Андрі́й Анато́лійович Кожем'я́кін ( 13 листопада 1965, Одеса) — український політик. Народний депутат України. Член партії ВО «Батьківщина» з січня 2008 року. Генерал-лейтенант.

Біографія Народився в родині спадкових «чекістів». Українець. Батько Анатолій Леонідович (1942—2005) — генерал-лейтенант СБУ. Мати Новела Василівна (1935) — інженер. Дружина Наталія Миколаївна (1967) — журналіст пресслужби Кабінету Міністрів України. Дочка Дарина (1986) — студентка факультету журналістики Київського національного університету. Син Руслан (1998). За словами Андрія Кожем'якіна, його родичі в жодних репресіях участі не брали.

Батько, Анатолій Леонідович Кожем'якінАндрій Кожем'якін. 15 років СБУ — «кришталевий» ювілей спецслужби. — Дзеркало Тижня, 24.03.2007. — № 11 http://www.dt.ua/1000/1030/56216/ до 1991 року працював в КДБ по «п'ятій лінії» (захист державності та боротьба з підривними ідеологічними центрами) на Західній Україні. Був знайомий зі всіма українськими дисидентами. За словами відомого дисидента І. Ґеля, Анатолій Кожем'якін брав участь у його арешті. Після чого, за особливі заслуги, пішов на підвищення до Львова. При створенні в структурі СБУ у 1991 році главку «К» по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю призначення Анатолія Кожем'якіна здійснювалося спеціальною комісією, до якої належали Хмара, Скорік, Горинь«Цензор.нет», 22 декабря 2006 г.. Анатолій Кожем'якін став одним із засновників СБУ та отримав звання генерал-лейтенанта. Загинув за дивних обставин в листопаді 2005 року.

У 1986 році Андрій Кожем'якін закінчив Київське вище військово-морське політичне училище. Потім служив на Чорноморському флоті МО СРСР в частинах, які займалися підводною диверсією (т. зв. морська розвідка).

Після закінчення у 1988 році школи КДБ служив у Севастополі в особливому відділі.

У 1996 році закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка за напрямом «Правознавство».

1982–1986 — курсант. 1986–1988 — офіцер Чорноморського флоту МО СРСР. 1988–2004 — оперуповноважений, старший оперуповноважений, начальник напрямку, заступник начальника відділу, начальник відділу, заступник начальника служби, начальник служби, начальник управління Головного управління боротьби з корупцією та організованою злочинністю. У 2002, за його словами, брав участь у ліквідації злочинного наркоугруповання, до якого входили українські та американські громадяни, а також громадяни низки країн Європи. За проведення цієї операції достроково отримав звання полковника. Квітень — вересень 2005 — заступник Голови Служби безпеки України з оперативних питань — начальник Головного управління боротьби з корупцією та організованою злочинністю. 24 серпня 2005 року надано військове звання генерал-майора. 2005–2006 — радник Голови Служби безпеки України Ігоря Дріжчаного. 4 січня 2008 — 11 березня 2010 — радник прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко на громадських засадах. 25 березня 2016 року присвоєно військове звання генерал-лейтенанта.

Захоплюється спортом (великий теніс, східні єдиноборства), музикою, літературою та історією.

Парламентська діяльність

Народний депутат України 5-го скликання з 25 травня 2006 до 12 червня 2007 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 25 в списку. На час виборів: радник Голови Служби безпеки України, безпартійний. Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з травня 2006). Член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, голова Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації (з липня 2006). 12 червня 2007 достроково припинив свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради України.

Народний депутат України 6 скликання з 23 листопада 2007 до 12 грудня 2012 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 23 в списку. На час виборів: в розпорядженні Голови СБУ на посаді заступника Голови Служби безпеки України, безпартійний. Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з листопада 2007), перший заступник голови (листопад 2007 — грудень 2011), голова (з грудня 2011). Член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з грудня 2007).

Народний депутат України 7-го скликання з 12 грудня 2012 до 27 листопада 2014 від ВО «Батьківщина», № 13 у списку. На час виборів: народний депутат України, член ВО «Батьківщина». Член фракції ВО «Батьківщина» (з грудня 2012). Голова Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з грудня 2012).

Народний депутат України 8-го скликання з 27 листопада 2014 до 29 серпня 2019 від ВО «Батьківщина», № 13 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ВО «Батьківщина». Член фракції ВО «Батьківщина» (з листопада 2014). Голова Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з грудня 2014).

Кандидат у народні депутати від «Батьківщини», обраний на парламентських виборах 2019 року, № 7 у списку. Голова комітету з питань молоді і спорту у Верховній Раді України IX скликання (з 29 серпня 2019 року). У 2022 році відмовився від посади в новому складі Національного олімпійського комітету, сформованому на XXXVII Генеральній асамблеї НОКУ, пояснюючи це тим, що в комітеті не представлені спортсмени, що нині служать в лавах ЗСУ. Так депутат запропонував обрати на його місце в складі НОКУ Нагорного Петра, командира взводу десантно-штурмових військ Збройних сил України, який зараз перебуває на передовій та є майстром спорту з греко-римської боротьби.

Нагороди Орден Данила Галицького (2004) Медаль «За бездоганну службу» III ст. (19 серпня 1998) — за особисті заслуги у захисті державних інтересів України, зразкове виконання військового і службового обов'язку, високий професіоналізм та з нагоди 7-ї річниці незалежності України «За мужність та відвагу» (2003)

Кожем'якін у матеріалах Wikileaks

В одному з документів Wikileaks повідомляється про розмову ексглави МВС Юрія Луценка і посла США в Україні.

Примітки

Посилання Офіційна Україна сьогодні Сайт Верховної Ради України http://www.rudenko.kiev.ua/persons/kozhemyakin http://lenta.ru/lib/14188024/