Нізам ен-Дін Убейдуллах Закані () або просто Убейд Закані () — перський поет-сатирик XIV століття.
Біографія Народився близько 1300 року в селі Закан, що поблизу Казвіна, Північний Іран. Убейд Закані — нащадок арабської знаті. Під час правління шаха Абу Ісхака Інджу (пом. 1347-7), навчався та жив у Ширазі. Однак, після того, як владу захопив інший правитель, був вимушений покинути місто. Почався період його поневірянь. Жив поет у злиднях та мав багато боргів. Помер близько 1371 року.
Покинувши «серйозне письмо», почав писати сатиричні та іронічні твори. У своєму трактаті під назвою «Етика благородних» (1340) поет, зокрема, критикує та висміює знать та можновладців. Продовжує таку критику й у трактаті «Означення» (ака «Десятиглав»). Прикладом політичної сатири є його хрестоматійна казка під назвою «Миші й кіт». Одним із найвідоміших центральних праць поета є також збірка анекдотів — «Трактат, що звеселяє серце». Писав як перською, так і арабською мовами.
Українські переклади
Джерела
Посилання ТРАКТАТ, ЩО ЗВЕСЕЛЯЄ СЕРЦЕ. Вибрані місця з дуже популярної на Сході книжки арабсько-перських оповідок-анекдотів XIV ст, що їх свого часу з міркувань «цнотливості» було вилучено з публікації журналу «Всесвіт» (1990, № 7)