Замок Лау-Рінн

Замок Лоу-Рінн (, ) — замок Лох-Рінн, замок Лох на Реанна — один із замків Ірландії, розташований в графстві Літрім. Нині це розкішний готель на березі озера Лох-Рінн. Колись на цьому місці стояв міцний замок та був маєток клану Мак Рагнайлл з васального королівства Муйнтір Еолайс. Замок стоїть на перешийку землі між озерами Лох-Рінн та Лох-Ерілл, за 4 км від селища Могілл.

Історія замку Лох-Рінн

Клан Мак Рагнайлл Нинішня садиба і готель Лох-Рінн розташовані на землях клану Мелшехлайнн Оге Мак Рагнайлл (). Ці землі до англійського завоювання були відомі як васальне королівство Муйнтір Еолайс. «Літопис Лох-Ке» та «Літопис Коннахта» пишуть про фортецю Кранног Кленлох. Записи датуються 1247 роком. На картах зустрічаються позначення цього місця як Кранног чи Кранногг Кленлох. Кранног — це традиційна кельтська фортеця, що будувалась переважно на острові серед озера — штучному чи природному. Кам'яний замок Рагнайлл (Раналь) згадується в документах з 1474 року.

Руїни старого замку Рагнайлл розташовані біля озера на відстані 500 м від нинішнього замку Лох-Рінн. Історик Фіона Слевін описує замок Рагнайлл як «досить стандартний для тих часів замок, але він містив кілька незвичайних рис…» Замок мав квадратну в плані форму, але з заокругленими кутами, що робили його більш неприступним, особливо для артилерійських атак. Замок мав прямі сходи, що були врізані в порожнину стіни і спіральні гвинтові сходи в одному з кутів замку.

Клан Мак Рагнайлл зіграв важливу роль в історії Ірландії, клан брав участь у Дев'ятирічній війні в Ірландії (1594—1603) на стороні ірландського ватажка Аода Мора О'Нейлла (ірл. — Aodh Mór Ó Neill) — борця за свободу Ірландії.

Родина Крофтон Після остаточного завоювання Ірландії Англією в 1607 році почалась англо-шотландська колонізація Ірландії. Землі відбирали в ірландських кланів і віддавали їх англійським та шотландським колоністам. Землі клану Мак Рагнайлл були конфісковані і даровані англійській родині Крофтон у 1621 році. Крофтони привели з собою на ці землі англійських протестантських поселенців. У 1620—1630 роках ірландці були вигнані з цих земель. Крофтони володіли цими землями до 1750 року.

Родина Клеменс У 1750 році ці землі і замок отримала у володіння родина Клеменс. Даніел Клеменс був офіцером армії Олівера Кромвеля, що втопив в крові повстання за незалежність Ірландії 1640—1652 років. Даніел Клеменс отримав за «службу» землі в графстві Каван. У 1750 році його нащадок — Натаніел Клеменс придбав замок та маєток Лох-Рінн, але жив у своєму маєтку в графстві Каван. Але він долучився до політичного життя в графстві Літрім. Роберт Клеменс став шерифом графства Літрім в 1759 році. У 1795 році Роберт Клеменс отримав титул І графа Літрім. У 1833 році Роберт Бермінгем — Віконт Клеменс побудував особняк в стилі Тюдорів на берегах озера Лох-Рінн. Саме ця будівля стала основою для нинішнього замку Лох-Рінн.

Вільям Сідней Клеменс — III граф Літрім Після смерті Роберта Клеменса у 1839 році замок та маєток Лох-Рінн перейшли його братові Вільяму Сіднею Клеменсу. У 1854 році, коли їх батько Натаніел Клеменс — II граф Літрім помер, Вільям Сідней Клеменс став III графом Літрім. Він успадкував величезний маєток площею 90 000 акрів, що простягався по чотирьох графствах. З цього часу Сідней Клеменс стверджував, що він керує маєтком авторитарним способом. Його жорсткі дії викликали незадоволення орендарів. Неможливість орендарів сплатити орендну плату надала йому можливість вигнати орендарів і запровадити більш продуктивну сільськогосподарську практику. Зміна ставлення до орендарів новим лордом Літрім почалась через чотири роки після того, як він успадкував титул батька. У 1858 році Клеменс зібрав тисячу збройних військових та поліцейських, щоб вигнати місцеву Гортлеттерагську церкву за несплату орендної плати. Його ліберально настроєний батько відмовився навіть брати плату з церкви. Проте близько шести тисяч чоловік вийшли з Лонгфорда, Вестмета, Роскоммона та Літріма у день захисту Церкви, змусивши Клементи відступити. До 1860 року Сідней Клеменс твердо відмовився від ліберальної справи, яку підтримав його брат і батько, і став стійким прихильником консерваторів. Він став більш реакційним і виступав проти земельних реформ, що стали очевидними і необхідними після голоду в Ірландії. У 1870 році він рішуче висловився проти першого закону про землю Глідстоуна, вважаючи це посяганням на права власників.

