То́ні Міше́ль Бре́кстон (; 7 жовтня 1967, Сіверн, Меріленд, США) — американська співачка в стилі ритм-н-блюз, поп і соул, авторка пісень і акторка. Відома хітами «Un-Break My Heart», «Breathe Again», «Spanish Guitar», «He wasn't Man Enough». Володарка 7 премій «Греммі» та інших престижних музичних нагород. Одна з найуспішніших виконавиць 1990-х.
Старша з шістьох дітей у сім'ї Брекстон. Її батько був священником, що позначилося на суворому релігійному вихованні дітей. Тоні вперше почала публічно співати в церковному хорі. Відвідувала державний університет Бауї (), щоб отримати вчительський ступінь, але пізніше вирішила зайнятися музичною кар'єрою.
Кар'єра
The Braxtons Тоні і четверо її молодших сестер (Трейсі, Тріна, Тоуанда і Теймар) почали виступати як гурт The Braxtons в кінці 1980-х і підписали контракт з лейблом Arista Records в 1989 році. Їх перший сингл, «Good Life», вийшов в 1990 році. Він не виявився комерційно успішним, але привернув увагу продюсерів і музикантів Антоніо Рейду і Кеннета «Бейбіфейса» Едмондс.
Рейд і Бейбіфейс запросили Тоні для запису демо-версії пісні «Love Shoulda Brought You Home», яка була написана ними для Аніти Бейкер (для саундтреку до фільму «Бумеранг» з Едді Мерфі), бо звучання її нижнього голосового регістру схоже зі звучанням Бейкер. Бейкер, вагітна в той момент, не записала цю пісню, але запропонувала, щоб її записала Брекстон. У Тоні, тим часом, вже був контракт з LaFace Records, лейблом Рейду і Бебіфейса і частиною Arista Records, з яким вона почала записувати свій перший сольний альбом.
1990-ті
«Toni Braxton» У червні 1993 року LaFace випускає перший однойменний альбом «Toni Braxton». Альбом досягає першої позиції американського чарту Billboard 200. Перший сингл «Another Sad Love Song» досягає сьомого і другого місць в Billboard Hot 100 і R&B Singles відповідно. Другий сингл «Breathe Again» потрапляє, в свою чергу, в першу п'ятірку Hot 100 і R&B Singles і на другу сходинку чарту Великої Британії. Інші сингли з альбому — «You Mean the World to Me», «Seven Whole Days» і «How Many Ways» — вийшли в 1994 році.
Дебютний альбом Брекстон отримав кілька престижних нагород, включаючи три премії «Греммі» (в номінації «Найкращий новий артист» та дві нагороди «Найкраще жіноче вокальне виконання в стилі ритм-н-блюз» у 1994 і 1995 році). Вона також виграла дві нагороди American Music Awards в 1994 і одну в 1995 році.
Альбом «Toni Braxton» сертифікований як восьмикратно платиновий.
«Secrets» У 1996 році випускає свій другий і найбільш комерційно успішний альбом — «Secrets». Крім Бебіфейса, Тоні працювала над альбомом спільно з Ар Келлі, Тоні Річем і Девідом Фостером. Брекстон також виступила одним з виконавчих продюсерів альбому і написала в співавторстві дві пісні для нього, включаючи сингл 1997 року «How Could an Angel Break My Heart». Цей сингл пізніше увійшов у меморіальний альбом, присвячений принцесі Діані, «Diana Princess of Wales Tribute».
Завдяки «You're Makin' Me High», першого синглу з альбому, який став для Брекстон першим номером один в чарті Hot 100, альбом досяг другого рядка чарта Billboard 200. «You're Makin' Me High» очолював ритм-н-блюзові чарти два тижні і мав подібний успіх в Європі і Азії.
Другий сингл з альбому, пісня «Un-Break My Heart», написана Дайан Воррен і пізніше стала візитною карткою Тоні, став найуспішнішим в її кар'єрі, провівши одинадцять тижнів на першій сходинці Hot 100 і стільки ж очолюючи чарт Hot Dance Singles Sales і протягом чотирьох тижнів чарт Hot Dance Music/Club Play. Сингл також потрапив на другу сходинку національного чарту Великої Британії. Сингл став № 12 за всю історію в підсумковому ювілейному чарті «Hot 100 55th Anniversary» журналу Billboard, присвяченому 55-річчю головного хіт-параду США.
