луганськвугілля»). Збагачувальна фабрика, цегляний завод, залізнична станція.
Географія Розташований по обидва боки річки Лугань (притока Сіверського Дінця) за 15 кілометрів від районного центру (Слов'яносербська). Залізнична станція Зимогір'я на лінії Лиман — Родакове. Зі сходу на захід простягнувся на 17 кілометрів, з півдня на північ — на 8 кілометрів. Площа 49,5 кв.км. Сусідні населені пункти: села Хороше і Петровеньки (вище за течією Лугані) на північному заході, Новогригорівка і Сміле на півночі, Степове, Довге і селище Слов'яносербськ на північному сході, села Новодачне, Суходіл, Мамушеве і Замостя (нижче за течією Лугані) на сході, селища Родакове, Біле, Юріївка на південному сході, Іванівське і Михайлівка на півдні, село Петрівка, селища Криворіжжя, Лозівський, Карпати на південному заході, Яснодольськ на заході.
Історія У XVII сторіччі на місці селища існував зимівник Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового, що згадується як «Черкаський Брід на річці Лугані».
Село Черкаський Брід — 1645 р., селище Черкаське — 1764 р., смт Черкаське — 1938 р., с-ще Зимогір'я — 1956 р.
За даними на 1859 рік у казенному селі Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії мешкало 1892 особи (926 чоловіків та 966 жінок), налічувалось 226 дворових господарств, існувала православна церква.
Станом на 1886 рік у селі, центрі Черкаської волості, мешкало 1755 осіб, налічувалось 295 дворів, існували православна церква та 2 лавки.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2823 осіб (1433 чоловічої статі та 1390 — жіночої), з яких 2785 — православної віри.
Російсько-українська війна
Під час війни на сході України місто потрапило до зони бойових дій. Зимогір'я було зайняте терористами з серпня 2014 року.
27 червня 2022 року, уже під час повномасштабної війни, спалахнув а потім вибухнув розташований в населеному пункті склад боєприпасів окупаційних сил. Напередодні подібна пожежа на сховищі боєприпасів сталась в тимчасово окупованих Сватовому та Хрустальному. Згодом стало відомо, що склад був уражений українськими військовими з установок HIMARS високоточними реактивними снарядами.
Населення За даними перепису 2001 року населення міста становило 11 212 осіб, з них 59,62 % зазначили рідною українську мову, 39,43 % — російську, а 0,95 % — іншу.
Відомі люди Уродженці міста: Малько Іван Сергійович (1916—2015) — Герой Радянського Союзу Семененко Олексій Михайлович (1958) — заслужений журналіст України, віце-президент ФК «Динамо» (Київ) Степанов Михайло Володимирович (1952) — український політик, діяч Соціалістичної партії України.
Примітки
Джерела та література Д. С. Вирський. Зимогір'я // Н. М. Юнда. Зимогір'я // Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с. Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8 Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с. Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
Посилання Офіційний сайт Верховної Ради України Бойовики ЛНР зайняли Зимогір'я та тероризують місцевих мешканців