Харківський 4-й уланський полк () — кавалерійський полк Російської імператорської армії. Старшинство — 27 червня 1651 року.
За часів свого існування був гусарським (1765—1783), кіннотним (1783—1784), легко кіннотним (1784—1790, 1792—1796), кінно-єгерський (1790—1792), кірасирським (1796—1801), драгунським (1801—1827, 1882—1907) та уланським (1827—1882, 1907—1918).
Передумови появи полку 1765 рік, став для Слобідської України роком суттєвих змін. Автономію п'яти Слобідських козацьких полків, було скасовано маніфестом російської імператриці Катерини ІІ від 28 липня 1765 року «Про заснування в слобідських полках пристойного цивільного пристрою і про перебування канцелярії губернської і провінційної», згідно з яким було засновано Слобідсько-Українську губернію з п'ятьма провінціями на місці скасованих полків і адміністративним губернським центром у Харкові.
Згідно того ж маніфесту приймається рішення про формування з особового складу скасованих козацьких полків нових гусарських полків російської імперської армії.
Представники козацької старшини які вирішили продовжувати службу вже в гусарських полках отримували військові імперські чини, рядові ж козаки були вимушені продовжувати службу вже як гусари незалежно від свого бажання. Здебільшого козацькі старшини як і рядові козаки не мали великого бажання переходити до «гусарії». З 1042 козаків які були записані у козацькому полку, до новоутвореного гусарського полку потрапило лише 456.
За старшинство новоутворені гусарські полки отримали 1651 рік, цим як би встановлювалося їх спадкоємство до попередніх слобідських козацьких полків.
Одним з цих полків став Харківський гусарський полк, утворений на основі козаків Харківського слобідського козацького полку. До складу новоутвореного полку передано команди зі складу Грузинського гусарського (7-й та 8-й ескадрони), Жовтого гусарського полків, а також кадри зі скасованого Слобідського гусарського полку. Першим командиром полку стає серб полковник Микола Іванович Чорба, колишній командир Слобідського гусарського полку.
Історія формування
03.03.1765 — Харківський гусарський полк сформований у місті Харків на основі Харківського слобідського козацького полку, з додаванням кадрів з Грузинського, Слобідського та Жовтого гусарських полків. Полк мав шести ескадронний склад, загальною кількістю у 1304 військовиків усіх чинів. Кожен ескадрон поділявся на дві роти (напівескадрони).
28.06.1783 року, під час реформ Потьомкіна, полк перейменовано на Харківський полк української кінноти.
26.02.1784 року полк переформовано на Харківський легкокінний полк, шести ескадронного складу. В штаті полку налічувалося 1047 військовиків.
2.02.1788 року в полку заснована команда кінних єгерів у 65 осіб.
21.09.1789 року команда кінних єгерів відраховано зі складу полку і відправлено на формування Єлізаветградського кінно-єгерського полку.
1790 року полк перейменовано на Харківський кінно-єгерський полк.
З 1792 року полк перейменовано Харківський легкокінний полк.
29.11.1796 року полк перейменовано Харківський кірасирський полк, п'яти ескадронного складу.
З 3.10.1798 року Кірасирський генерал-майора Заплатіна полк.
З 25.10.1798 року Кірасирський генерал-майора князя Ромодановського-Ладиженського полк.
З 23.01.1799 року Кірасирський генерал-майора Козенса полк.
З 29.03.1801 року полк перейменовано на Харківський кірасирський полк.
З 20.07.1801 року полк перейменовано на Харківський драгунський полк.
16.05.1803 року зі складу полку відраховано два ескадрони на формування Одеського гусарського полку, замість їх сформовано нові ескадрони.
7.07.1803 року зі складу полку відраховано один ескадрон який було включено до Курляндського драгунського полку, замість нього сформовано новий ескадрон.
З 1827 року полк перейменовано на Харківський уланський полк.
21.03.1833 року до складу полку включено 1-й та 2-й ескадрони Татарського уланського полку. Харківський уланський полк стає 8-ми ескадронним (не рахуючи 9-го резервного ескадрону).
15.05.1851 року полк перейменовано на Уланський Його Королівської Високості Принца Фрідріха Прусського полк.
26.06.1856 року полк переформовується у шести ескадронний склад (крім того полк мав два резервних ескадрони).
