Вільгельм Роберт Карл Андерсон (, ; 28 жовтня 1880 Мінськ, Російська імперія — 26 березня 1940, Мезерітс-Обравальде, Німеччина) — естонський астрофізик німецького походження, який досліджував фізичну структуру зірок.
Біографія Народився 1880 року в Мінську, в родині етнічних німців. Його молодшими братами були відомий математик Оскар Андерсон (1887—1960) та фольклорист Вальтер Андерсон (1885—1962). Провів частину своєї юності в Казані, де його батько Ніколай Андерсон працював професором фіно-угорських мов в місцевому університеті.
Навчався на математичному факультеті Казанського університету, який закінчив у 1909 році. Упродовж 1910—1920 років працював вчителем фізики спочатку в Самарі, а потім і в Мінську. 1920 року разом з братом Вальтером переїхав до Тарту. У Тартуському університеті отримав диплом магістра астрономії в 1923 році, а в 1927 захистив докторську дисертацію. 1934 року проходив габілітацію, а в 1936 році став професором у Тартуському університеті. В 1939 році, як і більшість балтійських німців був переселений до Німеччини, де невдовзі помер у санаторії в Мезерітс-Обравальде.
Андерсон найбільш відомий своїм дослідженням маси білих карликів.
Вибрані праці Über die Existenzmöglichkeit von kosmischem Staube in der Sonnenkorona. Zeitschrift für Physik 28, Berlin, 1924. Über die Grenzdichte der Materie und der Energie. Zeitschrift für Physik 56, Berlin, 1929.
Див. також Білий карлик Межа Чандрасекара
Примітки
Джерела