Іншими успішними синглами з альбому стали подвійний сингл «I don't Want To»/«I Love Me, Some Him», досяг першого рядка чарту Hot Dance Music/Club Play, і пісня «How Could an Angel Break My Heart», виконана спільно з Кенні Джі, з яким пізніше Брекстон здійснила турне.
Після 92 тижнів присутності в чартах, альбом «Secrets» був сертифікований як восьмикратно платиновий, ставши для Брекстон другим комерційно успішним альбомом.
Отримала дві премії Греммі за «Найкраще жіноче вокальне виконання в стилі поп» і «Найкраще жіноче вокальне виконання в стилі ритм-н-блюз», а також дві нагороди American Music Awards у номінаціях «Найкраща виконавиця у стилі соул і ритм-н-блюз» і «Найкращий альбом у стилі соул і ритм-н-блюз».
Банкрутство і Бродвей У 1998 році п'ятикратна володарка премії Греммі публічно заявила про своє банкрутство і борг розміром в 3,9 мільйона доларів США. Вся її власність, включаючи престижні нагороди, була виставлена на торги, щоб розплатитися з кредиторами.
В той час як тривав судовий розгляд, Брекстон, тим не менш, продовжила свою кар'єру, втілюючи свою акторську мрію. Брекстон запропонували роль Бель, красуні в мюзиклі Діснея «Красуня і Чудовисько», яку вона з успіхом виконувала з вересня 1998 року по лютий 1999 року на Бродвеї. Тоні Брекстон стала першою афроамериканкою, яка виконала провідну роль в діснеївському мюзиклі.
На початку 1999 року Брекстон і компанія LaFace вирішили свій юридичний конфлікт абсолютно новим контрактом, згідно з яким співачка продовжить записуватися для лейбла і отримає гонорар у розмірі 25 мільйонів доларів. Однак, попри врегулювання юридичних проблем з компанією, її наступні альбоми мали набагато менший комерційний успіх.
2000-ті
«The Heat» У січні 2000 року LaFace Records випускає «He wasn't Man Enough», перший сингл з третього студійного альбому Брекстон «The Heat». У червні пісня дісталася до другого місця в чарті Hot 100. Відео для пісні було номіновано на отримання нагороди MTV Video Music Awards за «Найкраще жіноче відео» і «Найкраще відео в стилі ритм-н-блюз» і нагороду Billboard Music Video Awards в номінації «Найкращий кліп року в стилі ритм-н-блюз». Альбом «The Heat» вийшов 25 квітня 2000 року, дебютувавши на другій сходинці Billboard 200 з кількістю продажів 205 тисяч копій за перший тиждень, і залишався у головній двадцятці чарту протягом п'ятнадцяти тижнів поспіль.
В процесі написання свого третього студійного альбому Брекстон знову працювала з продюсерами Бейбіфейсом і Фостером, а також з Родні Джеркінсом і новим музикантом і шанувальником Кері Льюїсом. Також Брекстон взяла участь у написанні і продюсуванні багатьох треків альбому.
Другий сингл з альбому, пісня «Just Be a Man About It», опинився лише 32-м в Hot 100 і 6-м в ритм-н-блюзових чартах. Третій сингл, балада «Spanish Guitar», досяг лише 98-го рядка Hot 100, але став першим у Hot Dance & Club Charts. Четвертий сингл, «Maybe», зупинився на 74-му місці в ритм-н-блюзових чартах і зовсім не потрапив в Hot 100.
Попри скромні комерційні успіхи синглів, до кінця того ж року альбом «The Heat» був сертифікований RIAA як двічі платиновий.
Брекстон очолила річні підсумкові чарти Billboard в номінаціях «Найкраща співачка в стилі ритм-н-блюз і хіп-хоп», «Найкращий жіночий альбом у стилі ритм-н-блюз і хіп-хоп» і «Найкраща пісня в стилі ритм-н-блюз і хіп-хоп в жіночому виконанні».
Співачка здобула премію «Aretha Franklin Award» 2000 року як «Артист року» на церемонії Soul Train Lady of Soul Awards.
Брекстон також була нагороджена своєю шостою статуетку Греммі за пісню «He wasn't Man Enough» в номінації «Найкраще жіноче вокальне виконання в стилі ритм-н-блюз». Її альбом також був номінований у категорії «Найкращий альбом у стилі ритм-н-блюз», але нагороду не отримав.
Альбом здобув нагороду American Music Awards як «Найкращий альбом у стилі соул і ритм-н-блюз» у 2001 році — це третя нагорода для Брекстон.