18.09.1856 року полк переформовується у чотири ескадронний склад (крім того полк мав два резервних ескадрони).
19.03.1857 року полк перейменовано на Харківський Уланський Його Королівської Високості Принца Фрідріха Прусського полк.
18.07.1863 року полк знову перейменовано на Харківський уланський полк.
25.03.1864 року 4-й уланський Харківський полк.
23.04.1864 року 4-й Уланський Харківський Її Імператорської Високості Великої Княгині Олександри Петрівни полк, отримавши у шефи представницю родини Романових Олександру Петрівну.
18.08.1882 року полк перейменовано на 11-й драгунський Харківський Її Імператорської Високості Великої Княгині Олександри Петрівни полк.
6.10.1885 року 3-й ескадрон полку був відрахований для новосформованого 50-го Іркутського драгунського полку, замість нього сформовано новий ескадрон.
6.06.1907 року полк знову стає уланським як 4-й уланський Харківський полк.
Підпорядкування полку 3.12.1796 року полк ввійшов до складу 7-ї Української дивізії.
З 4.05.1806 року Харківський драгунський полк разом з Чернігівський драгунським та Охтирським гусарським полками включено до 10-ї дивізії.
12.05.1812 року полк увійшов до 4-ї кавалерійської дивізії 4-го резервного кавалерійського корпусу 2-ї західної армії.
27.12.1812 року полк перейшов до складу 1-ї бригади 3-ї драгунської дивізії.
29.08.1814 року полк перейшов до складу 4-ї драгунської дивізії 8-го піхотного корпусу.
28.10.1815 року полк перейшов до складу 2-ї бригади 4-ї драгунської дивізії 2-ї армії.
21.03.1833 року полк переходить до складу 1-ї бригади 2-ї легкої кавалерійської дивізії.
Бойовий шлях полку Участь в придушенні козацько-селянського повстання 1768—1769 років Російсько-турецька війна (1768—1774). Разом з Охтирським та Острогозьким гусарськими полками увійшов до 1-ї армії генерал-аншефа О. М. Голіцина, яка формувалася у Києві Битва при Кагулі (1770). Учасникам цієї битви було надано спеціально викарбувану медаль. З одного її боку зображення імператриці Катерини ІІ, з іншого боку напис «Кагуль липня 21 дня 1770 рока» Кримський похід (1782) Російсько-турецька війна (1787—1792) Облога Очакова (1788). Корнети Осташевський та Красовський отримали золоті хрести на георгіївській стрічці. На хрестах з одного боку розміщувався напис «За службу і хоробрість», з іншого «Очаків взятий 6 грудня 1788 року». Нижні чини отримали срібні медалі з написом «За хоробрість надану при взятті Очакова 6 грудня 1788 року» з одного боку, та вензелем імператриці Катерини ІІ, з іншого. Російсько-польська війна (1792) Битва під Дубенкою Повстання Костюшка (1794) Бій під Мацеєвицями. У цьому бою корнет Харківського легко кінного полку Федір Ілліч Лисенко взяв у полон Тадеуша Костюшка Штурм Праги. Полк безпосередньо не брав участі у цій битві, але його військовики брали у ньому участь як добровольці («охотники»). 12 офіцерів Харківського полку які брали участь у цьому штурмі були нагороджені золотим хрестом на георгіївській стрічці; хрест мав напис з одного боку «За труди і хоробрість», з іншого боку «Прага взята 1794 року, 24 жовтня». 873 нижніх чинів полку отримали срібні медалі; чотирикутна срібна медаль носилася у петлиці на червоній стрічці Війна третьої коаліції (1805) Битва під Аустерліцом Франко-російська війна (1812) Бій при Тарутине Битва під Красним (03.11.1812) Війна шостої коаліції (1813—1814) Битва на річці Кацбах (1813) Російсько-перська війна (1826—1827) Російсько-турецька війна (1828—1829) Листопадове повстання (1830—1831). Військовикам, що брали участь у придушенні польсько-литовського повстання, було надано хрести які носили назву «Польський знак відмінності за військові гідності» Придушення угорського повстання (1849) Січневе повстання (1863). Військовикам, що брали участь у придушенні польського повстання було надано бронзову медаль на стрічці державних імперських кольорів (чорно-жовто-білій) Російсько-турецька війна (1877—1878) Облога Плевни (1877) Перша світова війна (1914—1918) Східно-Прусська операція (1914)
Відзнаки Шість Георгіївських штандартів (1 білий та 5 зелених), з написами «За відзначення проти ворога в битві біля Кацбаха 14 серпня 1813 року». Штандарти надані 15 вересня 1813 року; Знаки на капелюхи (ківери) за участь у Російсько-перській війні 1826—1828 років та у Російсько-турецькій війні 1828—1829 років (6.04.1830); Три Георгіївські штандарти з нагоди 200-річчя полку. Штандарти надані 27 червня 1851 року; Лаврові петлиці на офіцерські однострої (17 квітня 1878). Пізніше замість їх було надано Георгіївські срібні труби; Георгіївські срібні труби з написами «За відмінність у Турецькій війні 1877 і 1878 років» (1878).
