Міше́ль Окле́р (, справжні ім'я та прізвище — Влади́мир Ву́йович ()); 14 вересня 1922, Кобленц, Веймарська республіка (зараз Німеччина) — 7 січня 1988, Сен-Поль-ан-Форе, Вар, Франція) — французький актор сербського походження.

Біографія Мішель Оклер (Владимир Вуйович) народився 14 вересня 1922 року в місті Кобленці у Веймарській республіці (сучасна Німеччина). Його батько, Віслав (Воїслав) Вуйович, був югославським адвокатом, секретарем Комуністичної Спілки молоді, опозиційної до Сталіна. Мати — француженка Шарлотта Каспар, біолог за професією і зовиця французького актора . Коли Владимиру було три роки, сім'я переїхала до Парижа, де він спочатку навчався в медичній школі, потім у Паризькій консерваторії драматичного мистецтва, після закінчення якої в 1940 році вступив до трупи паризького театру l'Œuvre, де брав участь у виставах за п'єсами таких драматургів, як Поль Клодель, Альфред де Мюссе, Жан Кокто, Генрік Ібсен та ін. У 1947 році в театрі «Mathurins» взяв участь у виставі за першою п'єсою Жана-П'єра Омона «Китайський імператор» ().

У кіно Мішель Оклер дебютував у фільмі Жаклін Одрі «Нещастя Софі» (1946), а потім був запрошений у фільм Жана Кокто «Красуня і чудовисько» (1946), де зіграв Людовика. Незабаром Оклер став одним з акторів французького кіно післявоєнного періоду, що найбільше знімалися, граючи різнопланові ролі — від жорстокого гестапівця у фільмі Рене Клемана «Прокляті» (1947) до образів молодих людей романтичного складу. Знімівся у фільмах таких відомих французьких режисерів, як Ален Рене, Анрі-Жорж Клузо, Андре Каятт, Жульєн Дювів'є, Саша Гітрі, Бертран Таверньє, Андре Тешіне та інших.

У 1960-1970-і роки час від часу Оклер з'являвся в міжнародних проектах, зокрема разом з Фредом Астером і Одрі Хепберн знявся в музичній комедії режисера Стенлі Донена «Забавна мордочка».

З початку 1970-х років Мішель Оклер перейшов на другорядні ролі, виконуючи, головним чином, ролі поліцейських комісарів і ватажків мафії. Знімався в кіно- і телефільмах у Франції, Італії, Німеччині, Іспанії, Великій Британії, Алжирі, Кубі, США.

У 1980-і роки актор більше працював в театрі (наприклад, в «Тартюфі» Мольєра разом з ) і на телебаченні.

У 1980 році знявся з Аленом Делоном в образі цинічного і жорстокого Лепранса, підручного головного лиходія трилера «Трьох треба прибрати». Наступного року він знову знявся з Делоном в детективі, який знімав сам Делон, «За шкуру поліцейського» в ролі поліцейського на пенсії. Останнім його кінофільмом став фільм 1988 року «Доказ кохання» (реж. Мігель Куртуа), який вийшов уже через два місяці після смерті актора.

Мішель Оклер помер 7 січня 1988 року на 66-му році життя від крововиливу в мозок.

