Іван Петрович Бондаренко ( , селище Юзівка Катеринославської губернії, тепер місто Донецьк Донецької області — розстріляний ) — український радянський господарський діяч, директор Харківського паровозобудівного заводу імені Комінтерну. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в січні 1934 — червні 1938 р.
Біографія Народився в родині робітника-металіста. Трудову діяльність розпочав розсильним контори Єнакіївського металургійного заводу. У 1914 році закінчив із золотою медаллю Ізюмське реальне училище. У 1914—1916 роках — студент Харківського технологічного інституту. Восени 1916 року був виключений із інституту за революційну діяльність.
Член РСДРП(б) з 1916 року.
З жовтня 1917 року — керівник загонів Червоної гвардії робітничого селища Єнакієве на Донбасі. У 1918—1919 роках — на підпільній більшовицькій роботі в Єнакієве. У 1920—1922 роках — заступник голови Юзівського районного управління Центрального правління кам'яновугільної промисловості на Донбасі.
У 1922—1925 роках — студент Харківського технологічного інституту. У 1925 році здобув спеціальність інженера-металурга.
У 1925—1926 роках — майстер мартенівського цеху, у 1926—1927 роках — старший майстер плавильного відділення мартенівського цеху, у 1927—1928 роках — заступник начальника мартенівського цеху з виробництва, у 1928—1930 роках — начальник об'єднаного сталеливарного цеху, у 1930—1931 роках — головний металург, у 1931—1934 роках — головний інженер Харківського паровозобудівного заводу імені Комінтерну.
У січні 1934 — травні 1938 року — директор Харківського паровозобудівного заводу імені Комінтерну.
25 травня 1938 року заарештований органами НКВС. 28 липня 1938 року засуджений до розстрілу. Посмертно реабілітований 14 березня 1956 р.
Нагороди орден Леніна (26.03.1935) орден Червоної Зірки (1933)
Джерела XII з'їзд Комуністичної партії (більшовиків) України 18-23 січня 1934 року. Стенографічний звіт — Партійне видавництво ЦК КП(б)У — 1934 рік