Кло́д Ланзма́н (, відомі також переклади прізвища як Ланцман, Ланзманн; 27 листопада 1925, Буа-Коломб, Франція — 5 липня 2018, Париж, Франція) — французький журналіст, кінорежисер-документаліст та сценарист.

Біографія Клод Ланзман (Ланцман) народився в єврейській сім'ї 27 листопада 1925 року в Буа-Коломбі поблизу Парижа, Франція. Його дід і бабуся, Янкл і Перл Гроберман, емігрували в Париж з Кишинева після єврейського погрому 1903 року, коли його матері Полетті було 3 місяці.Claude Lanzmann «The Patagonian Hare: A Memoir» Дід і бабуся по батьківській лінії, Іцхок (Леон, 1874 -?) і Анна Ланцман, емігрували тоді ж з Вілейки. У 1940 році Клод разом з братом і сестрою переховувався від німців в овернському селі. У 1943-му він став одним з організаторів Опору в ліцеї Блеза Паскаля в Клермон-Феррані. Був у підпіллі, потім у загонах макі в ОверніLawrence D. Kritzman, Brian J. Reilly, Malcolm DeBevoise. The Columbia History of Twentieth-Century French Thought Entry «Claude Lanzmann» .

З 1947 року Ланзман вивчав філософію в Тюбінгені, потім викладав філософію і французьку літературу у Вільному університеті Берліна, де в 1952-му познайомився з Сартром і Симоною де Бовуар. Ланзман почав активно співпрацювати з їхнім журналом «Тан Модерн» («Нові часи»), нині він — його головний редактор. Підписав «Маніфест 121» проти війни в АлжиріIsrael's enemies take no prisoners. , Tageszeitung, 6 July 2009. Багато писав про арабо-ізраїльський конфлікт. З 1970 року майже цілком зосередився на документальному кіно.

Творчість З документальних робіт Клода Ланзмана найвідоміший фільм «Шоа» — дев'ятигодинна стрічка про нацистські табори смерті, над якою він почав працювати в 1974 році і яку випустив у 1985-муу (оператор — Вільям Любчанський). Фільм не використовує письмових і фотографічних документів, а спирається виключно на безпосередні свідчення живих осіб, включаючи нацистів і тих, хто їх підтримував, став світовою суспільною подією та унікальним кінофактом. Він викликав широкий відгук у багатьох країнах і спонукав на створення численної літератури про Голокост. «Шоа» був удостоєний премій кінофестивалів у Берліні і Роттердамі, премії «Сезар», премій Британської кіноакадемії, Міжнародної асоціації кінодокументалістів, Спільноти кінокритиків Нью-Йорка, Бостона, Канзас-сіті, Лос-Анджелеса, Національної спілки кінокритиків США. Фільм отримав продовження в наступних стрічках Ланзмана — фільмах «Живий і той, що йде» (1997, про табори Аушвіц і Терезієнштадт) і «Собібор, 14 жовтня 1943 року, 16 година» (2001, про повстання в нацистському концтаборі Собібор; фільм був представлений в позаконкурсному показі на Каннському кінофестивалі того ж року).

Документальним фільмом «Остання несправедливість» (2013) Ланзман хотів, за його власним визнанням, поставити пам'ятник Беньяміну Мурмельштейну, останньому старості Терезінського гетто, оскільки роль останнього досі була представлена «дуже несправедливо».

Фільми Клода Ланзмана 2017 року «Напалм» був представлений на ювілейному 70-му Каннському кінофестивалі на спеціальних показах позаконкурсної програми.

Останньою роботою Ланзмана став документальний серіал «Чотири сестри», розпочатий 2018 року. Закінчити проект режисер не встиг.

Клод Ланзман помер 5 липня 2018 року у своїй квартирі в Парижі на 93 році життя, про що повідомила французька газета «Le Monde» з посиланням на сім'ю кінематографіста.

Фільмографія Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист Продюсер Еліза, або справжнє життя Élise ou la vraie vie || || || |- ||| Чому Ізраїль || Pourquoi Israel Шоа Shoah || || || |- ||| Цахал || Tsahal Живий і той, що йде Un vivant qui passe || || || |- ||| Собібор, 14 жовтня 1943 року, 16 година || Sobibór, 14 octobre 1943, 16 heures Остання несправедливість Le dernier des injustes || || || |- ||| Напалм || Napalm

Визнання Клод Ланзман нагороджений медаллю учасника Опору, він - великий офіцер ордену Почесного легіону'La promotion du 14 juillet de la Légion d'honneur', in Le Figaro, 14/07/2011 і Національного ордену «За заслуги». Почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі, Амстердамского університету, Університету Аделфі (США).

Нагороди та номінації Клода ЛанзманаРікКатегоріяФільмРезультат Золотий Г'юго за найкращий фільмЧому Ізраїль Премія Голос глядачівОстання несправедливість Спеціальна нагородаШоа Приз ФІПРЕССІШоа Приз Міжнародної Католицької організації в царині кіно (OCIC) Приз Калігарі Почесний «Золотий ведмідь» Приз за найкращий документальний фільмШоа Почесний «Сезар» Найкращий документальний фільмЦахал Остання несправедливість Найкращий документальний фільмШоа Премія Флаерті за документальний фільмШоа Приз журі читачів «Standard»Собібор, 14 жовтня 1943 року, 16 година Приз «Золоте око»Напалм

Примітки

Література Богдан Балабан, Уляна Кирчів. Клод Ланцман та Голокост // Україна Модерна. — 24.10.2012 Beddock F. L'héritage de l'oubl—de Freud à Claude Lanzmann. Nice: Z'éditions, 1988 Koch G. The Aesthetic Transformation of the Image of the Unimaginable: Notes on Claude Landzmann's Shoah// October, № 48, spring 1989, pp. 15–24. Au sujet de Shoah: le film de Claude Lanzmann. Paris: Belin, 1990 Kliksberg B. Shoah: la estremecedora denuncia de Claude Lanzmann y las nuevas caras del neonazismo. Caracas: Unión Israelita de Caracas, Dirección de Cultura, 1992 Felman Sh., Laub D. Testimony: Crises of Witnessing in Literature, Psychoanalysis and History. New York: Routledge 1992. Hartmann G.H. Holocaust remembrance: the shapes of memory. Oxford; Cambridge: Blackwell, 1994 Rochman H., McCampbell D.Z. Bearing witness: stories of the Holocaust. New York: Orchard Books, 1995 (переизд. 1999) Schneider S. Formen von Erinnerung: eine Diskussion mit Claude Lanzmann. Marburg: Jonas, 1998 Haggith T., Newman J. Holocaust and the moving image: representations in film and television since 1933. London; New York: Wallflower, 2005 Alterman A. Visages de Shoah: le film de Claude Lanzmann. Paris: Cerf, 2006 Liebman S. Claude Lanzmann's Shoah: key essays. Oxford; New York: Oxford University Press, 2007

Посилання