Поті́к свідо́мості — один з провідних прийомів літератури модернізму. «Потік свідомості» в художній літературі є екстремальною формою внутрішнього монологу, яка (часто за допомогою прийому монтажу) імітує безпосередню передачу хаотичного процесу внутрішнього мовлення людини. В літературі 20 століття яскравим представником цього прийому є Джеймс Джойс.
Історія Термін належить американському філософу Вільяму Джеймсу, який вважав, що свідомість — це потік, річка, в котрій думки, переживання, асоціації, спогади постійно перебивають одне одного і «неологічно», спонтанно перетинаються. Термін розвинувся зокрема під впливом ідей філософії Анрі Берґсона, який у своєму головному творі «Творча еволюція» проводив паралелі між нескінченним творчим потоком природи та художньою творчістюДив. післямову Романа Осадчука «Анрі Бергсон і література» у виданні Анрі Бергсон, «Творча Еволюція», Київ: видавництво Жупанського, 2010 — с. 295–302..
Деякі письменники-модерністи прагнули перетворити «потік свідомості» на універсальний засіб художнього зображення. Найяскравіші зразки цього прийому містяться у творах ірландського письменника Джеймса Джойса та інших авторів. В українській літературі зразком відтворення «потоку свідомості» є новела Михайла Коцюбинського «Цвіт яблуні», новела Миколи Хвильового «Я (Романтика)» а також роман «День отця Сойки» Степана Тудора, у якому використано елементи внутрішнього монологу та асоціативної оповіді.
Примітки
Див. також Обертони психічні
Література Cohn, Dorrit. Transparent Minds: Narrative Modes for Presenting Consciousness in Fiction, 1978. Friedman, Melvin. Stream of Consciousness: A Study in Literary Method, 1955. Humphrey, Robert. Stream of Consciousness in the Modern Novel, 1954. Sachs, Oliver. «In the River of Consciousness.» New York Review of Books, 15 January 2004.
Посилання