Фільмографія (вибіркова) Ролі в кіно

: Нещастя Софі / Les malheurs de Sophie — Поль д'Обер : Красуня і чудовисько / La belle et la bête — Людовик : Прокляті / Les maudits — Віллі Морус : Нескінченний конфлікт / Éternel conflit — Маріо : Манон / Manon — Робер Дегріє : Рай для пілотів, зниклих безвісти / Le paradis des pilotes perdus — Леонард Франсуа : Сінгоалла / Singoalla — Ерлан : Гість вівторка / L'invité du mardi — Моріс Віноз : Немає жінкам пощади / Pas de pitié pour les femmes — Мішель Данен, двійник Алана / Ален де Норбуа, зниклий багатій : Правосуддя відбулося / Justice est faite — Серж Кремер : Серед тисячі ліхтарів / Unter den tausend Laternen — Мішель Дюма : Дві істини / Le due verità — Лут Лорі : Свято Генрієтти / La fête à Henriette — Моріс / Марсель : Таємниці Версаля / Si Versailles m'était conté — Жак Дем'єн : Набережна блондинок / Quai des blondes — Жак Феннер : Зое / Zoé — Артур Делей : Піщаний патруль / La patrouille des sables — П'єр де Премон : Друге життя / Das zweite Leben — Жк Фронтенак : Андре Шеньє / Andrea Chénier — Андреа Шеньє : Рисове поле / La risaia — Маріо : Відтворення заборонене / Reproduction interdite — Жак Лакруа : Забавне личко / Funny Face — професор Емілі Флостр : Нестримна Катрін / L'irrésistible Catherine — Жорж Бартон : Фанатики / Les fanatiques — Франко Герон : Лиси з Парижу / Der Fuchs von Paris — Андре : Коханці завтрашнього дня / Les amants de demain — П'єр Монфор : Мегре і справа Сен-Фіакр / Maigret et l'affaire Saint-Fiacre — Моріс де Сен-фіакр : Дівчина на літо / Une fille pour l'été — Філіпп : Убивство на 45 обертах / Meurtre en 45 tours — Жан Ле Пра : Опівнічне побачення / Le rendez-vous de minuit — Жак : Виховання почуттів / Education sentimentale — Дідьє Арно : Симфонія для різанини / Symphonie pour un massacre — Клаве : Португальські канікули / Vacances portugaises — Мішель : Смерть, де твоя перемога? / Mort, où est ta victoire? — Жан Пелейзьє : Удача і любов / La chance et l'amour — Алан Лорр'є (новела «Вибухове везіння») : Останній ранок Персі Шеллі () / Le dernier matin de Percy Shelley — оповідач, озвучування : Поїздка батька / Le voyage du père — друг Марії-Луїзи : Під знаком Монте-Крісто / Sous le signe de Monte-Cristo — Вільфор : Під знаком бика / Sous le signe du taureau — банкір Меньян : Божевільне серце / Le coeur fou — Серж Менесьє : Повторний шлюб / Les mariés de l'an deux — принц : Пауліна 1880 / Paulina 1880 — оповідач, озвучування : Грудень / Décembre — полковник де Сен-Меран : День Шакала / The Day of the Jackal — полковник Роллан : Про любовну історію / Story of a Love Story — Жорж : Чорний четвер / Les guichets du Louvre — мосьє Едмон : Спогади про Францію / Souvenirs d'en France — Ектор Педре : Сім смертей за рецептом / 7 morts sur ordonnance — доктор Маті : Слідчий Файяр на прізвисько «Шериф» / Le Juge Fayard dit Le Shériff — Симон Прадальді на прізвисько «Лікар» : Кохання під знаком питання / L' Amour en question — Філіпп Дюме : Порив сіроко / Le coup de sirocco — Люсьєн Бонер : Військовий лікар / Le toubib — шеф : Трьох потрібно прибрати / (3 hommes à abattre) — Лепранс : За шкуру поліцейського / Pour la peau d'un flic — Гейман : Тисяча мільярдів доларів / (Mille milliards de dollars) — Мішель Сен-Клод : Без чверті два до нашої ери / eux heures moins le quart avant Jésus-Christ — консул Деметріус : Енігма / Enigma — лікар : Прекрасна полонянка / La belle captive — голос Волтера (озвучування) : Сеньйор президент / El señor presidente — Президент : Вулиця варварів / Rue barbare — Жорж Шетман, батько Шет : Така моя воля / Le bon plaisir — Герберт : Доказ кохання / Preuve d'amour — Шарль Морен : Торквемада / Torquemada

Ролі на телебаченні

1958—1996 : За останні п'ять хвилин (серіал) / Les cinq dernières minutes — Фондьє 1964 : Кімната / La chambre — П'єр 1973 : Саломея / Salomé — Ірод 1974—1979 : Незвичайні історії (серіал) / Histoires insolites — Ме Терр'єр 1975 : Ціна / Le prix — Волтер 1976 : Комісар Мулен (серіал) / Commissaire Moulin — комісар Кірс 1980 : Лікар Тейран / Docteur Teyran — Аксель Тор 1982 : Гості / Les invités — Філіпп Дюбург 1983 : Любий друг (міні-серіал) / Bel ami — мосьє Вальтер 1984 : Христофор Колумб (міні-серіал) / Christopher Columbus — Луїс де Сантангель 1988 : Щури Монсуріса / Les rats de Montsouris — Годебер

Примітки

Посилання

Біографія і фільмографія Мішеля Оклера на сайті notre Cinema