Протягом 1860-х років ненависть до Сіднея Клеменса виросла в околицях, почали розповідати історії про його погане поводження з місцевими жінками. У вересні 1860 року Джеймс Мерфі з Мохіла викликав його на дуель. До 1870-х років лорд Літрім був, мабуть, найуспішнішим поміщиком в Ірландії, що витискав зі своїх земель максимальний прибуток і символізував «зло в його найгірших проявах». У Донеголі Сіднеї Клеменс був об'єктом сильного загального невдоволення і повинен був подорожувати постійно під озброєним військовим супроводом. У 1878 році Сідней Клеменс займався виселення мешканців зі «своїх» земель, багато з яких голодували — голод вразив північно-західну Ірландію в 1878/79 роках. 2 квітня 1878 року три людини — Майкл Герагті, Майкл Маклілві та Нейл Шейлс влаштували змову і вбили Вільяма Сіднея Клеменса — III графа Літріма в Кратлаг-Вуд поблизу Мілфорда, графство Донегол. Вбивство Лейтріма отримало широкий розголос в Ірландії та за кордоном, додало аргументів прихильниками земельної реформи, використовуючи це як свідчення необхідності захисту орендарів від зловживань тиранічними поміщиками. Його похорон у Дубліні був ознаменований подальшими заворушеннями, в той час як жоден із трьох убивць не був засуджений за його смерть.

Реконструкція замку 1889 року Маєток та замок отримав у спадок двоюрідний брат Сіднея Клеменса — полковник Генріх Теофіл Клеменс з графства Каван. Спадкоємець титул жив тим часом в Англії. Полковник Клеменс почав перебудову та розширення замку. Добудував нове крило, новий зал з важкими гіпсовими карнизами, декоративним каміном. Після перебудови 1889 року замок мав головний зал, зал лорда, каплицю, приймальню, вітальню, їдальню, кухню, дві комори, коптильню з окремими входами, винний льох, 14 спалень на другому поверсі, 4 ванні кімнати.

У 1952 році маєток та замок Лох-Рінн отримав у власність Маркус Клеменс. Землю він продав колишнім орендарям. Сам жив в замку до 1970 року. Замок стояв порожнім до 1990 року, коли його придбав Майкл Флаерті — американець ірландського походження. У XXI столітті замок придбали його нинішні власники — родина Ганлі. Вони провели капітальний ремонт, модернізацію. У вересні 2006 року замок Лох-Рінн відкрився як готель.

Готель Нинішній замок-готель Лох-Рінн має 42 спальні, зал лорда, бібліотеку імені Джона МакГарнера, вітальню, зал для фортепіано, бар, ресторан, конференц-зали, зали для весілля.

Біля замку є парк, в якому є дуб віком 400 років, мегалітичну споруду бронзового віку Клох ан Драой — Камінь Друїда або Вівтар друїдів датований 1900 роком до н. е.

Біля замку є також лісопилки, фермерський двір, дендрарій, зелений дім, французькі стайні, природні стежки та терасові сади. Існує два мости через річку Рінн, що з'єднує озера Лох-Ерріл та Лох-Рінн — Червоний міст і Блакитний міст.

Джерела «Lough Rynn — 1200—1621 AD». Retrieved 18 March 2012. «Annals of Connacht, 1247.5». «Annals of Loch Cé, LC1247.4». «Map identifying „crannóg of Claenloch (Lough Rynn)“ as 'Crannoge'». «Map identifying „crannóg of Claenloch (Lough Rynn)“ as 'Crane Island'». «Annals of Connacht, 1474.16, 'Rinn Castle' or 'Caslen in Renna'». By Hereditary Virtues: a History of Lough Rynn. ISBN 0-9553883-0-9 «Lough Rynn — The arrival of the Clements family». Retrieved 18 March 2012. «Ballinamore Tourism: a history of Lough Rynn». Retrieved 18 March 2012. «Lough Rynn — Robert Clements, 1st Earl of Leitrim 1732—1804». Retrieved 18 March 2012. «Lough Rynn — Robert Bermingham, Viscount Clements 1805—1839». Retrieved 18 March 2012. «Lough Rynn — After the famine». Retrieved 18 March 2012. «Lough Rynn — Assassination». Retrieved 18 March 2012. «Lough Rynn — After Lord Leitrim». Retrieved 18 March 2012. «Tánaiste to unveil Lough Rynn walled gardens». Retrieved 18 March 2012. «Manor House Hotels: Lough Rynn Castle». Retrieved 18 March 2012. «Druid's Altar Portal Tomb». Retrieved 18 March 2012. «Lough Rynn Walled Gardens, County Leitrim». Retrieved 18 March 2012.