«More Than a Woman» і відхід з Arista В той час, як готувався випуск четвертого студійного альбому, Брекстон була вагітна своєю другою дитиною. Розуміючи, що вона не зможе як слід представляти і рекламувати свій новий альбом, Брекстон безуспішно просила лейбл відкласти його реліз на пізніше. Але альбом вийшов, як було заплановано раніше компанією, і не був достатньо прорекламований ні лейблом, ні самою Брекстон, яка переживала складну вагітність в постільному режимі. Брекстон звинуватила компанію в тому, що та не захотіла піти на компроміс і покарала її за те, що вона поставила свою сім'ю вище кар'єри. У телевізійному шоу на VH1 «Inside Out — Family Comes First» Брекстон підтвердила свою важку вагітність, що протікала під час випуску альбому.
Четвертий студійний альбом Тоні, «More Than a Woman», вийшов в листопаді 2002 року на лейблі LaFace/Arista і став останньою її роботою для цієї компанії. C комерційної точки зору альбом виявився провальним, оскільки він потрапив лише на 13-е місце за продажами в 97 тис. копій за перший тиждень.
Перший сингл, спродюсований The Neptunes, «Hit the Freeway», потрапив на 86-е місце в Hot 100 і не мав успіху в радіоефірі. Наступні два сингли, «A Better Man» і «Lies, Lies, Lies», також провалилися і не потрапили в Hot 100. Тим часом, промовініл з піснями «Give It Back» і «Let Me Show You the Way (Out)» був наданий клубним діджеям.
Перед випуском альбому між Брекстон і рекорд-продюсером Ирвом Готті розгорілася суперечка через те, що той публічно програвав незавершену версію пісні «No More Love», яку продюсував для альбому і яка повинна була стати першим синглом. З цієї причини Брекстон відмовилася випускати цей матеріал.
Після 14 років співпраці у квітні 2003 року Брекстон раптово покидає лейбл Arista і негайно підписує новий контракт з компанією Blackground Records (Universal Music Group), очолюваної Баррі Хэнкерсоном, її менеджером в той час (а також дядьком і колишнім менеджером покійної співачки Алії і колишнім чоловіком співачки Гледіс Найт). Така зміна обстановки, тим не менш, не допомогло її музичній кар'єрі. П'ятий студійний альбом «Libra» мав слабке просування з боку нового лейбла і відносно слабкі продажі.
«Libra» У квітні 2005 року Blackground випускає «Please» — перший сингл з майбутнього альбому «Libra». Сам альбом спочатку планувалося випустити в червні, але дата випуску потім кілька разів змінювалася і, врешті-решт, датою релізу було обрано 27 вересня. На жаль, на цей раз занепокоєння Брекстон з приводу слабкого просування альбому та невиконанням лейблом своїх зобов'язань не закінчилися. «Please» досягає 36-го місця в чарті Billboard R&B/Hip-Hop Tracks і не потрапляє в Hot 100.
Попри це, «Libra» все ж дебютує на 4-му місці Billboard 200 з 114593 проданими копіями за перший тиждень. Альбом також досягає 2-го місця в Billboard Top R&B/Hip-Hop Albums. Хоча подібні результати вельми пристойні для альбому без просування, вони все ж стають для Брекстон черговим комерційним розчаруванням.
Другий сингл, «Trippin' (that's the Way Love Works)», рідше потрапляв на радіо і досяг лише 67-го місця в чарті Billboard R&B/Hip-Hop Tracks. Цей провал приписали відсутності відеокліпу до пісні і належної підтримки з боку лейблу.
Тим не менш, альбом отримав золотий статус наприкінці 2005 року і був проданий у кількості 431 тис. копій до того часу.
Тим часом, Тоні Брекстон записала пісню «The Time of Our Lives», дует з групою Il Divo. Пісня стала офіційним гімном чемпіонату світу з футболу 2006 року і була виконана на його відкритті в Берліні 9 червня. Пісня була виконана на церемонії закриття, що зробило Тоні Брекстон і Il Divo першими виконавцями, які були запрошені на обидві церемонії: відкриття та закриття.
Гімн «The Time of Our Lives» досяг 17-го місця в національному чарті Німеччини. В результаті німецький лейбл Edel Records вирішив перевидати альбом «Libra» у Німеччині з новою композицією і новим оформленням.
У тому ж році співачка з'явилася у фінальному сезоні шоу American Idol 5, де виконала пісню «In the Ghetto» Елвіса Преслі з фаворитом шоу Тейлором Хіксом.
Шоу в Лас-Вегасі