Нейрофіброматоз II типу (, NF2, нейрофіброматоз 2-й тип; також ) — аутосомно-домінантна спадкова хвороба, один з типів нейрофіброматозу. Характеризується утворенням численних доброякісних пухлин, переважно з шваннівських клітин (шванном), рідше менінгіом і епендіом, що локалізуються як в центральної нервової системи, так і у периферійних нервах. NF2 є офіційним міжнародним генетичним символом нейрофіброматозу цього типу

Історія У літературі нейрофіброматоз цього типу клінічно описав у 1822 році шотландський хірург Уішарт.

Актуальність Нейрофіброматоз цього типу спостерігають у 1 з 50 тисяч новонароджених.

Етіологія Достеменно невідома.

Патогенез Ген NF2 локалізується на довгому плечі 22 хромосоми (22q12) і кодує синтез супрессора пухлинного росту. Хворобу безпосередньо спричинюють мутації білка «Мерлін»Він походить своїми властивостями на 3 гомологічні білки — моезин, езрин і радіксин, що й обумовили його назву — , що впливає на форму та рухливість клітин. При его ушкодженні внаслідок генетичної поломки синтез нормального «Мерліна» в клітині припиняється, динамічна рівновага регуляції росту зміщується в бік проліферації і виникає процес утворення доброякісних пухлин. На відміну від нейрофіброматозу 1-го тип виникнення злоякісних пухлин не відбувається.

Клінічні ознаки Найчастіше відбувається характерне утворення двобічних неврином (шванном) присінково-завиткових нервів. Другі за частотою пухлини — це шванноми інших черепних, спінальних абоі периферичних нервів. Значно рідше зустрічаються менінгіоми (інтракраніальні, включаючи менінгіоми зорових нервів, і спинальні), епіндімоми та гліоми. Взагалі, шванноми можуть утворюватися в будь-якій ділянці організму, де є нерви зі шваннівськими клітинами. Улюблена локалізація пухлин на VIII парі черепних нервів при цьому типі нейрофіброматозу до сьогодні залишається незрозумілою.

Найчастіше пацієнти звертаються до лікаря у зв'язку зі зниженням слуху або з появою шуму у вухах, які на початку захворювання носять однобічний характер. Частою помилкою при цьому є встановлення діагнозу «Неврит присінково-завиткового нерву», тому при таких скаргах слід провести додаткове променеве обстеження. Також у певної частки пацієнтів може з'явитися ще запаморочення і атаксія. У 20-30 % випадків у цих пацієнтів крім вестибулярних шванном виявляють менінгіоми, спинальні або периферичні пухлини. Нерідко захворювання маніфестує паралічем Белла — спонтанним ураженням лицевого нерву, що не піддається лікуванню і до виявлення справжньої причини його появи проходить кілька років. У деяких пацієнтів виникає поліомієлітоподібний синдром.60-80 % хворих мають зорові порушення — катаракту, ретинобластоми, гамартоми, менінгіоми зорових нервів тощо.Приблизно близько 70 % пацієнтів мають зміни на шкірі й ураження периферичних нервів.

Менінгіоми при нейрофіброматозі 2-го типу частіше розташовані супратенторіально і переважно на серпоподібних відростках у лобовій і тім'яній областях. Якоїсь закономірності у виникненні менінгіом певного типу немає. Також характерною є наявність спінальних менінгіом. Корелляції між певним гістологічним типом менінгіом і наявністю нейрофіброматозу цього типу не виявлено. Досить часте поєднання цього типу нейрофіброматозу і менінгіом пояснюється наявністю генетичного дефекту в одній хромосомі. При спорадичних менінгіомах мутації в гені NF2 в 22 хромосомі зустрічаються в двох третинах випадків. Описані випадки змішаних пухлин, що складаються з клітин менінгіоми і шваноми. Як правило, ці пухлини локалізуються в області мосто-мозочкового кута. Так само нерідко виявляється менінгоангіоматоз. У 8% випадків менінгіоми є першими новоутвореннями перед виникненням невриноми VIII пари черепних нервів.

Епіндімоми і гліоми низького ступеня злоякісності при цьому типі нейрофіброматозу зустрічаються значно рідше, і локалізуються вони переважно в стовбурі мозку і верхніх шийних сегментах спинного мозку. Малігнізація цих пухлин відбувається рідко і, в більшості випадків, пов'язана з невиправданим проведенням рентгенівської променевої терапії.

Діагностика

Клінічні діагностичні критерії нейрофіброматозу цього типу включають: абсолютні ознаки (NIH criteria): двобічні вестибулярні шванноми (невриноми присінково-завиткових нервів — VIII пари черепних нервів). сімейный анамнез + однобічна вестибулярна шваннома або будь-які дві ознаки з перерахованих — менінгіома, гліома, нейрофіброма, шваннома, задня субкапсулярна лентикулярна катарактаNational Institutes of Health Consensus Development Conference Statement on Neurofibromatosis. Arch Neurol 1987;45:575-579. . ймовірні ознаки: однобічна вестибулярна шваннома + вік менше 30 років або будь-які 2 ознаки з перерахованих — менінгіома, гліома, нейрофіброма, шваннома, задня субкапсулярна лентикулярна катаракта. множинні менінгіоми (дві чи більше) + однобічна вестибулярна шваннома чи дві або більше з перерахованих пухлин (гліома, нейрофіброма, шваннома) чи катарактаEvans DGR, Huson SM, Donnai D, Neary W, Blair V, Newton V, Strachan T, Harris R. A genetic study of type 2 neurofibromatosis in the United Kingdom. II. Guidelines for genetic counselling. J Med Genet 1992;29:847-852. .

Для додаткової діагностики застосовують різні методи.

Лікування Лікування таких хворих слід проводити із залученням різних спеціалістів, включаючи невролога, нейрохірурга, отоларінголога, окуліста, генетика. Найбільш необхідною є хірургічна допомога, яка включає різноманітні хірургічні втручання різного об'єму і локалізації.

Примітки

Джерела Неврологія: національний підручник / I.А. Григорова, Л.I. Соколова, Р. Д. Герасимчук та ін.; за ред. I.А. Григорової, Л.I. Соколової. — К.: ВСВ «Медицина», 2015. — 640 с. + 32 с. кольор. вкл. Evans, Rosalie E. Ferner, Susan M. Huson, D. Gareth R. (2011). Neurofibromatoses in clinical practice. London: Springer. p. 1. ISBN 978-0-85729-628-3 «Neurofibromatosis type 2». Genetics Home Reference. 2015-10-05. Козлов А. В. Нейрофиброматоз 2 (НФ2) // Хирургия опухолей основания черепа / Под редакцией А. Н. Коновалова. — М.:: ОАО «Можайский полиграфический комбинат», 2004. — С. 169—170. — 372 с. — 1000 экз. — ISBN 5-94982-006-1. Васильев С. А., Зуев А. А., Песня-Прасолов С. Б., Вяткин А. А. Нейрохирургические аспекты нейрофиброматоза II типа НЕЙРОХИРУРГИЧЕСКОЕ ОТДЕЛЕНИЕ РОССИЙСКОГО НАУЧНОГО ЦЕНТРА ХИРУРГИИ РАМН Baser M, Mautner VF, Thakkar SD, Kluwe L. The natural history of neurofibromatosis 2. Am J Hum Genet 1998;63(suppl 4): A63. Gutmann DH. Giordano MJ. Fishback AS. Guha A. Loss of merlin expression in sporadic meningiomas, ependymomas and schwannomas. Neurology 1997;49:267-270.