Ернест Михайлович Лєпін (, тепер Латвія — розстріляний , Харків) — радянський діяч органів НКВС, начальник і комісар Харківського військового училища військ НКВС, комбриг. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в червні 1937 — лютому 1938 року.

Життєпис Народився в робітничій родині, батько був сільськогосподарським робітником.

У 1914 році закінчив п'ять класів міського училища міста Риги, володів німецькою мовою.

У квітні 1914 — серпні 1916 року — юнга, потім матрос у пароплавній компанії Зеберга.

У серпні 1916 — квітні 1917 року — матрос у Чорноморському флотському екіпажі в місті Севастополі.

Член РСДРП(б) з березня 1917 року.

У травні 1917 — січні 1918 року — рядовий 42-го полку 11-ї піхотної дивізії 3-го Кавказького корпусу.

З лютого 1918 роках — в Червоній армії, учасник Громадянської війни в Росії.

З лютого до червня 1918 року — командир Латиського червоногвардійського загону в Петрограді.

З липня до вересня 1918 року — командир Петроградського латиського загону 3-ї армії Уральського фронту.

У жовтні 1918 — січні 1919 року — начальник військово-польового контролю Архангельської бойової дільниці 6-ї армії.

У січні — липні 1919 року — член Революційного трибуналу армії Радянської Латвії.

З серпня до вересня 1919 року — начальник загону особливого призначення Революційної військової ради 13-ї армії Південного фронту.

У жовтні 1919 — квітні 1920 року — заступник військового комісара 25-ї стрілецької дивізії Східного фронту.

У травні — серпні 1920 року — командир 2-го Доно-Кубанського кавалерійського полку, командир 25-ї кавалерійської бригади 25-ї стрілецької дивізії 12-ї армії Південно-Західного фронту.

У вересні — жовтні 1920 року — заступник військового комісара 44-ї стрілецької дивізії 12-ї армії Південно-Західного фронту.

У листопаді 1920 — квітні 1921 року — військовий комісар Особливої кавалерійської бригади 1-ї Кінної армії.

З травня до жовтня 1921 року — слухач Вищої кавалерійської школи в Петрограді. З листопада 1921 до травня 1922 року — слухач Військової академії в Москві.

У червні 1922 — липні 1923 року — командир 9-го кавалерійського полку 2-ї кавалерійської дивізії РСЧА в місті Шепетівці Волинської губернії.

У серпні 1923 — березні 1925 року — командир 1-го кавалерійського полку Окремої кавалерійської бригади РСЧА в місті Нікольську-Уссурійському Далеко-Східного краю.

У квітні 1925 — жовтні 1926 року — командир 2-го кавалерійського полку ОДПУ в місті Хабаровську Далеко-Східного краю.

У листопаді 1926 — жовтні 1927 року — слухач Курсів удосконалення вищого командного складу РСЧА в Москві.

У листопаді 1927 — червні 1930 року — начальник відділення бойової підготовки Управління прикордонної охорони та військ ОДПУ Закавказзя в місті Тифлісі Грузинської РСР.

У липні 1930 — березні 1932 року — слухач Військової академії РСЧА імені Фрунзе в Москві..

У квітні 1932 — червні 1933 року — помічник начальника Управління прикордонної охорони та військ ОДПУ Закавказзя в місті Тифлісі.

З липня 1933 року — начальник і військовий комісар Харківської 2-ї прикордонної школи НКВС СРСР імені Дзержинського.

До лютого 1938 року — начальник і військовий комісар Харківського військового училища прикордонних і внутрішніх військ НКВС СРСР.

18 лютого 1938 року заарештований органами НКВС. 20 жовтня 1938 року засуджений до розстрілу, розстріляний у Харкові.

Посмертно реабілітований 21 вересня 1957 року.

Звання комбриг (23.12.1935)

Нагороди два ордени Червоного Прапора РРФСР (6.02.1922, 18.05.1922) знак «Почесний працівник ВНК—ДПУ V» (1930)

Указом Президії Верховної ради СРСР від 21 січня 1941 року позбавлений державних нагород. Указом Президії Верховної ради СРСР від 11 липня 1967 року відновлений у правах на нагороди.

Джерела Лепин, Эрнест Михайлович Лепин Эрнест Михайлович Лепин Эрнест Михайлович