Семушова () — давнє українське село в Польщі, у гміні Тирява-Волоська Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Розташоване у Солених горах над річкою Тирява. Село належить до традиційної етнографічної області Лемківщина і має багатовікову історію, що сягає щонайменше першої половини XV століття (згадка від 1420 року), коли воно було закріпачене в складі Руського воєводства.
Через своє розташування на історичному кордоні між польськими та руськими землями, Семушова була важливим осередком греко-католицької парафії. В 1841 році тут збудували дерев’яну церкву Богоявлення Господнього, а наприкінці XIX століття село нараховувало понад 700 жителів різних віросповідань — греко-католиків, римо-католиків і юдеїв.
У XX столітті Семушова зазнала значних історичних потрясінь: під час та після Другої світової війни вона переходила під різні юрисдикції, а після 1945 року остаточно увійшла до складу Польщі. Депортації українського населення в рамках операцій 1945–1947 років суттєво змінили етнічну структуру села. Сьогодні Семушова — невеликий населений пункт із кількасот мешканцями, що зберігає пам’ять про свою багатокультурну минувшину. Сучасна кількість населення — (2011).
Розташування Село розташовується в Солених Горах над річкою Тирява.
Історія Закріпачене село коло 1420 р. Входило до Сяніцької землі Руське воєводства. У 1507 р. в селі вже була церква.
У 1791 р. до місцевої парафії була приєднана як дочірня церква греко-католицької громади сусіднього села Голучків. У 1841 р. в селі була зведена дерев’яна церква Богоявлення Господнього.
У 1892 році село нараховувало 125 будинків і 709 мешканців (602 греко-католики, 62 римо-католики і 45 юдеїв), греко-католики села з 1813 р. належали до парафії Тирява Сільна Ліського деканату Перемишльської єпархії.
В 1936 р. були 797 греко-католики, 46 римо-католиків і 16 юдеїв, греко-католики належали до парафії Тирява Сільна Сяніцького деканату Апостольської адміністрації Лемківщини. Метричні книги велися від 1784 р. Також були читальня «Просвіти».
На 1 січня 1939-го в селі з 1160 жителів було 1040 українців, 100 поляків і 20 євреївКубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 75.. Село належало до Сяніцького повіту Львівського воєводства.
12 вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 26 вересня 1939 року мусили відступити з правобережної частини Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР село в ході утворення Дрогобицької області включене до Ліського повітуУказ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» . Територія ввійшла до складу утвореного 17.01.1940 Ліськівського району (районний центр — Лісько)Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України. Наприкінці червня 1941, з початком Радянсько-німецької війни, словацька армія оволоділа селом, а територія знову була окупована німцями. 29 липня 1944 року радянські війська знову оволоділи селом. В березні 1945 року, в рамках підготовки до підписання Радянсько-польського договору про державний кордон зі складу Дрогобицької області правобережжя Сяну включно з Семушовою було передане до складу Польщі.
Після Другої світової війни українське населення було піддане етноциду. Частина переселена на територію СРСР в 1945-1946 рр. Родини, яким вдалось уникнути виселення, в 1947 році під час Операції Вісла були депортовані на понімецькі землі, а на їхнє місце поселені поляки. Церква перетворена на костел у 1946 р.
У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Народились
Опарівська Юлія Василівна, до шлюбу Ганківська — українська громадська діячка, педагогиня, теща Степана Бандери.
Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Примітки
Посилання
Apokryf Ruski