Герб полку За даними книги Альбовського «Історія Харківського полку» 12 червня 1775 року Харківському гусарському полку було надано герб за зразком зі старим гербом Харкова. Він уявляв собою зелений щит, на якому схрещені золотий Ріг достатку (з плодами та квітами) та зелено-золотий «кадуцей», чи жезл Меркурія. Цей герб розміщувався на штандартах та на полкових печатках.
Однострій
Перші затверджені мундири 1765 року Ще за часів існування слобідських козацьких полків були введені полкові однострої які відрізнялися один від одного за кольором. Кунтуші для всіх полків були однакові, сині, але жупани та шаровари були полкових кольорівІлляшевич Л. В. Короткий нарис історії харківської шляхти — Харків. тип. М. Зільберберга, Рибна № 25.1885. — С.51 — 166 с., 32 с. прикладок (До друку дозволено. Київ. 28 березня 1885 року). Кольором харківських козаків був жовтий.
При формуванні у 1765 році гусарських полків їм було надано кольори скасованих козацьких полків. У харківських гусарів мундири (доломани) були жовтого кольоруІлляшевич Л. В. Короткий нарис історії харківської шляхти — Харків. тип. М. Зільберберга, Рибна № 25.1885. — С.52 — 166 с., 32 с. прикладок (До друку дозволено. Київ. 28 березня 1885 року), розшиті чорними шнурами. Доломани обер-офіцерів облямовувалися одним вузьким галуном, штаб-офіцерам- широким, полковник мав облямівку в два ряди (широкий на вузький галун). Унтер-офіцери мали галунну облямівку на комірі, відрізняючись один від іншого (за рангом) кількістю галунних смуг. Випушки, коміри та рукава мундирів були чорного кольору. Пояси були чорно-жовті (у офіцерів чорно-золоті).
Ментики у Харківському полку були чорні вкриті жовтими (у офіцерів золотими) шнурами. Ґудзики на мундирах були мідні. Ташки були вкриті чорним сукном і несли на собі вензель імператриці.
Ківера (у формі зрізаного конуса) у полку були чорні, з жовтою (у офіцерів золотою) вишивкою. На ківерах був білий бант та султан. Нестройові чини замість ківерів використовували трикутні капелюхи з зубчатою облямівкою.
Введені до штату полку в 1775 році кадети (унтер-офіцери з молодих дворян) отримали за знаки розрізнення ківера з золотою галунною облямівкою.
Мундири 1784 року Під час реформ Потьомкіна у 1783 році, Харківський гусарський полк переформовано на полк української кінноти, а у 1784 році на легкокінний полк. 1784 року легкокінні полки (серед них і Харківський) отримують нові зручні мундири, які не мали нічого спільного з попередніми гусарськими.
Харківські легкокінники мали сині суконні куртки з білими луженими ґудзиками. Куртки мали червоні коміри, обшлаги, лацкани та випушку. На куртці розміщувалося по два білих погона та білий аксельбант на правому плечі. Шаровари були червоні з білою зубчатою облямівкою. Крім того офіцери мали білі камзол та штани, до яких додавалися срібні ґудзики, погони, та аксельбанти.
За головний убір була каска, з вузькою мідною бляхою. Каска мала білий плюмаж, та чорний султан.
Засновані у 1788 році команди кінних єгерів мали однострій подібний до загального однострою полку, але мундири були темно-зелені.
Мундири 1796 року