«Че!» () — драматичний біографічний фільм 1969 року режисера Річарда Флейшера. У головній ролі Омар Шариф.
Сюжет В кінці 1950-х років молодий аргентинський лікар Ернесто Че Гевара (Омар Шаріф) вливається в «Рух 26 липня» на Кубі і показує свою хоробрість під час одного з боїв з армією Батісти. Він отримує повагу своїх колег-барбудос і за дорученням Фіделя Кастро (Джек Пеланс) стає команданте і лідером загону в поході на Санта-Клару.
Коли після двох років боротьби Батіста тікає з країни, а Кастро починає будувати нову республіку, Гевара мріє про втілення в життя теорії світової революції. Після відступу Кастро під час карибської кризи, Гевара звинувачує його в тому, що він є інструментом радянського імперіалізму, і внаслідок цього Че вирішує покинути Кубу.
Гевара їде в Болівію, де намагається реалізувати свою мрію про революцію, але селяни через обмеженість світом кіз і своєї землі не наслідують його приклад. Після довгих поневірянь по болівійським джунглях в гірській місцевості, під час бою Че захоплюють у полон солдати армії Болівії і розстрілюють без суду і слідства. Фільм закінчується кадрами показу високопоставленими військовими тіла Че журналістам і хронікою розгону демонстрацій через його смерть.
В ролях
Саундтрек Офіційний саундтрек до фільму був складений і записаний аргентинським композитором Лало Шифріним:
Критика Відомий кінокритик Роджер Еберт зазначив, що «Голлівуд зняв фільм про Че Гевару. Чому? Напевно, тому що відчув запах легких грошей, побачивши цифри продажів плакатів з Че», і перерахував недоліки, зокрема сказавши, що фільм є «буквально байдужим. Неможливо визначити, що виробники фільму думали про Гевару. Домінуючою якістю фільму є його безвольність. Не зроблено жодної спроби проникнути всередину розуму цієї складної людини, Гевари. Нам кажуть, що він був студентом-медиком, страждав астмою, був більш жорстоким, ніж Кастро, був реальним мозком, що стоїть за операціями. Подумаєш. Кастро представлений як досить хороший хлопець, взяв м'яку лінію з росіянами під час ракетної кризи, побоюючись ядерної війни. Плая-Хірон пропущена. Корупція режиму Батісти мабуть була на іншому острові. Драматичний рівень прагне до коміксів», і помітивши, що «в кінці, перед тим як Че вб'ють, старого пастуха (Френк Сілвера) притягли в його кімнату. „Це людина, за яку ви боролися“, болівійський офіцер говорить Че. І тоді старий скаржиться, що звуки революційних пострілів злякали його кіз, і вони припинили давати молоко: „Чому ви не підете і дайте нам спокій у світі“. Ось це висновок. Нічого собі». Вінсент Кенбі з «The New York Times» зазначив, що фільм «важливий як нагадування про те, що стара голлівудська Фабрика мрій все ще має конституцію козла. Вона може споживати майже все, в тому числі складного і суперечливого кубинського революціонера родом з Аргентини, знизивши його до консистенції деформованого шпинату», причому фільм «є недвозначно про-болівійським», а оповідач «переконує нас у тому, що „ЦРУ не брало участь у цій операції“». Пол Бреннер в «AllMovie» зауважив, що цей фільм — «псевдо-біографія легендарного кубинського революціонера».
Тепер відомо, що вбивство Че Гевари було організовано і проходило з відома ЦРУ США.
Примітки
Посилання (англ.) (англ.)