«Золоте́ мі́сто» () — німецький художній фільм 1942 року режисера Файта Гарлана. Головну роль виконала Крістіна Зьодербаум, яка на той час була однією з провідних акторок німецького кіно. Стрічку створено на замовлення кіноіндустрії Третього Рейху; вона розглядається дослідниками як характерний приклад кінематографа періоду націонал-соціалізму.
Фільм знято у 1941–1942 роках і випущено в прокат 1942 року. Для зйомок використано кольоровий процес Agfacolor, який був німецькою альтернативою американській технології Technicolor. Завдяки цьому «Золоте місто» належить до ранніх повнометражних європейських кольорових фільмів. Значна частина натурних сцен була відзнята в Судетах і в Празі.
Операторська робота та використання кольору відіграють важливу роль у створенні символічних контрастів: теплі, насичені тони міста протиставляються приглушеним барвам сільського пейзажу та болота
Сюжет Ганна — молода дівчина, яка живе з батьком, заможним землеробом Йобстом. Її мати, чешка за походженням, загинула на болоті неподалік їхнього господарства. Болото вважається небезпечним і «проклятим» місцем; із ним пов’язують місцеві легенди про Водяного. Батько суворо забороняє Ганні навіть наближатися до нього та прагне видати доньку заміж за сина сусіднього фермера, щоб зміцнити господарство.
Ганна мріє про Прагу — «золоте місто», яке вона уявляє осередком краси, свободи й щастя. Її тягне до міського життя, що контрастує з одноманітністю села. Коли до маєтку приїздить інженер Лайтвейн із Праги для осушення болота, між ним і Ганною виникає взаємна симпатія. Батько, помітивши це, швидко відсилає інженера назад до столиці й наполягає на шлюбі доньки з місцевим нареченим.
Згодом Ганна отримує звістку з Праги й, піддавшись пориву, таємно вирушає до міста. У Празі вона зупиняється в тітки, яка тримає крамницю. Місто вражає її величною архітектурою, театрами, світлом вітрин і галасом ресторацій. Ганна переживає короткий період захоплення: вона відвідує театр, прогулюється центром, спостерігає нічне життя.
Однак її мрія поступово руйнується. Лайтвейн виявляється людиною слабкою й непостійною. Після скандалу на роботі він намагається врятувати власну репутацію й дистанціюється від Ганни. Коли дівчина повідомляє про вагітність, він публічно відмовляється від неї, не бажаючи пов’язувати себе з «селянкою». Приниження стає для Ганни моральним ударом.
Розгублена, вона повертається додому, сподіваючись на прощення. Тим часом її батько, вважаючи втечу доньки ганьбою, одружується з хатньою робітницею Марушкою, яка прагнула цього шлюбу задля спадку. Поява Ганни під час весільного святкування викликає шок у присутніх. Вона благає батька прийняти її, але той холодно відвертається, демонструючи, що честь родини для нього важливіша за долю доньки.
Відчуваючи повну самотність і осуд з боку громади, Ганна йде до могили матері біля болота. У тумані їй ввижається світло; вона сприймає його як поклик матері. Під впливом відчаю дівчина кидається у воду й гине. Батько знаходить її надто пізно. У фіналі він, приголомшений трагедією, звинувачує «золоте місто» в загибелі своєї родини.
Останні кадри показують подвійний надпис на домовині матері й доньки та поле стиглої пшениці — символ безперервності життя, що контрастує з особистою трагедією родини.
Джерела Фільм базується на драмі Der Gigant австрійського письменника Ріхарда Білінґера. В новелі Водяний карає батька, а не доньку. За наказом Міністра Пропаганди Третього Рейха Йосефа Геббельса сюжет був змінений, щоб підкреслити провину доньки, яка змінила патріархальний уклад життя німецького села на яскраву метушню великого міста іншої нації.
Мотиви Доля Ганнушки у фільмі уособлює її неспроможність цінувати простоту життя в селі та її пристрасного бажання зануритися у міське життя. Використовуючи мотиви доктрини Кров і ґрунт, Файт Гарлан бажав підкреслити курс Третього Рейху на єднання Людини з Природою і підсилити прадавні вірування за допомогою мотивів німецької міфології.
Посилання Die Goldene Stadt (1942) на сайті Internet Archive