Іва́чів Горі́шній — село в Україні, у Білецькій сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на півночі району, на річці Серет. Підпорядковане Івачеводолішнівській сільраді (до 2018).

У 1946—1991 село називалося Верхній Іванів.Президія Верховної Ради УРСР; Указ від 18.03.1991 № 848-XII

Населення на 1 січня 2013 року — 256 особа (чоловіків — 123, жінок —133, 115 дворів, 138 сімей (за матеріалами сільської ради).

Від 2018 року ввійшло у склад Білецької сільської громади.

Географія

Знаходиться переважно на лівому березі Івачевогорішнівського ставу. Площа плеса ставу 354 га. Водоболотні угіддя вздовж течії Серету належать до Чистилівського державного орнітологічного заказника, який існує з лютого 1980 року. Заказник — місце гніздування багатьох видів рідкісних птахів, зростання типової для західного лісостепу водоболотної рослинності. Загальна площа заказника 1192 гектари.

За рішенням Тернопільської обласної ради у 1983 році створений Горішньоівачівський гідрологічний заказник площею 37,4 га. Івачівогорішнівський став є улюбленим місцем відпочинку для багатьох тернополян та рибної ловлі для рибалок місцевих та із сусідніх областей. Став належить УТМР. Водонасосна станція в Івачеві працює для подачі води до обласного центру.

Історія

Перша писемна згадка — 1463 як Івачів, згідно з урядовим листом князів Семена, Солтана та Василя Збаразьких, які ділили вотчину між собою.

Від 1672 — нинішня назва.

На північно-західній околиці села, в урочищі Зимна Долина в 1960-х роках відкрита стоянка часів раннього палеоліту (100-40 тис. років тому). При в'їзді до села з Тернополя в урочищі Коноплисько на пологому схилі першої надзаплавної тераси лівого берега ріки Серет. знайдено багатошарове поселення черняхівської культури VI—VII ст. н. е., празької культури VI—VII ст. н. е. Відкрите у 1954 році В.П.Савичем.

У 1854 році село увійшло до складу Ігровицького повіту Тернопільського округу, який проіснував до адміністративної реформи 1867 року.

Під час Першої світової війни село зазнало значних руйнувань.

1 серпня 1934 р. внаслідок адміністративної реформи село включене до новоствореної у Тернопільському повіті об'єднаної сільської гміни Ігровиця.

Під час Другої світової війни та після неї село стало осередком активної діяльності УПА. Значна частина учасників національного партизанського руху та їхніх родичів зазнала сталінських репресій, у тому числі — у таборах ГУЛАГу.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Білецької сільської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Тернопільського району, село увійшло до складу новоутвореного Тернопільського району.

Політика Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610920, розташована у приміщенні клубу.

Результати зареєстровано 190 виборців, явка 75,26%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 32,87%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 16,08%, за «Голос» — 11,19%. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Іван Чайківський (самовисування) — 40,85%, за Володимира Кісілевича (Слуга народу) — 18,31%, за Тараса Юрика (Європейська Солідарність) і Петра Репелу (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — по 14,08%.

Населення

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 261 особа. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.

Релігія церква Святого Воскресіння Христового (1768, мурована, УГКЦ).

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека, ФАП.

Пам'ятки

Стоянка «» (середній палеоліт (150—40 тис. років тому); пізній палеоліт (40—10 тис. років тому) ); Стоянка «» (пізній палеоліт (40—10 тис. років тому); бронзовий вік (кін. III — II тис. до н. е.); черняхівська культура (III—IV ст. н. е.)); Стоянка «» (пізній палеоліт (40—10 тис. років тому)); Стоянка «» (пізній палеоліт (40—10 тис. років тому); мезоліт (кін. IX — VI тис. до н. е.)); Поселення «» (бронза — ранній залізний вік (І тис. до н. е.)); Стоянка «» (пізній палеоліт (40—10 тис. років тому)); Майстерня «» (бронза — ранній залізний вік (І тис. до н. е.)); Поселення «» (черняхівська культура (III—IV ст. н. е.); празька культура (V —кін. VII ст. до н. е.); давньоруський час); Стоянка «» (пізній палеоліт (40—10 тис. років тому));

Відомі люди

Народилися Богдан-Теодор Дзюбановський — український громадський діяч у США, лікар 1-ї дивізії УНА, , Зенон (Ковалик) — український священик, мученик, блаженний (беатифікований 27 червня 2001) Олександр Дзядик — український військовик, радянський службовець, редактор, репресований..

Парохи села: о. Р. Дурбак — від 1956 до 1985 року о. Орест Глубіш — від 1996 року донині.

Примітки

Джерела Земля Тернопільська. Туристичний путівник. Автор проекту Михайло Лисевич. — Тернопіль : Джура, 2003. Івачів Горішній. Мого села духовні обереги / Упорядник Надія Шподарунок; автори текстів о. Орест Глубіш, Богдан Новосядлий, Надія Шподарунок. — Тернопіль, 2013. — 188 с., іл.

Івачів Горішній [Текст] / П. Гайда, Т. Лехман // Шляхами Золотого Поділля / Наукове товариство імені Шевченка ; редкол.: Р. Миколаєвич, П. Гайда, М. Кінасевич та ін. — Філядельфія, 1983. — Т. 3 : Тернопільщина і Скалатщина : Регіональний Історично-Мемуарний Збірник. — С. 386-387. "За святу Церков та мою Вітчизну..." [Текст] : на парафії с. Івачів Горішній Терноп. р-ну відбулося урочисте відзначення 117-ї річниці від дня народж. блаженного З. Ковалика / О. Глубіш // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2020. — № 37 (16 верес.). — С. 7 : фот. Христовий виноградник отця Ореста [Текст] : [про пароха сіл Нижній і Верхній Івачів – священника УГКЦ, редактора і педагога отця Ореста Глубіша] / Б. Новосядлий // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2024. — № 25 (19 черв.). — С. 3 : фот. Шевченківське свято у двох Івачевах [Текст] : [мистецький захід до 206-ї від дня народження Т. Шевченка] / О. Глубіш // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2020. — № 11 (18 берез.). — С. 10 : фот.

Див. також Івачів Долішній Івачів

Посилання